Cергій Краковський — третій голкіпер збірної СРСР на Кубку світу-1986. Проте зіграти йому на Мундіалі не довелося — був у тіні Рината Дасаєва та Віктора Чанова. Після закінчення кар"єри працював у київських ЦСКА та "Арсеналі". Нині грає за ветеранів "Дніпра". Востаннє змагався на прощальному матчі свого колеги Миколи Медіна.
У вищій лізі союзного чемпіонату ви дебютували як гравець київського "Динамо". Пригадуєте перший матч?
— Так. Це був 1979 рік. Вийшов за "Динамо" в Ташкенті проти місцевого "Пахтакору". Тренери випустили за рахунку 1:2. Потім рахунок зрівнявся. Голів тоді не пропустив. Сподівався, закріплюся в основному складі. Не вдалося: наставники більше довіряли Вікторові Юрковському, а ми з Юрою Сивухою були за дублерів. А там ще Михайлов з "Дніпра" прийшов. Сивуха повернувся до рідного Харкова. Лобановський запропонував мені зіграти у Дніпропетровську.
Сумніви щодо переїзду мали?
— Ще й які! Не було знайомих хлопців у "Дніпрі". Але потім потоваришував з Лисенком, Кутузовим. Допоміг і тренер Леонід Колтун. Завдяки йому я виріс як воротар. Коли до команди прийшли Ємець із Жиздиком, почувався як у рідній сім"ї.
Який матч за "Дніпро" запам"ятали найбільше?
— 6 листопада 1983 року ми перемогли московський "Спартак" і вперше стали чемпіонами СРСР.
Уболівальники ще виокремлюють вашу гру в матчах проти болгарського "Левські" та французького "Бордо"...
— У матчі з болгарами я парирував пенальті від Спасова, і "Дніпро" пройшов далі. "Бордо" нас зупинив, але коли я приїхав додому, побачив квартиру, завалену квітами від уболівальників.
Найнебезпечнішим суперником був Юрій Гаврилов
Який гол був для вас найприкрішим?
— 1986-го московський спартаківець Хідіатулін пробив "стінку" зі штрафного. Спочатку м"яч потрапив у штангу, потім у мою ногу і нарешті — в сітку воріт. Було це чи не на першій хвилині домашнього матчу.
Хто з нападаючих був найнебезпечнішим?
— Юрій Гаврилов. Навіть не форвард — атакувальний півзахисник. Він не володів сильним ударом, але був технічним та хитрим. Як устиг парирувати його "постріл" у згадуваному матчі 1983-го — сам дивуюся.
Чому вам не вдалося зіграти за збірну СРСР?
— Сам шукав відповіді на це питання. І не знайшов. Хоча приємно здивувався, коли Лобановський узяв мене на Кубок світу-1986 до Мексики.
Якої тренерської методики дотримуєтеся?
— Ставку роблю на фізичну готовність. А потім удосконалюю техніку.
Наскільки важлива для голкіпера інтуїція?
— Надзвичайно. Вважаю, м"ячів, яких не можна взяти, немає.
Чи існує воротарська школа Краковського?
— Певні методи маю. Але під час роботи у клубах ніколи нікому їх не нав"язував.
Хто був вашим учителем воротарської справи?
— У принципі, ніхто. Щось брав в одного колеги, чомусь навчався в іншого. Неофіційно радянських воротарів вважали найсильнішими у світі. Шкода, що знали лише про "збірників": "залізна завіса" та відсутність належної реклами робили свою справу.
Як проводите вільний час?
— Їжджу на дачу. Люблю рибалити. Якось упіймав рибу вагою майже чотири кілограми.
Ви — оптиміст?
— Намагаюся ніколи не занепадати духом.
Із дружиною Краковський навчався в одному класі. А зустрічатися почали в інституті.
1960, 11 серпня — Сергій Краковський народився в Миколаєві
1978 — виграв "золото" юнацького чемпіонату Європи
1979 — зіграв за київське "Динамо"
1980 — перейшов до "Дніпра"
1983 — став чемпіоном СРСР
1986 — потрапив до заявки збірної СРСР на Кубок світу
1989 — став володарем Кубка СРСР
1999 — тренував російський "Уралан"
2001, 2002 — був у штабі київських "Арсеналу" та ЦСКА
Одружений, має сина Євгена та доньку Ольгу
1 
1
Коментарі