Флойд Мейвезер-молодший іде з боксу

Чинний чемпіон світу з боксу за версією WBC у вазі до 66,7 кг Флойд Мейвезер-молодший, 31 рік, заявив про завершення своєї кар"єри. Він зробив це, маючи 20-мільйонний контракт на бій із іншою легендою боксу — Оскаром де ла Хойєю.

— Мені дуже шкода, що я змушений завершити кар"єру в цей момент, — пояснює Мейвезер. — Знаю, що маю потенціал, який дозволятиме мені ще довго перебувати на вершині. І що в майбутньому мене чекатимуть багатомільйонні гонорари. Але гроші тепер для мене нічого не значать. Я просто нині не можу більше займатися боксом. Це рішення вселило в мою душу спокій, якого я був позбавлений упродовж багатьох років. Дякую всім своїм шанувальникам за відданість. Я завжди вважав, що саме їхній ентузіазм та підтримка допомагали мені перемагати всякий раз, коли виходив на ринг. Сподіваюся, уболівальники зрозуміють моє рішення.

Експерти називають Мейвезера-молодшого унікальним боксером. На рингу він умів усе. Прекрасно працював як в атаці, так і в обороні, по ходу бою міг змінювати тактику. Робота ніг також була поставлена на найвищому рівні. Зате ніхто не знає, чи уміє Мейвезер тримати удар. Тобто відігруватися: він провів на професійному рингу 39 боїв, в усіх переміг — жодної нічиєї. 25 виграшів — нокаутом.

Прізвисько Мейвезера — Красень. Отримав він його не за зовнішні дані чи манеру ведення бою. Просто вважається, що Флойд володіє "шкірою крокодила", яку практично неможливо розсікти. Так Мейвезера стали називати партнери по олімпійській збірній США за те, що після боїв на шкірі Мейвезера не залишалося слідів від ударів.

Він перемагав усіх — Ріккі Хаттона, Оскара де ла Хойю, Заба Джуду, Шармбу Мітчелла, Артуро Гатті, Хесуса Чавеса й Дієґо Коралеса.

Тепер Мейвезеру залишається згадувати про своє славне минуле. Навряд чи він довго чекатиме, поки йому знайдуть місце в залі боксерської слави біля Роккі Марчіано та Рікардо Лопеса, які теж не програли жодного разу на професійному рингу. А також займатися своїми улюбленими справами — слухати реп, грати в боулінг, ходити в кіно й танцювати.

— Ще до того, як став боксером-любителем, я приходив до спортзалу, — каже боксер. — Згадую про це майже щодня. Мені тоді було три чи чотири роки. Пригадую, як мене випускали на ринг, начепивши рукавички, і великі хлопці ставали на коліна, щоб побоксувати зі мною. Я бігав навколо них, завжди міг забігти ззаду й вдарити у спину. Ніколи цього не забуду.

×