Тиждень тому збірна України з футболу вперше стала переможцем стикових матчів і вийшла до фінальної частини чемпіонату Європи. Вирішальний поєдинок підопічні Михайла Фоменка провели у словенському місті Марибор.
Кількість населення — 95 тис. Стадіон "Народний сад" може прийняти 12 994 глядачі.
Матч Словенія — Україна зіграли 17 листопада. За три тижні до того менеджер нашої збірної Сергій Барановський, 33 роки, вилетів до Марибора обрати готель для тренерів і футболістів.
— Побажання Фоменка були звичні, — каже Сергій. — Ідея така: збірна має розташовуватися у місцині, де немає галасу. Не центр міста точно. Подалі від траси, нічних клубів та казино.
Ще одне: до стадіону маємо дістатися за 30, ну, нехай 35 хвилин.
Що обрали у Словенії?
— Мали два варіанти. Один досить прийнятний. За містом, ніхто не заважає, з кращими умовами для реабілітації, ніж ті, на яких ми зупинилися. Але серйозний недолік — 50 хвилин їхати до "Народного саду". Майже година — це досить довго. Чинник відстані переважив, і ми відхилили цей варіант.
Мешкали в 4-зірковому міському готелі "Арена". 15–18 хвилин їхати до стадіону. Сауна, джакузі, басейн є.
Є випадки, коли місцеві вболівальники у ніч перед грою влаштовують "концерт" перед вікнами приїжджої команди. У Мариборі через це можна було не хвилюватися?
— Без проблем. Я уже домовився зі службою безпеки "Арени", щоб навіть у холі готелю нікого не було. З 15 по 17 листопада там мешкали тільки ми.
Тепер стосовно "концерту". Неподалік "Арени" розташувалася збірна Словенії. Відповідно, якщо жителі Марибора вирішили б погаласувати, то заважали б не тільки нашим, але і своїм футболістам.
У готель, де жили словенці, хотіли заселитися ми. І зазвичай, згідно з етикетом, господарі йдуть назустріч. Але наш суперник не пішов.
Ви везли свого кухаря?
— Ніколи цього не робимо. Лікар збірної складає меню. Згодом наші побажання отримує менеджмент готелю.
Що скажете про стадіон "Народний сад"?
— Вразила одна трибуна. Стара, з бетону, збудована 1950-го. Її не можуть реконструювати, бо підпадає під закон про збереження архітектурних цінностей. Хоча нічого такого в собі не несе.
Поле звичних розмірів. Що впало в очі — натуральна трава закінчується одразу за бічною лінією, там, де працюватимуть асистенти арбітра. Далі — синтетична. Тобто існує серйозна ймовірність ушкодитися, коли робитимеш підкат у цій зоні.
25 липня у Санкт-Петербурзі відбулося жеребкування відбіркового турніру Кубка світу. Від Федерації футболу України на заході були присутні ви. Одягнули вишиванку. Як відреагували росіяни?
— Жеребкування влаштували у пітерській резиденції Путіна. Було багато охорони. Якраз вони, охоронці, недобрим поглядом косилися у мій бік. А так — усе нормально. Організатори завжди попереджають: маєте приїздити або в офіційному стилі одягу, або у традиційному. Я і обрав традиційний український — вишиванку. Потім російська преса писала, що від України був присутній молодий націоналіст.
Під час офіційного обіду був за одним столом з Олівером Бірхоффом, менеджером збірної Німеччині. Приємно сидіти з чемпіонами світу, — кажу йому. Бірхофф посерйознішав одразу: це уже історія, відповів. Тепер треба виграти Євро.
18 жовтня у швейцарському Ньоні організували жеребкування стикових матчів за вихід на чемпіонат Європи. Туди теж одягнув вишиванку.
Як менеджер ви працювали з Олегом Блохіним, попередником Фоменка. Відчули його важкий характер?
— Жодних проблем з ним. Можливо, мені пощастило. Ніяких питань чи зауважень Олег Володимирович до мене не мав. Можливо, тому що у збірній менш нервова робота, ніж у клубі.
Які маєте стосунки з членами національної збірної?
— Не можу сказати, що всі вони — близькі друзі. Але мені комфортно з футболістами під час перебування у таборі національної команди. Люди безвідмовні. Наприклад, коли Євген Коноплянка перейшов до "Севільї", я попросив у нього футболку цього іспанського клубу з 22-м номером "Коноплянка" на спині й автографом. У наступний свій приїзд до України наш капітан у матчах зі Словенією виконав моє прохання.
Закінчив футбольну школу "Динамо"
Сергій Барановський народився 10 квітня 1982-го у Києві. 1999 року закінчив футбольну школу київського "Динамо". Тренувався під керівництвом Віктора Кащея, грав на позиції атакувального півзахисника. Тоді ж вступає до Київського університету харчових технологій, паралельно грав у міні-футбол у бізнес-лізі та пляжний футбол.
З 2007-го працює у Федерації футболу України. Спочатку був адміністратором юнацьких збірних України, згодом став заступником начальника відділу забезпечення заходів збірних команд.
2012-го працює офіцером зв'язку УЄФА з національною командою України під час фінальної частини чемпіонату Європи. Менеджером збірної став у серпні 2012 року.
Володіє англійською мовою.
Улюблений зарубіжний клуб — іспанська "Барселона". Серед інших видів спорту подобається регбі. Хобі — відпочинок на природі, сноуборд. Одружений, має двох синів.
— Кілька років не був у відпустці, — каже. — Влітку йти проблематично. В червні збірна грає заключний матч сезону, а в липні маю готуватися до наступного — вересневого.
2 
1
Коментарі