У Норвегії завершився чемпіонат Європи з гандболу серед жінок. Найсильнішою командою континенту стали господарки турніру. У фінальному матчі норвежки обіграли збірну Швеції — 25:20. Збірна України посіла 12-те місце, хоча перед турніром були натяки на повторення успіху 2000 року. Тоді українки стали срібними призерками чемпіонату під керівництвом Леоніда Євтушенка, що й тепер є наставником команди.

Оптимізму поменшало після стартового поєдинку проти Нідерландів. Наші програли з різницею у 12 м'ячів, хоча раніше цю команду перемагали без надзусиль. Погано зіграли всі: підтвердили побоювання щодо боєздатності нашого нападу й атаки, які виникли після матчів на Кубку Турчина.

Сучасний гандбол — це насамперед швидкість. І спортсменок, і розіграшу м'яча. А ще — чітко відшліфований активний захист. Але наші реалії такі: в чемпіонаті країни грають дуже повільно, а легіонерки у своїх клубах більшу частину ігрового часу проводять на лаві запасних. Застосувати жорсткі санкції за невиконання установки тренери не можуть — завузький кадровий вибір.

На повну силу українки провели один матч — проти Німеччини за вихід до основного раунду. Підопічні Євтушенка перемогли — 33:23. У тому поєдинку в нас виходило майже все. Дівчата мобілізувалися, а німкені дещо недооцінили суперниць.

Після цього — знову апатія. Втратили перемогу в матчі з Угорщиною, а Норвегії та Франції поступилися з великим рахунком.

Чемпіонат іще раз підтвердив, що на залишках радянської гандбольної школи уже не виїдеш — збірна Росії посіла тільки сьоме місце. З іншого боку, в Україні уже з'явилося нове покоління гандболісток, які могли би стати лідерами. Але не стали. Причини треба розібрати керівництву федерації та тренерському штабу. Зрозуміло, що ситуацію треба змінювати. Адже в Києві немає жодної арени, на якій можна було би проводити змагання європейського рівня.

×