Колишньому гравцеві дніпропетровського "Дніпра" Миколі Самойленку торік виповнилося 55. Він тренує друголіговий "Дніпро-75". Говоримо про ігрову кар"єру Самойленка.
— Народився я в селі Покровському Нікопольського району Дніпропетровщини, — каже Микола Павлович. — У десятому класі, у 16 років, виступав за нікопольський "Колос" у другій лізі чемпіонату СРСР. Діяв на позиції правого півзахисника. Після уроків сідав у автобус та їхав на тренування й ігри.
Як опинилися у московському ЦСКА?
— 1973-го настав час служити в армії. Документи мої направили до київського СКА. Рік відіграв у цій команді. Навесні проходила першість Збройних сил, і наша команда проводила матчі у Смоленську. Посіли перше місце. За матчами спостерігав Валентин Бубукін, який допомагав Анатолію Тарасову тренувати ЦСКА (в ті роки знаменитий хокейний фахівець працював ще й із футбольною командою. — "ГПУ"). Бубукіну я сподобався, після матчу він одразу з речами забрав мене на базу провідного армійського клубу. Уже наступного дня грав за "дубль" проти московського "Динамо". Програли 1:5, але свій гол я забив.
Того року ЦСКА виступав слабко. Чому?
— Усі були хокеєм зайняті. Тарасов просто жив цією грою. Ми ж і вправи виконували, які більше хокеїстам притаманні. Анатолій Володимирович дасть настанову, а потім замість "ну, побігли" говорив "ну, покотилися".
Ви грали в одній команді з Володимиром Федотовим, Володимиром Астаповським, Володимиром Капличним.
— Абсолютно нормальні люди. Висока культура, жодної пихатості. Мешкали ми на заміській базі в Архангельському, в одномісних номерах. Хокеїсти приїжджали на базу, готувалися — Валерій Харламов, Віктор Жлуктов. Владислав Третьяк іще зовсім пацаном був.
Чому ж ви поїхали з Москви?
Трошкін та Матвієнко приїхали до Дніпропетровська догравати
— Хотів бути ближче до дому, тому заяву до "Дніпра" написав. Та й термін служби в мене закінчився. Тарасов викликає і каже: "Ми наступного року плануємо створити сильну команду. Ти — молодий, перспективний, потрібен нам. Пиши заяву на прапорщика і залишайся у команді. Отримаєш однокімнатну квартиру, а одружишся — на розширення подамо". Я відповідаю: "Анатолію Володимировичу, додому хочу". Він: "Ти комсомолець? Ми зробили з тебе футболіста, а ти до колективу спиною повертаєшся і підводиш нас. Даю п"ять хвилин. Не передумаєш — подзвоню в частину і на Північ тебе відправимо дослужувати".
Злякалися?
— Було таке. Вийшов у коридор, а там Федотов і Капличний: "Це він тебе тільки лякає, нічого не бійся".
Провідні гравці могли вплинути на Тарасова?
— Не думаю — він же диктатором був. І дуже галасував, коли дізнався, що я таки на своєму стою. "Добро" своє так і не дав. Відправив мене у "дубль", а основний склад поїхав до Ленінграда на матч із "Зенітом". Два-три дні я чекав рішення, аж доки військове керівництво відпустило додому. Щоправда, "Дніпро" в середині 1970-х невдало виступав. Групування якісь були. Під"їхали Трошкін із Матвієнком, які за київське "Динамо" раніше грали. Але з них уже Лобановський усі соки витиснув, хлопці догравали в Дніпропетровську, а не грали.
3 
1
Коментарі