Баскетболіст 21-річний Святослав Михайлюк грає у найсильніший лізі світу — Північноамериканській національній баскетбольній асоціації (НБА). Виступав за "Лос-Анджелес Лейкерс", тепер — за коман­ду з Детройта. ­Михайлюк родом із Черкас. Тиждень тому приїхав до рідного міста на чотири дні, провів відкрите тренування з 11-річними вихованцями рідної баскетбольної школи "Черкаських Мавп".

Святослав у блакитному светрі й такого ж кольору спортивних штанях із написом англійською Detroit. Під час тренування ставить заслін вихованцям школи. Ті намагаються обійти його або ж кинути м'яч до кошика через руки Свято­слава. За півгодини Михайлюк виходить до преси.

Минулий рік був для вас не надто вдалим. В одному з інтерв'ю ви говорили, що це літо буде вирішальним у плані утвердження в НБА. Чому?

— Я не потрапляю до стартової п'ятірки. На моїй позиції грають ветерани. У спорті все просто: або ти працюєш і граєш, або на твоєму місці грає хтось інший, хто працює краще. Хочу зробити так, щоби ні в тренера, ні в будь-кого не лишилося сумнівів у моїй кваліфікації.

Ви не маєте ігрового часу в "Детройті". Можливо, варто змінити команду?

— Це не від мене залежить. Такі питання вирішує керівництво клубу.

Збірна України мала шанс пробитися на Кубок світу. Однак його не реалізували. Чому?

— Ми програли матчі, які не повинні були програвати. І навпаки — не виграли там, де мусили перемагати.

Чим відрізняється "Лос-­Анджелес" від "Детройта"?

— Різні схеми ведення гри, заточені під різних виконавців. Величезної різниці я не помітив. Обидва — клуби НБА з високим рівнем майстерності виконавців. У "Дет­ройті" мене прийняли добре. Жодних побутових проблем тут немає.

Чи є дідівщина в "Дет­ройті"?

— У будь-якій баскетбольній команді є дідівщина. "Дет­ройт" — не виняток.

×