— Дивися, що цього тижня надійшло в продаж у наш фан-магазин, — Міхаель Рудольф, прес-аташе бременського "Вердера", розгортає чорну футболку розміру XL із написом німецькою.
— Мои слова. В переводе это означает: задирать нос еще рано, — каже 45-річний Віктор Скрипник, головний тренер "Вердера". Німецький акцент не відчутний. — Вболівальникам це сподобалося. Тому вирішили зробити такі футболки.
Учора ми спілкувалися перед тренуванням "Вердера". Ви хвалили помічників. Як давно працюєте разом?
— Тренерський штаб зібрав у другій команді "Вердера". Тоді прийшли Торстен Фрінґс і Крістіан Фандер, який тренує воротарів. Флоріан Кофельд — ще один мій помічник. Узяв його, коли працювали в команді 17-річних. Так сформувався мій колектив. Ми разом два з половиною роки.
Добре працювали у другій команді. Можливо, це відіграло свою роль. Керівництво ухвалило рішення нічого не змінювати у моєму штабі. Поки що нам усе вдається. Ми виграємо матчі (спілкувалися до поразки у грі проти "Баварії". — "ГПУ"). А це — головне. Зараз виглядаємо не так погано, як у першому колі.
У Німеччині можна перемогти будь-яку команду і навпаки. Взяти бодай матч проти "Армінії" з Білефельда у Кубку Німеччини. Ми програли команді третьої ліги, причому заслужено.
Що образило найбільше в цій поразці?
— Якщо говорити про клуб, то "Вердер" не вийшов до чвертьфіналу Кубка Німеччини. Це досить престижна стадія. Мені прикро через те, що ми не підтвердили статусу фаворита проти команди з третьої ліги. Я говорив підопічним, що ми граємо проти топ-клубів так, як зараз проти нас діятиме суперник. Це не осіло в головах і серцях футболістів. Ми вийшли на поле не такими мотивованими, як того хотілося б. Це мене злило. Добре, що за три дні команда перемогла у Фрайбурзі.
Я казав хлопцям, що тепер усі чекають від нас реакції на виліт з Кубка. Завжди можна спіткнутися чи припуститися помилки. Головне — як ти виходиш із ситуації. Матч з "Фрайбургом" був можливістю все виправити, адже потім на нас чекала домашня зустріч із "Баварією" та виїзний матч проти "Кельна". У гостях ми не так добре граємо, як удома.
Фрінґс чи інші помічники можуть сказати вам: Вікторе, зіграймо так?
— Звісно, дослухаюся до них. Ми довіряємо один одному. Коли між соратниками є довіра, то всі думки можна озвучувати. Ти розповідаєш про своє бачення. Ми відштовхуємося від цього. Як кажуть, у суперечці народжується істина. Це справді командна робота. Остаточне рішення за мною. Але це легше вдається, коли перед тим аналізуємо варіанти. У будь-якому випадку, за результат відповідає головний тренер і з посади знімають його, а не помічників.
Друге коло бундесліги "Вердер" розпочав із п'ятиматчевої безпрограшної серії. Яка гра сподобалася найбільше?
— Кожна перемога давалася важко незалежно від рахунку і на яких хвилинах ми забивали голи. Нам потрібно знайти ліміт можливостей, щоб усіх обіграти. Ми пишаємося перемогами над командами, що грають в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. Наприклад, "Баєром" з Леверкузена. Такі матчі показують, який рівень твоя команда може витримати. У великих клубах є довга лава запасних і два рівноцінні склади. У нас поки що цього немає. Але коли команда показує такі результати, то з оптимізмом дивишся у майбутнє.
Яким матчем не задоволені?
— Тренер ніколи не має бути задоволеним. Навіть коли команда виграла, думаєш про наступну зустріч та хочеш провести її ще краще. Не те що постійно докоряєш собі, а міркуєш, як зіграти цього разу.
На 10-й хвилині матчу можна зрозуміти, що твоє рішення було неправильним і треба мати сміливість виправити його. Були ігри, коли на 20-й чи 30-й хвилинах замінював футболіста. Бачив, що він слабший за опонента. Тренер має реагувати на ситуацію і не боятися цього. Дехто з наставників чекає на закінчення першого тайму, щоб потім виправити це. Але буває, що пізно.
Ви тренуєте з 2004-го. А першу команду "Вердера" очолили 25 жовтня торік. Чим здивувала вища ліга?
— Знав цю кухню, бо грав у Німеччині й був майже на кожному матчі команди. Радий, що повернувся до елітного дивізіону тренером. Дивують повні стадіони. Приємно грати в такій атмосфері. Пишаюся, що треную "Вердер". Вдячний клубу, що мені довірили команду.
Водночас знаю, як швидко все може змінитися. Майже впевнений, що кожен тренер, який приймає команду вищої ліги, знає, що чекає на нього. Тут кажуть так: з моменту призначення пішов відлік часу, коли тебе приберуть. Хтось має два-три роки, інші — 10. Працюю шостий місяць. Подивимося, що буде.
Хоч би на якому місці фінішував "Вердер", цей рік можна вважати успішним для вас. Думали про наступний сезон?
— Ми не вирішили головного завдання у цьому розіграші. Першочергова мета — не "вилетіти". Коли досягнемо її — зможемо ставити нові цілі. Не можу гарантувати, що наступного року моя команда не боротиметься за виживання. Все залежить від того, яким буде "Вердер" — які гравці підуть та прийдуть. Буває, хочеш підписати футболіста, а він — проти. Або вимагає зарплату, яку не можемо платити.
Наступного сезону хочеться ставити інші завдання. Все залежатиме від "матеріалу", з яким працюватимемо.
Інші завдання — це місце в зоні єврокубків?
— Хочу, аби "Вердер" не вважали командою, що бореться за виживання. Нам треба стати твердим середняком.
Ви говорили, що успіх команди на 50 відсотків залежить від футболістів, на 30 — від тренера і на 20 — від удачі.
— Важливо мати щастя у грі. Візьмемо матч "Баварія" — "Шахтар" (німці перемогли 7:0. — "ГПУ). На початку поєдинку гості залишилися в меншості й отримали пенальті. А що було б, якби мюнхенці пропустили перші? У грі все швидко змінюється, тому важко щось прогнозувати.
Що більше маєш якісних гравців, то більше можеш варіювати складом і підвищувати інтенсивність тренувань. Тоді не боїшся, що "випадуть" кілька футболістів, тому що їх — 25 професійних, а не 13. І ти трясешся, щоб лідери не зламалися.
Топ-клуби мають довгу лаву запасних, на якій сидять мільйонери і спортсмени національних збірних. Вони не плачуться, а створюють конкуренцію. Знають, що потрібні команді, аби виграти не один титул, а кілька трофеїв.
Прес-аташе "Вердера" просить закінчувати розмову. Ставлю останнє запитання.
Ви самі доглядаєте за садом. Що вирощуєте?
— Там ростуть квіти і дерева. За ними треба доглядати, аби не розросталися і все мало гарний вигляд. Помідорів не вирощую.
Дістаю із сумки пачку цукерок і декілька примірників журналу "Країна" й "Газети по-українськи".
— Подарунки? Напевне, горілку привезли. Мені її постійно дарують, коли приїжджають у гості.
Жартую, що хотіла взяти шматок сала.
— У нас тут є російські магазини, де можна все знайти. Сало — також.
2 
1
Коментарі