Учетверте, починаючи з 1998 року, вітчизняне телебачення показує всі матчі фінального турніру Кубка світу з футболу. 12 років тому 64 репортажі на двох загальнонаціональних телевізійних каналах вважали подарунком любителям спорту. Тепер перші 32 гри паралельно транслюють одразу два телеканали, доповнюючи їх щоденними оглядами й аналітичними програмами. Нормально засвоїти все це не видавалося можливим. Навіть у найвідданіших уболівальників наприкінці першого тижня у головах утворилася суцільна мішанина із практично цілодобового футболу.
Інколи хотілося повернутися до минулих часів, коли весь світовий фінал складався із 31 гри, а по телевізору показували приблизно половину з них — найцікавіші. Гадаю, тодішні телеглядачі не дуже багато втратили, не побачивши ігри за участю команди Коста-Рики чи Ямайки, результат яких був відомий заздалегідь. Зате найкращі із тих футбольних телетрансляцій пам"ятають досі. Двобої між Англією та Німеччиною 1966-го та 1970-го, поєдинок французів із німцями 1982 року, кожен матч Бразилії за участю Пеле та Аргентини з Марадоною.
Звісно, тепер не ті часи й не те телебачення. Нам пропонують самим стати редакторами і вільно обирати — дивитися матч або ні. Але коли на офіційно Першому Національному телеканалі щовечора по 8 год. футболу, здається, це занадто. Бо ж у країні та світі цими днями відбувається чимало інших важливих подій. Але навіщо телевізійникам працювати над їх висвітленням, коли можна піти відпочивати, доки триває світовий футбольний фінал?
У пам"яті від Кубка світу залишаться один-два епізоди
У цивілізованих країнах фінальний турнір Кубка світу транслюють дещо інакше. Головні матчі — на головних телеканалах, другорядні — на спеціалізованих. Гадаю, що й у нас любителі футболу змогли б подивитися більшість матчів мундіаля на спортивних каналах. І дали б можливість загальнонаціональним телевізійним мовникам демонструвати повну картину життя, а не лише футбол, від якого вже паморочиться в голові.
Однаково від усього цього залишаться в пам"яті один-два епізоди, подібно до моменту із французом Зінедіном Зіданом у фіналі попереднього Кубка світу. Його удар головою у живіт італійця Марко Матерацці став символом того турніру, затьмаривши понад 100 год. футбольних трансляцій. Швидше за все, так само буде і тепер, незалежно від того, хто стане чемпіоном світу.
3 
1
Коментарі