У російській газеті "Спорт-Експрес" (N102, за п"ятницю, 16 травня 2008 року) надрукували інтерв"ю з екс-віце-президентом, колишнім головним тренером київського "Динамо" Йожефом Сабо, 68 років.
Про своє нинішнє становище
— Із листопада не маю жодного заробітку. Контракт із київським "Динамо" ще діє, але ті копійки, які платять, — це несерйозно. До лікарні потрапив з аритмією. Нині записався на тренерські курси. Хочу мати міжнародну категорію PRO. Тренуватиму обов"язково — я ж нічого іншого робити не вмію. Можливо, поїду до Угорщини. Мені два роки пропонували очолити там збірну. А до "Динамо" не повернуся ніколи: пробув у клубі 49 років. Чимало для нього зробив. А мене скоротили. Зараз нікого із клубу не бачу.
Про будинок, який згорів
— Усе вигоріло вщент. Пожежники не змогли підібратися: будинок високо в Карпатах. Я в лікарні тоді лежав. Тільки меблі завіз, телевізор. Мабуть, у чомусь провинився перед Богом. Не хотів, але у вересні знову став головним тренером "Динамо". От Бог мене і покарав. Але треба жити. Нині двічі на тиждень ходжу до церкви. Там мені добре.
Про дива
— На зборах у Португалії румун Тіберіу Гіоане, чудовий футболіст і людина, прокинувся і заговорив португальською. Мовою, з якої і слова не знав.
Про Сергія Реброва та Андрія Гусіна, які, йдучи з "Динамо", відверто критикували Сабо
— Ребров мені повинен дякувати, бо в середині 1990-х я допоміг йому вилікуватися, підтримав футболіста. Минулої осені в домашньому матчі проти"Нафтовика" Ребров не забив пенальті, з 20 передач 19 віддав суперникові. Глядачі вивісили транспарант "Реброву — ганьба!". А він ображатися почав.
А Гусіна Лобановський тримав у команді на фарт: той був рудим, а без рудих Валерій Васильович команди не уявляв.
Про Валерія Лобановського
— Коли Лобановський був гравцем, жодної краплі алкоголю до рота не брав. Випивати почав, як став тренером. Але удар тримав як ніхто. І вмовити його пропустити по 100 грам удень було неможливо. Розслаблявся тільки ввечері в компанії. Зате прокидався о шостій ранку, біг крос і перед командою з"являвся свіжим.
Про характер Олега Блохіна
— Дуже важкий. Якось у Тбілісі Блохін так вивів Лобановського, що той не витримав і сказав: "Садіть його на літак і відправляйте до Києва. Він мені не потрібен". Команда в шоці. Але Васильович був хитрим. Каже гравцям: "Коли повернемося до Києва, влаштую збори. І ви, комсомольці, візьмете його на поруки". На зборах Лобановський лаяв Блохіна як міг. Встає капітан: "Ми беремо Олега на поруки, не виганяйте". Лобановський: "Не заперечую".
Як рятував Шевченка від дружби з Леоненком
— Шевченко не пив, але палив. Щоранку тиск у нього був 170 на 110. Що відбувається? Я ж знаю, що він не алкоголік. А у нього, виявляється, баба була, усі соки з нього пила. Ще й з Леоненком дружив. У того якось в готельному номері виявив 20 банок пива. Щойно Шева з"явився в "Динамо", Леоненко став ним керувати. Я знав, що нічого доброго з цієї дружби не вийде. "Не можу заборонити тобі товаришувати з Леоненком, але в жодному разі не їзди до нього додому".
Про Олександра Алієва
— Виховували його, намагалися відучити пити. Якось повезли на збори до Португалії. Звідти Алієв та Мілевський мали летіти до "молодіжки". Уранці під"їжджає таксі до готелю, а хлопців немає. Адміністратор кинувся шукати в номерах. А Мілевський з Алієвим сплять. Абсолютно п"яні. Їх розбудили, поставили під душ. Так вони потім ще в літаку додали.
Про останні сльози у своєму житті
— Коли мене з "Динамо" звільнили. Плакав, немов дитина. Новий генеральний директор (Чохонелідзе. — "ГПУ") отримав від президента повний карт-бланш. І одразу звільнив спортивного директора Буряка, а віце-президента Сабо скоротив. У чому ми винні як селекціонери? Що не привезли до Києва Рональдіньйо?
Про селекцію в "Динамо"
— Від тебе вимагають неможливого. Привезти класного, але дешевого гравця. Та як його вмовити? Бразильці пограють рік-два і мріють чкурнути звідси.
4 
35413
Коментарі