"Перший гол забив Рінату Дасаєву"

 

Форвард Едуард Сон, 44 роки, з"явився у складі дніпропетровського "Дніпра" 1988-го й одразу став чемпіоном СРСР. Живе у Франції, а торік у вересні відвідав Дніпропетровськ, завітавши на відкриття стадіону.

— Добре, що на відкриття стадіону організували матч ветеранів, — каже Сон "ГПУ". — Я бував на аренах у Ліоні, Сент-Етьєні, Марселі. "Дніпро-арена" нічим не гірша.

Пригадуєте, за яких обставин ви прийшли до "Дніпра"?

— Так, 1988 року команду залишили Протасов та Литовченко. Їм шукали заміну. Розумів, що важко буде пробитися до основного складу, якщо в команді грають такі майстри, як Лютий, Шахов, Кудрицький. Тоді на кожну позицію в команді претендувало по чотири-п"ять виконавців.

Ви одразу стали діяти на позиції форварда?

— Ні, головний тренер Євген Кучеревський запропонував зіграти зліва в півзахисті. Ця позиція була для мене новою. Допоміг тоді один із ветеранів команди Олександр Сорокалєт. Підказував, як треба діяти на тій чи іншій позиції. У першому сезоні я забив вісім голів. Пристойний показник для півзахисника. Але по-справжньому впевнено заграв 1989-го, коли виграли Кубок СРСР.

Як вас тоді прийняли у "Дніпрі"?

— Важко було спочатку. Добре, що режим не порушував, серйозно до матчів готувався. Потоваришував із Кудрицьким, Багмутом.

Завдяки чому "Дніпро" виграв чемпіонат СРСР-1988?

— Та команда мала сильний характер і надійний захист — Вишневський, Башкіров, Пучков. "Не пропустим точно, а одного м"яча завжди заб"ємо" — під таким гаслом грали. Так і вийшло. У тому сезоні вистрілив Євген Шахов — став найкращим бомбардиром команди. Програли ми тільки два матчі.

Романцев кликав до "Спартака", але перейти я не наважився

До "Дніпра" ви прийшли зі Смоленська, маючи досвід виступів за казахстанський "Кайрат".

— Точно. До "Кайрату" взагалі важко було пробитися — там у нападі грали Стукашов та Пехлеваніді. Тільки коли першого запросило московське "Динамо", почали до основного складу підпускати мене. Дебют проти "Спартака" вийшов надуспішним — забив у першому ж матчі своєму улюбленцеві Рінату Дасаєву. Курбан Бердиєв (нинішній тренер чемпіона Росії казанського "Рубіна". — "ГПУ") мені тоді передачу віддав. Приховану настільки, що я із центру поля втік на побачення з Дасаєвим. Ще думав по ходу — як його обіграти. Коли ж воротар сунувся на мене, спрямував йому м"яч між ногами.

Чому з "Дніпра" ви вирушили до "Аяччо"?

— Заробити їхав. СРСР розвалювався, карбованець втрачав свою силу. Пожалкував — рівень другого французького дивізіону після матчів у вищій союзній лізі та єврокубках був жахливим. А звав же мене до московського "Спартака" Олег Романцев. У грудні 1990-го. Але тоді "Дніпро" і "Спартак" були непримиренними суперниками, і перейти я не наважився.

Хоч заробили?

— Судіть самі. У "Дніпрі" щомісяця заробляв 5–6 тисяч знецінених радянських рублів, а у Франції за рік — 150 тисяч доларів. А "Дніпру" за мій трансфер заплатили 35 тисяч доларів. Також дніпропетровський клуб отримав можливість провести збори на Корсиці. А ще керівництво "Аяччо" обіцяло дніпропетровцям дві машини, але слова не дотримало.

У Франції Cон має фірму, яка займається текстильним бізнесом.

1964, 18 серпня — Едуард Сон народився в Караганді (Казахстан)

1981 — почав грати за алмаатинський "Кайрат"

1987 — перейшов до смоленської "Іскри"

1988 — став гравцем "Дніпра", виграв чемпіонат СРСР

1989 — заволодів Кубком СРСР

1991 — поїхав грати до французького "Аяччо"

Одружений, має синів — Євгена, якого назвав на честь колишнього тренера "Дніпра" Кучеревського, та Андрія

×