Переповнений стадіон співає національний гімн перед футбольним матчем. Це норма для більшості країн світу. Спільне виконання головної пісні країни об"єднує десятки тисяч людей перед хвилюючим видовищем, створює відчуття, що всі — разом.
У нас гімн перед футболом теж співають. І не лише у Львові. Молодіжна збірна України днями грала свій матч у вщент зросійщеному Маріуполі. Перед його початком глядачам роздали листівки з текстом гімну, і принаймні останнє слово приспіву "?роду!" стадіон проспівав голосно і натхненно. На біговій доріжці перед центральною трибуною в цей же час енергійно відкривав рота невисокий черевань з борідкою і мікрофоном у руках. Либонь, це його голос був записаний на фонограмі гімну, яка лунала над стадіоном. Те, що мужичок співав не всерйоз, не залишилось непоміченим і певним чином зіпсувало піднесений настрій.
Добре, що це не передалося футболістам. Хлопці боролися до кінця, не шкодуючи ніг. І все одно, на жаль, програли. А якби виграли, то у черзі за почестями ми побачили б поруч із ними десятки, якщо не сотні людей, які роблять для нашого футболу приблизно стільки ж, скільки зробив той виконавець, лише відкриваючи рота замість співати по-справжньому.
Співали так, що оркестру було не чути
Згадався випадок трирічної давнини на стадіоні у Белфасті, столиці Північної Ірландії. Співакові, який прибув разом із збірною України, аби повідкривати рота під фонограму нашого національного гімну, не дозволили вийти на поле. Господарі заявили, що гімни виконуватиме військовий оркестр. Коли той взяв перші акорди, кількасот нащадків українських емігрантів, що зібралися на трибунах, заспівали самі, без фонограми. Співали так, що оркестру було не чути. Ірландці дивилися на нас, українців, із подивом. А ми були страшенно горді він несподіваної поваги.
І футболісти наші тоді, до речі, не програли. Була нічия 0:0.
5 
1
Коментарі