Ознайомився із презентацією ігрової форми футбольного клубу "Барселона" на наступний сезон. І згадав полтавську "Ворсклу" 10-річної давнини. Запитаєте, що може бути спільного між чемпіоном Іспанії та дванадцятою командою України? Відповім. 10 років тому полтавська команда носила назву "Ворскла-Нафтогаз", аналогічну назві підприємства, що її утримувало. А нині "Барселона" вперше за свою історію прикрасила футболку логотипом із комерційною рекламою. До цього славетний клуб ішов поступово — спочатку споконвічно чисту від реклами синьо-червону футболку почали прикрашати емблеми усіляких благодійних фондів. Коли публіка за кілька років до цього звикла — настав час реклами справжньої.
Та річ не в цьому. Головне — кому саме врешті вдалося заплатити стільки, щоб потрапити на заповітну футболку? Компанії з Катару. Того самого, де 2022 року має пройти світова футбольна першість. А перед цим Кубок світу прийме Росія.
Хто нині скуповує європейські футбольні клуби? Арабські шейхи або російські мільярдери. Їхні шалені статки утворилися не внаслідок успішного бізнесу, а за рахунок торгівлі нафтою та газом. Її беруть із-під землі, що дісталася власникам задурно чи не зовсім.
Хто дивує нині світ найдорожчими трансферами? Французький "Парі Сен-Жермен" із арабськими шейхами, англійський "Манчестер Сіті" із тими ж багатіями з аравійської пустелі. До лондонського "Челсі" та "Шальке" з німецького Гензелькіркхена, які жирують на гроші росіянина Абрамовича та російського ж "Газпрому", усі вже давно звикли. Тепер з'явився "Монако" з новим російським власником. І теж почав викуповувати гравців за десятки мільйонів. І, нарешті, "Барселона". Її поки що не купили. Але купувати футбольних суперзірок без арабських грошей навіть цьому клубу вже не по кишені. Звідси й реклама на футболках.
Тенденція очевидна — великий світовий футбол поступово прибирається до рук нафтогазовим капіталом. І йдеться не лише про клуби, а й про їх керівні органи. УЄФА бере у спонсори російський "Газпром". ФІФА віддає найдорожче — фінальні частини Кубка світу — країнам, де багато нафти й газу. І чи варто їх за це засуджувати? Коли в тій же Бразилії, де немає невичерпних до часу покладів вуглеводнів, народ протестує проти багатомільйонних витрат на проведення мундіалю-2014. Можна, звісно, перенести той Кубок світу-2014, доки не пізно, до Венесуели, де тієї нафти вдосталь. А що далі?
Способу, яким світова футбольна спільнота могла б обмежити свою залежність від пропонованих їй шалених нафтогазових грошей, поки що не видно. Та й не хоче від цих грошей ніхто відмовлятися. А нам що робити? Скільки в нас тих нафти і газу? Хіба що на "Ворсклу" в разі чого й вистачить. А все інше звідки візьметься? Ну, не від арабів же.
3 
1
Коментарі