Футбол і циганщина

Як на циганському весіллі впізнати нареченого? У нього найновіший спортивний костюм. Цю стару байку згадую щораз, коли бачу тренера української футбольної команди в спортивному костюмі на лаві запасних під час матчу. Ви бачили коли-небудь у такому вигляді Моуріньйо, Гвардіолу, Венгера, Фергюсона, Анчелотті? Не бачили й не побачите. Тому що в цивілізованому футболі для тренерів є чіткі правила щодо одягу — спортивний костюм лише на тренуванні. Під час офіційного матчу — лише цивільний одяг. Крапка. Не думаю, що це прописано в регламентах. Просто люди так виховані. І тиснуть руки один одному їхні тренери не через загрозу покарання, а тому що культурні. Не те що наші, які періодично "не бачать" свого колегу.

Звідки це в нас? Головних джерел футбольного жлобства, а інакше зовнішній вигляд і поведінку частини українських тренерів не назвеш, є два. Перше — тяжке дитинство окремих тренерів, які в юні роки не бачили нічого, окрім триразового харчування на зборах, а про "фірмовий" спортивний костюм могли лише мріяти. Друге — напівблатна манера спілкування й поведінки, що поширилася серед наших футболістів і тренерів у сімдесяті-вісімдесяті. Оці всі "чоловічі" обнімання-поцілунки, оці всі слова — "фартовий", "хітрован", "сплавили"… Звідки тим футболістам після тяжкого дитинства було знати, що це все з тюрми?

Але ж тепер! Коли наші найуспішніші футболісти й тренери отримують шалені гроші й не вилазять із закордонів. Коли увесь світ відкритий, а за одягом якого-небудь Роналду чи Ноєра можна вивчати каталог наймодніших брендів світу. Що змушує хлопців, які виросли у вільній країні, ходити в публічних місцях у спортивних штанях і стригтися "під зека"? Тим більше, що разом із ними в команді суцільно модні іноземці.

Що цікаво — вони все це добре знають. На півфінал і фінал Ліги Європи тренер "Дніпра" вбирав елегантний костюм, а на першому ж матчі нового чемпіонату України з'явився перед телекамерами ледь не в трусах. Можливо, тому на прес-конференцію не прийшов? Усе-таки освічена людина! Думаю, що причина тут в атмосфері суцільного жлобства, яка досі панує серед наших футболістів і тренерів. Ви послухайте лише, як вони між собою спілкуються!

Але не все так погано. Молоді українські тренери, яких стає все більше, приходять на ігри, як на свято. Вони модно підстрижені, у цивільному одязі, а більшість футболістів одразу після гри перевдягається у джинси й футболки. Навіть не знаю, чи варто прописувати цивільні правила одягу тренерів у регламенті, як зробили це із післяматчевим рукостисканням. Чи, може, ця блатна циганщина в них якось сама пройде? Вони ж усі грамотні — газети читають.

×