З Києва до Турина найзручніше дістатися через Мілан. Великий міжнародний аеропорт столиці світової моди "Мальпенса" цілодобово приймає рейси з усього світу. Зараз саме він є воротами Олімпіади.
У Мілані я за 17 євро придбав квитка на автобус до Турина. І за півтори години вже в"їжджав до столиці двадцятої зимової Олімпіади. Однак до центру міста вздовж нескінченної річки По в густому потоці "фіатів" автобус теліпався ще з півгодини.
Місто, затиснуте з двох боків передгір"ями Альп, витягнулося, як оселедець, уздовж долини річки. Багатьох Турин дратує довгими вулицями (майже як наш Кривий Ріг) та безкінечними автобусними маршрутами.
Трамвай та автобус — тут головні перевізники. Не рахуючи, звичайно, тисяч нових, старих і дуже старих "фіатів" та "фіатиків". Адже Турин — столиця італійського автомобілебудування.
Пересуватися містом тяжко — "пробка" на "пробці".
Турин дратує довгими вулицями та безкінечними автобусними маршрутами
Ось чому своїм головним олімпійським об"єктом туринці вважають метро. Воно тягнеться з кінця в кінець міста. І працює прекрасно. Зі східних передмість через центральний вокзал до олімпійського району Лінготто можна добратися за 25 хвилин.
Щоправда, й у вагонах метро не сховатися від головного зла сучасного Турина — кишенькових злодіїв. Не менш активно у години пік вони працюють в автобусах та трамваях. Я сам якось витягнув руку такого "прилипали" зі своєї кишені.
Ставлення простих городян до Олімпіади, як пише місцева преса, доволі прохолодне. Справді, ніхто з опитаних мною туринців не міг сказати, де розташований льодовий палац "Палавела". Навіть жваве обговорення цього питання у трамваї не дало позитивного результату. Хоча відкриті та доброзичливі італійці гаряче співчували чужому горю.
Загалом, найприємніше враження від олімпійської столиці — це щирі та балакучі туринці.
Вони, як правило, не знають англійської чи німецької, тому спілкуватися доводиться мовою жестів та інтервисловів. Приміром, я зупинився у маленькому приватному готелі на 11 номерів. І його хазяйка — безвідмовна дона Амелія — готова допомогти журналісту з невідомої їй України і о шостій ранку, і о другій ночі.
А от частина журналістів, які оселилися в олімпійському селищі, на днях потерпали: в одному з корпусів відключили гарячу воду. При цьому ніхто не міг пояснити причини і назвати терміни відновлення водопостачання.
Молодий продавець оптики на ринку настирливо випитував, звідки я приїхав. Почувши про Україну, він одразу випалив:
— Ууушенко! (Тобто — Ющенко!)
І зробив мені скидку на 2 євро.
Юна чорнява туринська демонстрантка-протестантка переплутала Україну з Росією і з гарячим блиском в очах вигукувала, смикаючи мене за фотокамеру:
— Москау! Революшн!
А от організатори змагань знайшли спосіб приховати прохолодне ставлення більшості італійців до всесвітнього зимового шоу та заповнити трибуни стадіонів. Вони розробили програму "Підтримай Олімпіаду". Програма передбачає, що денні та попередні змагання олімпійців активно відвідуватимуть школярі й студенти з усієї Італії — безкоштовно.
Почувши про Україну, він одразу випалив: "Уушенко!"
Пройшовся околицями міста і не помітив жодної особи легкої поведінки. Можливо, на час Олімпіади їх сховали подалі від людських очей — так, як вчинили радянські керівники напередодні Ігор-1980?
Українські спортсмени поступово прибувають до олімпійського селища. А першими це зробила пара фігуристів — Юлія Белоглазова та Андрій Бех.
Турину більше 2000 років
Турин, нинішню столицю області П"ємонт, заснували лігури — у 221 році до нашої ери. З італійської назва міста перекладається як "маленький бик". Площа Турина — 130 квадратних кілометрів, населення — 862 000 жителів.
У Стрітенському монастирі знаходиться туринська плащаниця (італійці називають її Ла Сіндоне). Припускають, що у неї було загорнуте тіло Ісуса Христа.
Турин також знають завдяки гігантському автоконцерну "Фіат", який засновано 1899 року, і футбольній команді "Ювентус".
В Олімпійських Іграх візьмуть участь 2500 спортсменів з 85 країн. Вони розіграють 84 комплекти нагород у 15 видах спорту. Олімпіада закінчиться 26 лютого.
2 
1
Коментарі