З семиразовим олімпійським чемпіоном Борисом Шахліним, 74 роки, ми зустрілися у головному корпусі Національного університету фізичного виховання і спорту. Виглядав колишній гімнаст не по літах бадьоро. Елегантності йому надавав бездоганний сірий костюм. Пружно ступав сходинками, які вели до його кабінету на четвертому поверсі.
Олімпіада-1956 у Мельбурні, у якій ви вперше брали участь, запам"яталася?
— Не сказав би. Частіше згадую Ігри-1960 у Римі. Там завоював п"ять золотих медалей. Ще до початку змагань знали, що наші головні конкуренти — японці — ретельно вивчали нашу систему підготовки. На багатьох змаганнях знімали комбінації наших спортсменів на плівку. У багатоборстві тривалий час ми програвали. Вдало виконав останню вправу — опорний стрибок і зумів обійти японця Оно. У той час у Римі була неймовірна спека. А пити воду не можна, щоб не набирати зайвої ваги. Більше того — одягали на себе теплі куртки.
Завершили кар"єру ви після не надто вдалого виступу на чемпіонаті світу 1966 року в Дортмунді. Чому?
— Треба було закінчувати зі спортом після Олімпійських ігор у Токіо. Але кинути все було важко. Я й не зміг. Більше того, в думках мріяв взяти участь і в наступних Олімпійських іграх, які відбувалися в Мексиці. У Дортмунді в багатоборстві показав лише 18-й результат і не потрапив до жодного фіналу. Кар"єру завершив після інфаркту міокарда у 1967 році.
Лікарі не зарадили?
— Здоров"ям спортсменів вони особливо не переймалися. На обличчя подивляться, заглянуть у рота, поміряють тиск і скажуть, що все гаразд. А пережив величезні навантаження фізичні та психологічні. На тренуваннях вправу можу зробити десятки, сотні разів. А ось на змаганнях починають трястися коліна.
Праця у такому віці приносить задоволення?
— На роботу інколи намагаюся йти пішки. Долаю відстань з проспекту Перемоги до університету фізвиховання і спорту. Форму ж треба підтримувати. А праця мені тільки в радість. Поки тримають — працюватиму. До того ж машиною іноді добиратися навіть довше.
Який у вас автомобіль?
— Маю нову "Волгу 31105". Донька Ірина із зятем позаторік подарували на день народження. Завжди їздив тільки на наших автомобілях. Першим автомобілем у мене була "Побєда". У Горький за нею літав. Грошей після Мельбурна вистачило для купівлі. На старі гроші вона коштувала тисяч 17. Хоча може й більше. Зараз точно не згадаю. До того ж автомобілі я часто міняв. Поїздив два-три роки і змінив.
Кастро влаштував нам екскурсію по місцях, де розводять крокодилів
Як відзначили сімдесятирічний ювілей?
— Посиділи в кафе на четвертому поверсі в готелі "Спорт". Було чоловік 50. Там нагородили Орденом "За заслуги" третього ступеня. Такі вечірки не люблю. Набагато приємніше сидіти вдома.
Правда, що ви були знайомі з Фіделем Кастро та Мао Цзедуном?
— Було таке. З Мао Цзедуном не спілкувалися. З Фіделем трохи поговорили на відсторонені теми. У 1961 році ми вперше поїхали до Куби з показовими виступами. Багато людей ходили по вулиці зі зброєю. З Фіделем Кастро ми зустрічалися кілька разів. Сиділи за столом. Випивали. У нього вже тоді була численна охорона. Вразила його енергійність. Блискучий оратор. Проста і порядна людина. Влаштовував нашій делегації екскурсію по місцях, де розводять крокодилів. З Мао Цзедуном бачився у 1953 році. На святковому параді в Пекіні ложа почесних гостей була неподалік урядової. На стадіон під час виступів приходило до ста тисяч глядачів. Наступного разу відвідав Китай через 40 років. У 1994-му нас запросив олімпійський чемпіон Лі Мінг. З дружиною Лорою ми два тижні подорожували Китаєм. Усе оплатили китайці. Відвідали багато спортивних центрів.
Завойовані медалі зберігаєте у сейфі?
— Медалей у мене майже немає. Токійську золоту медаль подарував доньці, а інші продав. У Росії у родичів почалися скрутні часи. У брата померла дружина. Потім він сам. Згодом пішла з життя його донька. Залишився лише племінник. Треба було терміново допомогти грішми. Я й вирішив продати медалі. Про це не жалкую. У тій ситуації інакше вчинити не міг.
Давно це було?
— У 1999 році. Продати було неважко. Олімпійських чемпіонів спритні ділки "пасуть" постійно, — сказав Шахлін, але виручену за медалі суму назвати відмовився.
Держава вас підтримує?
— Не скаржуся. Нарешті дали нормальну стипендію олімпійським чемпіонам у розмірі 1600 гривень на місяць. Пенсія у мене 700 гривень.
Борис Анфіянович, як і багато чоловіків, полюбляє риболовлю. На Житомирщині ловив коропів вагою до десяти кілограмів. Додому без риби не повертається. Якщо не зловить, то купить.
Борис Шахлін народився 27 січня 1932 року в місті Ішим Тюменської області (Росія)
1955 — закінчив кафедру спортивної гімнастики Київського інституту фізичної культури
1957 — одружився
1958 — абсолютний чемпіон світу
1960 — абсолютний чемпіон Олімпійських ігор
1963 — народилася донька Ірина
1968 — викладач кафедри спортивної гімнастики Київського університету фізичного виховання і спорту
2002 — нагороджений орденом "За заслуги" третього ступеня
3 
1
Коментарі