Не наш шлях

"Те, що ми називаємо сметаною, сметаною не є", – казав колись радянський сатирик Жванецький. І був абсолютно правий. Одні й ті ж слова у нас і "в них", тобто у цивілізованих країнах, означають часом майже протилежні речі та явища.

Хто такий футбольний уболівальник у Європі? У Європі вболівальник, а точніше глядач, це той, хто купує за гроші, причому зазвичай чималі, право подивитися футбол на стадіоні. З людиною, яка регулярно за щось платить, працювати просто. Запитайте у будь-якому банку. Так само просто працювати з європейським уболівальником, для якого найстрашнішим покаранням є заборона відвідувати стадіон. Механізм заборони простий, якщо глядач платить за квиток. Охочі можуть самі знайти і прочитати, як це у них робиться.

Хто такий футбольний уболівальник у нас? В нас уболівальниками називають людей, яких просять прийти на футбол. Український відвідувач стадіону потрапляє туди задурно або майже задурно, або купивши квиток у того, хто цей квиток задурно або майже задурно отримав. У нашого вболівальника немає і не може бути усвідомлення того, що він купив право дивитися на футбол, у який грають для нього і за його гроші. Більше того, той, хто хоче у нас заплатити за похід на футбол найдорожче і отримати за це належний комфорт, дуже швидко відчує себе "лохом", якого примусили платити за те, що інші беруть задарма. І в підсумку повернеться до телевізора.

На стадіоні залишаться ті, кому цей футбол "подарували". А хто і коли цінував одержане задарма? Ось і нищать майно стадіонів групи хуліганів, прекрасно знаючи, що їм за це нічого не буде. Ви чули про бодай один випадок публічного притягнення до відповідальності хоча б одного відвідувача київського "Олімпійського" за три з половиною роки із дня відкриття цієї арени після реконструкції? Якби винних у безладах на трибунах карали після кожного матчу, ми не мали б сьогодні жодних проблем.

Тепер уже пізно. Тепер уже ні у кого немає ради проти тисяч молодиків, які вибігають на поле та бігові доріжки. Хіба що ставити сталеві огорожі заввишки 3 метри або рити вздовж трибун такої ж глибини рів.

Можна, звісно, спробувати продавати футбольне видовище глядачам, як роблять у цивілізованій Європі. Але ж це не наш шлях? Чи не так, пане Павелку?

×