Чергові травневі канікули, у які нині занурилася Україна, підказали мені відповідь на запитання, яке я ставлю третій десяток років усюди, де можу. Чому наш футбольний сезон навесні 1992 року розірвали на дві частини? У результаті чого замість грати влітку на заповнених стадіонах наші команди грають узимку за порожніх трибун? Логіки у форматі "осінь-весна" в наших умовах немає жодної. Це доводить глибока криза вітчизняного футболу разом і ганебними, як для наших футбольних традицій, результатами українських команд у міжнародних змаганнях.
Чому ж тоді наші футбольні чиновники не повертаються до старого формату й не проводять чемпіонат з весни до осені, як це роблять у близьких до нас за кліматичними умовами Білорусі, Фінляндії, Швеції, Данії, Норвегії, Ісландії та ще кількох європейських країнах? Чому футбол у нас завершується, щойно починає зеленіти трава? Він би мав у цей час навпаки — розпочинатися.
Розгадка прийшла до мене у вимушені травневі вихідні. Я згадав, що українські футболісти та тренери завдяки формату "осінь-весна" мають не одну, а дві відпустки. Це всякі там Роналдо, Мессі, Ібрагімович і решта світових футбольних зірок мусять бігати по полю двічі на тиждень із серпня до червня. Після чого мають коротку відпустку. А потім знову — збори, рекламні турніри й новий виснажливий сезон у понад 10 місяців без перерви. Наші "майстри футболу" не такі. Мало того, що вони грають один раз на тиждень, а потреба кілька разів на рік вийти на поле всередині тижня сприймається ними, як каторжні тортури. Наші футболісти мають одразу дві відпустки. Влітку, разом зі згаданими зірками провідних чемпіонатів. І взимку, коли спочатку місяць відпочивають, а потім півтора місяця байдикують на зборах. Ну хто, скажіть, від цього відмовиться?
Не подумайте лише, що я наших футболістів у чомусь звинувачую. Ми — такі самі. Теж окрім законної відпустки маємо щороку новорічно-різдвяні та травневі канікули. Коли ми не проти декілька зайвих тижнів погуляти, то чим футболісти гірші? Який народ — такий і футбол.
8 
35413
Коментарі