неділя, 09 квітня 2006 17:52

"Продав олімпійські медалі, щоб допомогти родичам"

Автор: фото: Євген КОЛЕСНИК
  Борис Шахлін завершив кар’єру у 1967 році
Борис Шахлін завершив кар’єру у 1967 році

З семиразовим олімпійським чемпіоном Борисом Шахліним, 74 роки, ми зустрілися у головному корпусі Національного університету фізичного виховання і спорту. Виглядав колишній гімнаст не по літах бадьоро. Елегантності йому надавав бездоганний сірий костюм. Пружно ступав сходинками, які вели до його кабінету на четвертому поверсі.

Олімпіада-1956 у Мельбурні, у якій ви вперше брали участь, запам"яталася?

— Не сказав би. Частіше згадую Ігри-1960 у Римі. Там завоював п"ять золотих медалей. Ще до початку змагань знали, що наші головні конкуренти — японці — ретельно вивчали нашу систему підготовки. На багатьох змаганнях знімали комбінації наших спортсменів на плівку. У багатоборстві тривалий час ми програвали. Вдало виконав останню вправу — опорний стрибок і зумів обійти японця Оно. У той час у Римі була неймовірна спека. А пити воду не можна, щоб не набирати зайвої ваги. Більше того — одягали на себе теплі куртки.

Завершили кар"єру ви після не надто вдалого виступу на чемпіонаті світу 1966 року в Дортмунді. Чому?

— Треба було закінчувати зі спортом після Олімпійських ігор у Токіо. Але кинути все було важко. Я й не зміг. Більше того, в думках мріяв взяти участь і в наступних Олімпійських іграх, які відбувалися в Мексиці. У Дортмунді в багатоборстві показав лише 18-й результат і не потрапив до жодного фіналу. Кар"єру завершив після інфаркту міокарда у 1967 році.

Лікарі не зарадили?

— Здоров"ям спортсменів вони особливо не переймалися. На обличчя подивляться, заглянуть у рота, поміряють тиск і скажуть, що все гаразд. А пережив величезні навантаження фізичні та психологічні. На тренуваннях вправу можу зробити десятки, сотні разів. А ось на змаганнях починають трястися коліна.

Праця у такому віці приносить задоволення?

— На роботу інколи намагаюся йти пішки. Долаю відстань з проспекту Перемоги до університету фізвиховання і спорту. Форму ж треба підтримувати. А праця мені тільки в радість. Поки тримають — працюватиму. До того ж машиною іноді добиратися навіть довше.

Який у вас автомобіль?

— Маю нову "Волгу 31105". Донька Ірина із зятем позаторік подарували на день народження. Завжди їздив тільки на наших автомобілях. Першим автомобілем у мене була "Побєда". У Горький за нею літав. Грошей після Мельбурна вистачило для купівлі. На старі гроші вона коштувала тисяч 17. Хоча може й більше. Зараз точно не згадаю. До того ж автомобілі я часто міняв. Поїздив два-три роки і змінив.

Кастро влаштував нам екскурсію по місцях, де розводять крокодилів

Як відзначили сімдесятирічний ювілей?

— Посиділи в кафе на четвертому поверсі в готелі "Спорт". Було чоловік 50. Там нагородили Орденом "За заслуги" третього ступеня. Такі вечірки не люблю. Набагато приємніше сидіти вдома.

Правда, що ви були знайомі з Фіделем Кастро та Мао Цзедуном?

— Було таке. З Мао Цзедуном не спілкувалися. З Фіделем трохи поговорили на відсторонені теми. У 1961 році ми вперше поїхали до Куби з показовими виступами. Багато людей ходили по вулиці зі зброєю. З Фіделем Кастро ми зустрічалися кілька разів. Сиділи за столом. Випивали. У нього вже тоді була численна охорона. Вразила його енергійність. Блискучий оратор. Проста і порядна людина. Влаштовував нашій делегації екскурсію по місцях, де розводять крокодилів. З Мао Цзедуном бачився у 1953 році. На святковому параді в Пекіні ложа почесних гостей була неподалік урядової. На стадіон під час виступів приходило до ста тисяч глядачів. Наступного разу відвідав Китай через 40 років. У 1994-му нас запросив олімпійський чемпіон Лі Мінг. З дружиною Лорою ми два тижні подорожували Китаєм. Усе оплатили китайці. Відвідали багато спортивних центрів.

Завойовані медалі зберігаєте у сейфі?

— Медалей у мене майже немає. Токійську золоту медаль подарував доньці, а інші продав. У Росії у родичів почалися скрутні часи. У брата померла дружина. Потім він сам. Згодом пішла з життя його донька. Залишився лише племінник. Треба було терміново допомогти грішми. Я й вирішив продати медалі. Про це не жалкую. У тій ситуації інакше вчинити не міг.

Давно це було?

— У 1999 році. Продати було неважко. Олімпійських чемпіонів спритні ділки "пасуть" постійно, — сказав Шахлін, але виручену за медалі суму назвати відмовився.

Держава вас підтримує?

— Не скаржуся. Нарешті дали нормальну стипендію олімпійським чемпіонам у розмірі 1600 гривень на місяць. Пенсія у мене 700 гривень.

Борис Анфіянович, як і багато чоловіків, полюбляє риболовлю. На Житомирщині ловив коропів вагою до десяти кілограмів. Додому без риби не повертається. Якщо не зловить, то купить.

Борис Шахлін народився 27 січня 1932 року в місті Ішим Тюменської області (Росія)
1955 — закінчив кафедру спортивної гімнастики Київського інституту фізичної культури
1957 — одружився
1958 — абсолютний чемпіон світу
1960 — абсолютний чемпіон Олімпійських ігор
1963 — народилася донька Ірина
1968 — викладач кафедри спортивної гімнастики Київського університету фізичного виховання і спорту
2002 — нагороджений орденом "За заслуги" третього ступеня

Зараз ви читаєте новину «"Продав олімпійські медалі, щоб допомогти родичам"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути