Літак з Берліна мав приземлитися у бориспільському аеропорту в суботу о 21.50. Ще за годину до прильоту команди зібралося близько тисячі уболівальників. Очолював їх суперфан Парамон, 51 рік. Він був у футболці "Челсі" з сьомим номером та прізвищем "Шевченко" на спині.
— Ми прилетіли раніше — о 19.00, і тепер чекаємо збірну. Я весь цей час був у Німеччині, підтримував команду. Цю футболку Андрій мені подарував після останнього матчу на Кубку світу. Сказав: на фарт. Такої ще ні в кого в Києві немає, — похвалився Парамон.
Сам Шевченко, разом із Ребровим, полетів з Німеччини окремо від команди, іншим рейсом. Ребров вирушив до Лондона, там на нього чекали дружина й син, а капітан відбув у відпустку. Де він її проведе, дізнатися не вдалося.
Офіційну делегацію очолював міністр у справах сім"ї, молоді та спорту Юрій Павленко, 31 рік.
— Після чвертьфіналу з італійцями не міг заснути до ранку. Загалом виступ нашої збірної на Кубку світу — це величезний успіх. Футбол суттєво підвищив авторитет нашої країни у світі, — переконаний міністр.
Загальна атмосфера радості і щастя не зменшилася навіть коли стало відомо, що рейс затримується на 40 хвилин. Усі, хто зустрічав збірну, продовжували співати різних пісень. Найпопулярнішим був Гімн України.
Першим вийшов Андрій Воронін, 26 років. Бориспіль здригнувся від потужного вигуку. Вболівальники влаштували салют з конфеті і шампанського.
— Я шокований. Усі хлопці шоковані. Ми, звісно, очікували, що в аеропорту буде зустріч. Але ніхто навіть уявити не міг, що така, — дивувався Воронін.
Стомлені футболісти обіймалися з фанами, цілувалися, фотографувалися, давали автографи і короткі коментарі.
Найпопулярнішим був Гімн України
— Ми намагалися максимально викладатися на полі. Вважаю, що із завданням впоралися, — перекрикуючи гомін, сказав мокрий від шампанського Андрій Гусін, 33 роки.
Артем Мілевський, 21 рік, зізнався, що йому прийом здався чемпіонським:
— Таке враження, ніби ми привезли трофей на батьківщину.
Останнім з"явився Олег Блохін, 53 роки. Шампанським його не поливали — напою не вистачило.
— Ми зробили велику справу, — тільки й промовив тренер.
Клубний автобус "Динамо" чекав близько години, аж поки до нього пробралися всі гравці. Завершилася зустріч салютом.
12-річний Сашко стояв засмучений, із пом"ятим плакатом збірної України. На ньому було всього два нерозбірливі і розмазані підписи.
— Не можна було пробитися до футболістів. Там усі такі великі і весь час казали мені, щоб відійшов і не заважав, — розчаровано говорить Сашко. — Коли вийшли футболісти, мене відштовхнули від проходу і я майже все пропустив. Ось це автограф Мілевського, а це Федорова — все, що мені перепало.
Після зустрічі в аеропорту футболісти поїхали до розважального комплексу "Арена", де святкування продовжилося.
5 
1
Коментарі