Національна футбольна команда України зіграла в суботу контрольний матч із збірною Польщі у Лодзі. Польське місто є лише тінню того, яке тут було 20 років тому. Столиця текстильної промисловості після зміни режиму із соціалістичного на капіталістичний у чомусь повторила долю промислових міст інших "країн соціалізму". Тепер колишні фабрики-гіганти, навколо яких колись виросло друге за населенням місто Польщі, не працюють. Їхню територію та споруди реконструюють і використовують як торговельні центри, розважальні заклади тощо. Та й Лодзь уже не друге, а третє за населенням місто Польщі.
Такий самий занепад переживає і місцевий футбол. Якщо у 1970-ті місцеві команди "Відзев" та ЛКС були серед провідних у країні, вигравали чемпіонські титули та постачали гравців до потужної у ті часи збірної Польщі, то зараз від цього практично нічого не залишилося. "Відзев" лише цього року повернувся до "екстракласи", а ЛКС загубився у нетрях нижчих ліг. Стадіон кращої на сьогодні команди міста, на якому зіграли збірні, знаходиться у занедбаному стані. Можливо, причиною є те, що Лодзь не увійшла до числа міст, на аренах яких гратимуть учасники Євро-2012.
Про майбутню європейську першість у місті не нагадує практично ніщо — зображень атрибутики чи логотипів цієї події немає ніде. Те саме і з сувенірами. А може, це тому, що Лодзь не є поки що туристичним містом, яке з неї прагнуть зробити нові інвестори.
Особливого піднесення у зв"язку із футбольним матчем у місті не було. Усі відзначали традиційне свято воєводства. З цієї нагоди на центральній вулиці проходили концерти і ярмарки. На стадіон прийшли переважно приїжджі уболівальники: від Варшави на електричці їхати 2 год., з інших міст теж недалеко. Перед грою уболівальники вивісили десятки польських прапорів із назвами польських міст. Серед них був і Львів. За кілька хвилин до початку цей прапор прибрали.
Українці суперників ретельно не вивчали
Прес-конференція перед матчем показала, що українці суперників ретельно не вивчали. Принаймні жодного прізвища польського футболіста ані тренер Юрій Калитвинцев, ані капітан команди Андрій Шевченко назвати не спромоглися, як не допитували їх щодо цього місцеві журналісти. Шевченко забув навіть про два матчі проти поляків 2000-го та 2001-го. Тоді він забив по м"ячу. Пригадав лише товариський матч із Польщею позаминулого року у Львові.
Наслідки цього проявилися наступного дня на футбольному полі.
Польська команда, яка перед цим лише "всуху" програвала, на тлі українців виглядала непогано. Цим неабияк потішила нечисленну публіку. Лише у перші 15 хв. господарі хвилювалися, знаходячись на полі поруч із самим Андрієм Шевченком. Згодом хвилювання минуло і почалося те, що усі бачили по телевізору. Якби не щире розчарування польських футболістів і тренерів після пропущеного на останніх хвилинах м"яча, могло здатися, що польська команда просто не хотіла псувати настрій партнерам по Євро-2012, не забиваючи із найзручніших позицій. Наші грали так, ніби беруть участь у благодійному матчі. Там головне — вийти на поле. А решта якось складеться.
Не склалося. Старання українських гравців, не підкріплене зіграністю, не призводило до небезпеки біля воріт Боруца. У наших було лише дві змоги забити. Під час першої Боруц врятував команду від удару Девича. Упродовж другої був безсилий завадити Селезньову заштовхнути м"яча у порожні ворота. Решту часу гостро атакували господарі і тільки фортуна та майстерність П"ятова, який пропустив лише раз після удару Єленя, врятували Україну від поразки з великим рахунком.
Польща–Україна — 1:1 (1:0)
Україна: П"ятов, Романчук (Кожанов, 86), Хачеріді, Михалик, Федецький, Тимощук, Красноперов (Худобяк, 65), Гусєв (Кулаков, 46), Алієв (Польовий, 54), Девіч (Воронін, 46), Шевченко (Селезньов, 60).
Тренер: Юрій Калитвинцев
Голи: Єлень (42) — Селезньов (90+2)
2 
1
Коментарі