Чемпіонат розпочнеться 5 грудня у Санкт-Петербурзі. Поки що наші гандболістки розмістилися в столичному готелі "Спорт". Тренування проходять поруч — у спорткомплексі Національного університету фізичної культури та спорту.
Після легкої розминки гандболістки розділилися на три групи. Дві з них постійно були в роботі, відпрацьовуючи дії у меншості та більшості на різних половинах майданчика. Потім наставник, 68-річний Леонід Ратнер, дав команду грати три на три з персональним захистом і без ведення м"яча. Сильного враження на тренера робота не справила. Він хитав головою, щохвилини повторюючи: "Ужас!". На спроби дівчат протестувати відповідав жорстко: "Я знаю, що роблю". Коли ж спортсменка вкотре не влучила в ціль зі зручної позиції, зауважив: "Я б і сам забив, хоч і не граю вже 25 років".
Вважатиму успіхом вихід до другого раунду змагань
На інтерв"ю Леонід Ратнер погодився відразу. Відчувається, що жіночий гандбол не розпещений увагою ЗМІ.
Перемога на Кубку Турчина минулого тижня свідчить, що команда готова до чемпіонату світу?
— Ні в якому разі! Для того, аби підготувати команду, потрібен час. Ми ж його зовсім не мали. Провели короткочасний збір у Запоріжжі, зіграли там три матчі, стільки ж — на Кубку Турчина. Замало, щоб налагодити гру в захисті, яка турбує мене найбільше. Є проблеми і в атаці, особливо в завершальній стадії. Багато втрат м"яча при передачах. Не вистачає індивідуальної майстерності. Зате я майже сформував кістяк команди.
Чому не провели кілька зборів і не зібрали гандболісток раніше?
— Більшість дівчат грає в зарубіжних клубах, які не бажають зайвий раз відпускати їх до збірної України.
Чемпіонат світу пропустить Олена Цигиця, яка готується стати матір"ю. Це суттєва втрата?
— Дуже. Рівноцінного гравця годі знайти, тому намагаємося трохи по-іншому моделювати командні дії.
Чи є у нинішньої команди лідер?
— Розраховую на Марину Вергелюк, Олену Резнір і Олену Яценко. Вони здатні протистояти лідерам світового гандболу з Данії, Норвегії, Румунії.
Жіноча збірна останнім часом привчила нас до високих результатів: "срібло" світової першості, "бронза" на Олімпійських іграх. Нижчого результату на чемпіонаті в Росії вже й не очікують...
— Справді, є певний психологічний тиск. Люди звикли, що ми перемагаємо, і не зважають на те, що створюємо нову команду з прицілом на Олімпіаду-2008 у Пекіні. Я вважатиму успіхом вихід до другого раунду змагань.
Сьогодні гандболісток класу Турчиної, Макаренко, Карлової, Захарової немає
Не боїтеся суддівської упередженості?
— Цього можуть не боятися тренери тільки тих країн, які мають своїх представників у керівних гандбольних органах. Судді можуть вплинути на хід подій — це факт.
Ви дотримуєтеся принципів роботи Ігоря Турчина, чи вони тепер вже не актуальні?
— Турчин мав у своєму розпорядженні дуже сильних гравців. Сьогодні гандболісток класу Турчиної, Макаренко, Карлової, Захарової, які грали під керівництвом Ігоря Євдокимовича, немає. Це по-перше. По-друге, гандбол відтоді, як Турчин пішов з життя, став значно інтенсивнішим. Однак його методи роботи не втратили актуальності.
Наостанок я запитав про складнощі роботи у жіночому колективі. Та одну з них збагнув одразу: гандболістки почали наполегливо нагадувати тренерові, що вони встигли зголодніти й уже час вечеряти.
7 
35413
Коментарі