Загибель бельгійського велогонщика Воутера Вейланда, який у понеділок невдало впав на етапі багатоденки по Італії, знову активізувала розмови про безпеку спортсменів. Вони виникають після кожної спортивної трагедії і приводять до посилення заходів безпеки. Немає сумніву, що тепер переглянуть вимоги до трас велоперегонів, екіпірування гонщиків тощо.

На це і спрямують увагу публіки, а не на жахливі подробиці загибелі спортсмена. Таку впевненість дає практика останніх років. Ті, хто тепер "продає" спортивні видовища, не хочуть, щоб їхній "товар" асоціювався із ризиком для життя. Цим сучасний спортивний бізнес принципово відрізняється від того, що був кілька десятиріч тому.

Згадаймо, що із дня заснування усіх технічних видів спорту їхньою "родзинкою" був ризик для життя спортсменів. Історія перших десятиліть автомобільного, мотоциклетного, авіаційного, водомоторного та подібних видів спорту була історією трагедій. У цій історії залишалися не лише імена переможців, а й жахливі подробиці різноманітних аварій. Вони, як тоді вважали, додають видовищу "перцю", привертаючи увагу публіки. Вона щохвилини має шанс побачити смерть "у прямому ефірі". Щоправда, реального прямого ефіру тоді практично не було. "Смертельні" традиції органічно прийшли у сучасний спорт від стародавніх гладіаторів та цирку ХІХ століття, який був немислимий без "смертельних номерів".

Усе змінилося із глобалізацією спортивних видовищ. Коли супутникове телебачення із кольоровим зображенням стало реальністю, у спорт прийшли на кілька порядків більші гроші. Охочі зробити рекламу товару за допомогою змагань, які дивиться увесь світ, ішли на нечувані раніше витрати.

Якраз вони — ті, хто продає рекламу, першими зрозуміли, що трагедії сучасному спорту не потрібні. Практика довела, що жахливі кадри загибелі спортсменів під час змагань тепер не збільшують увагу аудиторії, а навпаки. Продавці дорогих спортивних мотоциклів, велосипедів, гірських лиж не зацікавлені у тому, щоб на цих велосипедах, мотоциклах, лижах спортсмени травмувалися чи взагалі гинули.

Бельгійський велогонщик ніс на собі купу реклами, яка вмить стала антирекламою. Тому показ його останніх хвилин тривав лише кілька секунд. Режисер керувався не лише гуманністю, а й спробами не акцентувати увагу на трагедії. Тому що велосипедні перегони мають продовжуватися, повертаючи вкладені кошти із прибутком. Через це і зроблять усе, аби трагедія із велогонщиком не мала шансів на повторення. Або майже не мала.

×