Недавно англійські журналісти спровокували скандал. Вони запропонували купити голоси керівників двох футбольних федерацій. Ця історія навряд чи вплине на політику Міжнародної федерації футболу. В суперечці за право проведення фінального турніру світової першості 2018 року надто велику перевагу має Росія. Відчувши це, свою кандидатуру зняли США, бо ж американці не люблять програвати, а поразка була прогнозованою.
Чи потрібно комусь справді купувати голоси представників футбольних федерацій невеликих країн, яким загалом байдуже, де відбудеться світовий фінал? На перший погляд, це схоже на правду — більшість із понад 200 футбольних асоціацій, членів ФІФА, не є багатими — взагалі існують на дуже невеликі гроші. З іншого боку, навряд чи варто ризикувати репутацією й місцем серед законодавців футбольного життя заради навіть дуже великих грошей.
Можна, ясна річ, подивуватися прихильності міжнародних спортивних інституцій до Росії. Країна спочатку отримала право на зимові Олімпійські ігри 2014 року в Сочі, де практично не було відповідної інфраструктури. А тепер близька до такого ж успіху зі світовим футбольним фіналом. Чому не провести його там, де умови кращі?
Але ж визнані світові спортивні центри і без цього мають величезну кількість змагань. Скажімо, Англія та Іспанія із Португалією, які разом із Росією претендують на проведення Кубка світу 2018 року, здатні прийняти ці змагання хоч зараз. Усе необхідне для цього там є. Натомість РФ зі своїми амбіціями й фінансовими можливостями здатна створити таку саму структуру завдяки футбольному Кубку світу. І головне — росіяни ще ніколи не проводили футбольних змагань такого рівня, на відміну від англійців та іспанців. Політика ФІФА останніх десятиліть спрямована на розширення географії світового футболу. Саме це має визначити вибір ФІФА, а зовсім не куплені нібито голоси тих, хто прийматиме це рішення.
Росія вже має у себе фінал Всесвітньої універсіади, зимові Олімпійські ігри, не кажучи про інші великі міжнародні змагання, які регулярно й успішно там проводять. На черзі чемпіонат світу з хокею 2016-го і футбольний Кубок світу 2018-го. Хіба не логічно? Якщо проблемній із багатьох показників Україні довірили з Польщею проводити Євро-2012, то чим росіяни гірші?














Коментарі