Ірина Краснянська, 19 років, здобула єдину для України медаль на чемпіонаті світу зі спортивної гімнастики, який проходив у данському Орхусі. Національний олімпійський комітет України визнав її найкращою спортсменкою жовтня.
Після тріумфу на чемпіонаті світу Ірина вже звикла до уваги журналістів. Вона небагатослівна, але на запитання відповідає щиро та весело.
Ти змінилася після чемпіонату світу?
— Трохи. Стала більш вимогливою до себе. Хоча й на турнірі ніяких послаблень собі не давала, націлювалася на медаль. Проте психологічно в Орхусі було важко: дощова погода наганяла смуток. Навіть на екскурсії не вибиралася.
Влада тебе нагородила?
— Віктор Ющенко привітав телеграмою. А Юрій Павленко (міністр у справах сім"ї, молоді та спорту. — "ГПУ") вручив значок заслуженого майстра спорту й повідомив, що з грудня ми з тренером отримуватимемо президентську стипендію — 9 тисяч гривень.
Ти виграла змагання на колоді. Це улюблений снаряд?
— Так. Коли вперше переступила поріг гімнастичної зали, одразу звернула увагу на колоду. Малою гуляла з батьками і стрибала на всі бордюрчики. Уявляла, що я на змаганнях. А ще люблю бруси. Навіть виконала складний елемент на них. Його назвали моїм ім"ям.
Подорожувати любиш?
— Надзвичайно. Найбільше сподобалася Канада, де побувала 2002 року. Природа там красива.
На свій день народження була в Іспанії
Тренуєшся часто?
— Двічі на день по три години: з 10-ї до 13-ї та з 16-ї до 19-ї. Встаю о сьомій ранку. Через півгодини — зарядка, потім сніданок. Обідаю між денним та вечірнім тренуванням.
У гімнастів дружний колектив?
— Так. Ми завжди разом: і спілкуємося, і гуляємо. З хлопцями — також. У неділю нас відпускають з Конча-Заспи. Тоді вибираємося до столиці — гуляємо Хрещатиком, ходимо в кіно.
А як же тоді суперництво?
— Навіть якщо ми виступаємо на одному снаряді у фіналі, все одно вболіваємо одна за одну, підтримуємо. Про суперництво не може бути й мови.
Підтримка залу для тебе має значення? Чи коли вже стоїш на помості, ні на що не звертаєш уваги?
— Підтримка потрібна. Хоча під час виступів не завжди й прислухаєшся. А буває, зробиш якийсь елемент — і чути, як тобі аплодують.
Стомлюєшся від гімнастики?
— Буває. Коли тренування проходить не найкращим чином, на нервах, думаєш: все — більше в цей зал ніколи не прийду. Але минає година, друга — поплачеш, заспокоїшся, і наступного дня йдеш у зал і тренуєшся. Просто розумієш, що без цього ти вже не можеш, адже скільки роботи вкладено, скільки років віддано спорту.
19 листопада у тебе був день народження. Як відсвяткувала?
— Була на змаганнях в Іспанії. Коли повернулася додому, посиділи з друзями. Скромно, без ресторану. А найкращий подарунок для мене — квіти.
За модою стежиш?
— Намагаюся, хоча доводиться носити здебільшого спортивний одяг. Але недавно купила у Бельгії модні брюки. Поїду в них до батьків у Черкаси.
У тебе є ідеал гімнаста?
— І не один. Подкопаєва, Нємов, Хоркіна.
1987, 19 листопада — народилася у Вологді (Росія)
1989 — із сім"єю переїхала до Черкас
1992 — почала займатися гімнастикою
2003 — вишила свою першу картину
2005 — гімнастичний елемент назвали ім"ям Краснянської
2006 — чемпіонка світу у вправах на колоді, заслужений майстер спорту.
Неодружена
2 
1
Коментарі