Уродженець Тернопільщини 31-річний Олег Ящук 13-й рік живе в Бельгії, а 2003-го отримав бельгійське громадянство. Форвард "Серкль Брюґґе" без проблем розмовляє з кореспондентом "ГПУ" українською.
Два тижні тому Ящук забив два м"ячі у виїзному поєдинку проти найтитулованішого клубу Бельгії — брюссельського "Андерлехта", команди, за яку грав 10 років.
До матчу вам хтось говорив, що відзначитеся двома голами?
— Так, старша донька (у форварда їх дві. — "ГПУ) Аделін, їй вісім років. Запитав, як тато зіграє сьогодні. Усе нормально буде, каже дитина, виграєте, а ти заб"єш. Правда, кількість голів Аделін не уточнювала.
Після матчу вболівальники "Андерлехта" скандували ваше ім"я. Це стало несподіваним? Усе-таки, коли Луїш Фіґу перейшов із "Барселони" до "Реала" і вперше приїхав грати на "Ноу Камп" — арену "Барси", фанати в нього свинячою головою намагалися поцілити.
— Ну, ви не порівнюйте: принциповість стосунків "Андерлехта" та "Серкль Брюґґе" не така гостра як у "Барселони" з "Реалом". Моє прізвище фанати "Андерлехта" почали ще на розминці вигукувати, я і не здивувався. Але все одно не скажу, що поєдинок став найкращим у кар"єрі. Приємно, але сприймаю спокійно. 1995-го забив у Тернополі за місцеву "Ниву" єдиний у матчі гол київському "Динамо" — тоді в мене, юнака, була ейфорія.
У 1970–1980-х "Андерлехт" двічі брав Кубок кубків і Кубок УЄФА, а нині навіть другу кваліфікацію Ліги чемпіонів не зміг пройти. Чому?
— Так, програли білоруському БАТЕ. Заспокоїлися зарано, а взагалі в Бельгії очевидною була криза футбольних талантів. Людей рівня Пфаффа, Геретса, Шифо, Кулеманса, які посіли четверте місце на Мундіалі-86, нині немає. Єдина надія — виступ олімпійської збірної в Пекіні. Там посіли четверте місце. Якщо збережуть таланти, Бельгія може вийти на колишні позиції.
Ви за паспортом бельгієць. У потенційному матчі Бельгія — Україна за кого уболівали б?
— Що за питання — за Україну, звичайно. Я ж і сам грав — 1994-го став бронзовим призером юнацького чемпіонату Європи. Просто травми допікали, на виклик до національної команди вже і не сподівався, тому і взяв бельгійське громадянство. Тільки щоб легше вирішити побутові проблеми. Але про виступ за бельгійську збірну і не думав — я українець. І дружина-бельгійка не тиснула, вона абсолютно байдужа до футболу.
Недавно ви підписали чотирирічний контракт із "Серкль Брюґґе". Чим керувалися, зв"язуючи себе таким тривалим терміном угоди?
— У моєму віці тривалі контракти вигідні. Та і Сергій Серебреников підписав, а з ним в одній команді грати завжди приємно. До речі, хай Михайличенко (головний тренер національної команди України. — "ГПУ") вирішує, але я Серебреникова до збірної обов"язково покликав би. Він здатний зіграти на позиції опорного півзахисника.
"Серкль Брюґґе" діє за схемою 4–3–3. Тобто тренер Глен де Бук сповідує атакувальний футбол?
— Від оборони ми точно не граємо, але торік робили більш явний крен в атаці. Нині гра стала збалансованішою. Наприклад, я дію на позиції лівого форварда, але не думайте, що тільки і проводжу час на чужій половині поля. До своїх воріт також повертаюся. Зараз ми ідемо п"ятими в чемпіонаті, а взагалі максимальне завдання — потрапити в призери. І Кубок Бельгії здобути чи хоча б до фіналу дійти.
Економічна криза сильно на житті бельгійців позначилася?
— Так, зросли ціни. Як на продукти, точно не скажу, дружину треба запитати, а от на пальне — точно. Ціни на нерухомість у Києві падають? Ну, не знаю, в Брюсселі однокімнатна квартира 90 тисяч євро в середньому як до кризи коштувала, так і під час неї.
2 
35413
Коментарі