Закінчився біатлонний сезон. Його підсумки підбиває 23-річний Володимир Гарець, оглядач цього виду спорту на сайті tribuna.com
До Олімпіади українців готували іноземні тренери. Жіночий — Урош Велепець і чоловічий — Юрай Санітра. Хто з них піде, хто лишиться і чому?
— Імовірно, піде Велепець. Провал його команди помітніший — від дівчат очікували більшого, зважаючи на традиційні виступи за останні десятиліття. Велепець був щонайменше другим варіантом для жіночої збірної 2015-го після німця Рікко Гросса. Проте все одно мав три роки, щоб підготуватися до Олімпіади.
У Юрая Санітри, який прийшов на рік пізніше за Уроша, інша ситуація. Вона пов'язана із загальним рівнем чоловічого біатлону в країні. На Олімпіаді в його розпорядженні були лише два спортсмени досить посереднього, якщо порівнювати з топ-10 загального заліку, класу — Артем Прима і Дмитро Підручний. Але вони не змогли стрибнути вище голови. Без Сергія Семенова в його найкращих кондиціях неможливо було зробити ставку навіть на естафету.
Тому Санітра ще має свій кредит довіри. Є ймовірність, що він очолить обидві збірні й керуватиме ними впродовж наступного циклу.
У чому причина провалу жіночої збірної на Олімпіаді?
— Вона стоїть на порозі зміни поколінь. Але в сезоні 2017/2018 цей фактор ще не впливав на результати. Наша команда і в подібному складі могла мати значно кращі досягнення на Олімпіаді. На жаль, на шанси дівчат вплинув цілий букет проблем. Повністю провалений збір у Казахстані за місяць до ігор. Уся жіноча збірна перехворіла. Температура повітря сягала мінус 30 градусів. За таких умов тренуватися неможливо.
У федерації лише з другої чи третьої спроби визнали, що саме хвороба Юлії Джими, через яку вона втратила місце в топ-15 Кубка світу на останньому етапі, стала причиною і того, що вона не вийшла на спринт у Пхьончхані. Тому спортсменка не брала участі і в гонці переслідування, і в масовому старті. 15 кілометрів індивідуальної гонки — не той випадок, коли можна поборотися за високі місця. Хоча другий тиждень показав, що Джима все одно найсильніша в нашій збірній. У неї в швидкісних гонках був шанс позмагатися хоча б за десятку.
Примарні сподівання на естафету поховали самі спортсменки. Істерика Валі Семеренко (в соцмережах напередодні змагання написала, що збірній — повна дупа. — ГПУ) користі не принесла, а ось на Ірину Варвинець тиск збільшився удесятеро. Не дивно, що вона не зуміла впоратися з хвилюванням на стійці. Не здивуюся, якщо саме через цей випадок, а не через заплановану зміну поколінь Валентина Семеренко не тренуватиметься з основою збірної. Хоча в неї достойні результати на Кубку світу — 21-ше місце.
Юлія Джима заявила про можливість завершення кар'єри. Це серйозно? Які причини в неї піти, а які — залишитися?
— Уперше про можливість цього розповів президент федерації Володимир Бринзак. Згадав розмови у пресі щодо роману Юлії з Велепцем. Вони нічим не були підкріплені і серйозно вдарили по репутації спортсменки — без різниці, правда це чи ні. Тому заява про завершення виступів на фоні результатів Олімпіади може бути емоційним сплеском, який із часом зійде нанівець.
У квітні Джима взяла участь у чемпіонаті світу серед військових. Посіла друге місце. Зараз Юлії 27 — у такому віці завершують кар'єру дуже рідко. Причиною може або бути народження дитини, або перенасичення успіхами, як у німкені Магдалени Нойнер (пішла зі спорту у 25. 12 разів виграла чемпіонат світу та двічі — Олімпіаду. — ГПУ). Джимі є що доводити самій собі в наступному циклі — наприклад, досі не має особистої золотої медалі. Хоча потенціал для цього величезний.
Чи можливе запрошення іноземного тренера зі своєю командою?
— Це залежить від фінансування федерації біатлону. Міністерство спорту в олімпійський сезон виділило 58 мільйонів гривень на цей вид. У наступному сезоні грошей, за логікою, буде менше. А щоб запросити сильного спеціаліста з Європи, потрібно запропонувати йому серйозну зарплатню. Запросити з ним команду — заплатити ще більше.
У цього шляху немає розумної альтернативи в майбутньому. Але поки його відкладуть принаймні до наступного циклу. Тим же призначенням Санітри головним тренером. У нього навряд чи будуть помічники не з наявних в українському біатлоні. Це влаштовує всіх.
Прихід іноземця зі своєю командою, а не як поодинокого вершника без голови, означатиме, що багато хто втратить свій вплив.
У жінок навряд чи залучатимуть до збірної Валентину Семеренко й Олену Підгрушну. А що в чоловіків? Повна безальтернативність?
— Остання вагома зміна поколінь у чоловічій збірній України відбулася ще 2012–2013 років. В основну команду остаточно зайшли Артем Прима та Дмитро Підручний. Відтоді чоловіки перебивалися запрошенням російських біатлоністів. І вірили, що Артем Тищенко повернеться хоча б на рівень, який він показував до аварії (у травні 2016 року машина, в якій перебував спортсмен, згоріла повністю в Макарові на Київщині. Тищенко отримав струс мозку. — ГПУ).
Наступний олімпійський цикл стане останнім для всієї основи. Заміну потрібно шукати зараз. Найбільші перспективи показують 21-річний Віталій Труш і 22-річний Антон Мигда, які можуть потрапити в розширений список основної збірної на сезон 2018/2019. Але навіть на Кубку IBU (аналог футбольної Ліги Європи порівняно з Лігою чемпіонів. — ГПУ) вони не вражають своїми результатами — посідають 30–40 місця. Це рівень 80–90 місць на Кубку світу. Але обох уже потрібно тренувати.
Далі — ще гірше. В Україні серед чоловіків немає таких зірок на юніорському рівні, якою свого часу була Анастасія Меркушина. Або хоча б таких перспективних, як сестри Дмитренко. Можливо, на пристойний рівень вийдуть Богдан Цимбал або Сергій Телень. Проте без високих шансів на перемоги в дорослому біатлоні.
У федерації таку ситуацію пояснюють тим, що в чоловічому біатлоні значно вища конкуренція, ніж у жінок. І це дійсно так. Тому Україні необхідне реформування дитячо-юнацької системи підготовки, аби почати готувати нових біатлоністів високого рівня. Та встигнути хоча б до Олімпіади-2026.
3 
35413
Коментарі