Два тижні тому керівництво запорізького "Металурга" оголосило про припинення фінансування клубу з 1 жовтня. Згодом його власник В'ячеслав Богуслаєв — народний депутат, колишній член Партії регіонів і керівник підприємства "Мотор Січ", що спеціалізується на випуску авіаційних деталей — начебто передумав. Продовжить давати гроші.
Але де гарантія, що історія не повториться? І не тільки з "Металургом". Де вихід із ситуації, в яку потрапив український футбол взагалі і клуби прем'єр-ліги — зокрема?
— Зараз наш футбол на тимчасовому роздоріжжі, — каже харківський економіст Олександр Кірш, 54 роки. — В країні залишилися три олігархи, яким цікавий футбол — Ахметов, Коломойський і брати Суркіси. Вони утримують свої клуби за старою схемою — просто вкидають кошти. В решти бізнесменів на футбольну команду банально немає грошей. Фактично, ми напередодні ломки старої системи й появи нової. Її можна назвати балканською, скандинавською чи східноєвропейською. Це суті не змінить. Українським клубам треба перейти на продаж футболістів і жити лише за рахунок цього. У Польщі, Чехії, Швеції, Словаччині немає сильних клубів. Зате є сильні збірні. Ще один яскравий приклад — Ісландія. Туди не рвуться легіонери, але мають постійну практику місцеві футболісти. Дуже розвинутий масовий футбол. Найкращі з гравців їдуть на континент і заробляють там. Це дає поштовх для розвитку національної збірної. Ісландська команда обійшла Голландію, Туреччину й Чехію. Клуби слабкі — збірна сильна. З часом те саме буде й в Україні. Як тільки рахунок нашим легіонерам перейде з кількох на десятки й сотні. Поки що в Україні домінує суцільна профанація. Говорять про масовість футболу, а насправді її нема.
Це — стратегічний погляд. А що робити зараз і сьогодні, коли припинили фінансувати запорізький "Металург", а на черзі — харківський "Металіст"? Власник відмовляється — і все, клуб зникає.
— Гадаю, взимку заявлять про припинення свого існування не один-два, а одразу кілька клубів. Перед стартом нинішнього сезону я говорив: під час війни мати в прем'єр-лізі 14 клубів — розкіш. Це дуже багато. Треба проводити чемпіонат серед 10–12 команд. Може, навіть лишити вісім клубів. Решта — зайвий вантаж, що гальмує розвиток конкурентоспроможного чемпіонату. Однак у федерації вирішили піти шляхом найменшого спротиву. Ухвалили політичне рішення — 14 команд. Боялися, що зникне футбол в західній Україні. Мовляв, чемпіонат перетвориться на першість Києва й східної України. Однак скорочення потрібне. Зараз — найкращий час. Суспільство зрозуміє, що під час війни тратити гроші на футбол — злочин. Треба наважитися на радикальні кроки зараз, якщо хочемо якомога швидшого одужання нашого футболу в майбутньому.
4 
35413
Коментарі