Легкоатлета Івана Гешка, 26 років, Національний олімпійський комітет України визнав кращим спортсменом березня. На початку нинішньої весни він виграв чемпіонат світу в закритих приміщеннях. Спортсмен із Чернівецької області на півторакілометровій дистанції випередив кенійських стаєрів — традиційних "законодавців" у цьому виді спорту.
Гешка обминула зіркова хвороба. Одягнутий скромно, він і поводить себе відповідно. Навіть ніяковіє, відповідаючи на запитання.
Це правда, що на останньому чемпіонаті світу у Москві ви могли і не виступити?
— Так. Добирався я до столиці Росії з Києва. Рейс літака, у якому ми летіли з Жанною Блок, затримали години на три. У Москві нас ніхто не зустрів, хоча попередня домовленість була. Нарешті, перед самим стартом мене запросили на допінг-контроль. Допінгова служба не змогла швидко обслужити величезну групу спортсменів, і я запізнився на останній автобус, що рушав до "Олімпійського". Добре, що керівники української делегації "вибили" машину. На ній і поїхав до спорткомплексу.
Завдяки чому вдалося перемогти кенійця Комена?
— Із самого старту він узяв занадто високий темп. Я ж не поспішав. Думав: "Біжи собі. Побачимо, хто буде першим на фініші". Спуртував метрів за сімсот до фінішу, коли Комен уже не міг підтримувати дистанційну швидкість.
Як вийшло, що коло пошани навколо стадіону ви робили з двома прапорами?
— Один отримав від представників Федерації легкої атлетики, а інший мені привезли з Чернівців.
Привітань із перемогою отримали багато?
— Дуже. Причому не тільки від друзів та знайомих. Прийшло смс-повідомлення від групи "Воплі Відоплясова", з членами якої особисто ніколи не контактував.
Коли грошей не було, збирав недопалки
Чому ви знову виступаєте в окулярах?
— На фарт. У них я переміг на гран-прі Монако. До речі, на банкеті тоді мене вітав принц Альберт. Окуляри ношу рідко: тільки коли виходжу на бігову доріжку та виступаю на прес-конференціях. Соліднішим собі здаюся.
Де ви починали бігати?
— У селі Кліводині Кіцманського району Чернівецької області. Спорт, правда, не зразу увійшов у моє життя. Виховувала мене бабуся-пенсіонерка. Встежити за малим хуліганом, яким я ріс, не могла. Бешкетував, цигарки смалив. Коли грошей не було, збирав недопалки. Це вже потім гандболом почав займатися, футболом, відмовився від тютюну. А остаточно кинув шкідливу звичку, коли познайомився з тренером Георгієм Миронюком і він запросив до легкоатлетичної секції.
Правда, одного разу не втримався. Взяв цигарку до рота. На Меланки це було. Накурився, відзначив свято по повній програмі. А через кілька днів — змагання. Ледве добіг до фінішу. Відтоді все — жодної цигарки чи краплі алкоголю. Краще домашніми справами зайнятися: щось майструвати, картоплю сапати, копати.
Ви мешкаєте у Чернівцях. Не було можливості переїхати до Києва?
— А для чого? Завдяки мерові міста Миколі Федоруку отримав двокімнатну квартиру в обласному центрі. Зараз зводжу будинок у Кіцмані. Нікуди з рідної Буковини переїжджати не збираюся. І тренуватися тут буду. Хоча пропонують за кордоном. Ті ж кенійці, наприклад. Але, перш ніж туди поїхати, треба 40 уколів від малярії зробити. Як подумаєш, то страшно стає. І ще: хіба у Кенії зможу порибалити так, як удома?
Одружуватися не плануєте?
— Поки що ні. Кандидатуру маю, але до наступних Олімпійських ігор, у Пекіні, змінювати сімейний статус не буду.
Ви стали депутатом Чернівецької міської ради від блоку Народний союз "Наша Україна". Чому вирішили піти в депутати?
— Хочеться покращити умови для підготовки місцевих спортсменів. На стадіоні "Буковина" багато років не оновлюється легкоатлетичний інвентар, а яму для стрибків у висоту придбали тільки торік. Міська влада зовсім не переймається проблемами спорту.
1979, 11 серпня — народився у селі Кліводині Кіцманського району Чернівецької області
1991 — почав займатися легкою атлетикою у ДЮСШ Кіцмані
2003 — бронзовий призер чемпіонату світу
2005 — чемпіон Універсіади
2006 — чемпіон світу в закритих приміщеннях
Заслужений майстер спорту. Навчається на факультеті фізвиховання Кам"янець-Подільського педагогічного університету та в Чернівецькому торговельно-економічному інституті
5 
1
Коментарі