Дніпропетровськ заслужив на цей фінал

Є все-таки у футболі вища справедливість. Цього разу вона зробила "Дніпро" фіналістом Ліги Європи. Шлях ­команди до фіналу разюче нагадував поступ футболістів Греції на Євро‑2004. Греки, у яких ніхто тоді не вірив, "вигризали" кожну перемогу і не без допомоги удачі вперше, і, швидше за все, востаннє стали чемпіонами Європи. Неймовірний талан, що супроводжував "Дніпро" на шляху до фіналу Ліги Європи, став винагородою команді з міста, яке сьогодні символізує єдність України.

Якщо на матчі Ліги чемпіонів у Львові за участю "Шахтаря" народ ішов радше, аби подивитися знаменитих суперників, то на півфінал Ліги Європи за участю "Дніпра" повні трибуни зібралися якраз заради своєї команди.

Нинішня команда із Дніпропетровська не може не викликати щирої симпатії пересічного футбольного вболівальника. У "Дніпрі" немає нині дорогих іноземців, які б "робили погоду". Грузин та двоє бразильців, які ви­йшли на поле проти "Наполі", лише допомагали українцям, що вели гру. Хіба не символічно, що ігрову вісь "Дніпра" у переможному матчі становили футболісти, які свого часу виявилися непотрібними у "Шахтарі" — Федецький, Селезньов — та "Динамо" — Бойко, Чеберячко, Ротань. Вони прагнули довести, що не гірші, а кращі за іноземців, яких купили колись на їхні місця за великі гроші. І довели це.

Звісно, можна зауважити, що Ліга Європи — це не Ліга чемпіонів, де виступають найсильніші клуби світу, що "Дніпро" на шляху до фіналу подолав лише четверту команду Італії, а у фіналі зустрінеться тільки з п'ятою від Іспанії. Але ж і "Дніпро" — лише третя команда України. Тож фінал у Варшаві — величезне досягнення для команди, яка нічого досі не виграла в українському футболі. І хто після цього скаже, що у нас слабкий чемпіонат?

Не можна не зазначити патріотизму команди із Дніпропетровська. Коли торік в Україні почали піднімати голову проросійські сепаратисти, "Дніпро" з уболівальниками з перших днів чітко і недвозначно показав свою патріотичну позицію, не ховаючись, як той же "Шахтар", за формулою "футбол поза політикою". І це теж допомогло — неаполітанці, у чиєму місті третій десяток років живуть багато тисяч українців, прекрасно все розуміли, коли заповнені трибуни "Олімпійського" в один голос скандували "Слава ­Україні!"

На смак футбольного гурмана емоцій у переможному матчі "Дніпра" було набагато більше, аніж якісного футболу. А чого ви хотіли? Нинішній "Дніпро" лише так може грати проти висококласних команд, до яких беззаперечно належить "Наполі".

І ще одне. Більшість футболістів переможного складу "Дніпра" далеко не юнаки. Позаду в кожного складна футбольна кар'єра. У ній досі були тільки невдачі, розчарування та нездійсненні мрії. Не виключено, що нинішня Ліга Європи — чи не останній шанс для них здобути нарешті велику перемогу.

Нехай їм пощастить у фіналі. Вони на це заслужили.

×