Під час фіналу Кубка України з футболу "донецька" частина стадіону, де перебувало понад 27 тисяч глядачів, поводилася напрочуд тихо. Шаленої підтримки "Шахтаря", очікуваної від такої армії уболівальників, практично не було чути. Кілька разів проскандувавши назву команди "Шахтар" і вибухнувши овацією в момент оголошення про присутність на стадіоні Віктора Януковича, тисячі гостей столиці почали масово залишати арену ще до закінчення гри. Її переможець був невідомим аж до останньої секунди. Чому так сталося? Чому люди, які заради футболу проїхали по 700–800 кілометрів, не додивилися те, задля чого прибули до Києва?

Тому що багатотисячний "десант", привезений 27 травня на футбол до Києва, складався здебільшого не з футбольних уболівальників. Переважна більшість людей, аби потрапити на стадіон, провели у потягах та автобусах по 14–16 годин. Вони були приблизно такими ж футбольними уболівальниками, як інші тисячі, так само звезені до столиці впродовж майже двох місяців, були "захисниками Конституції".

Футбольний матч на Кубок України став кульмінацією масштабної акції, що проводилася прихильниками Януковича. Вони переконливо довели, що здатні привезти до Києва практично необмежену кількість людей, які підуть у вказане їм місце і там дисципліновано перебуватимуть. Акція показала, що в Україні є десятки, а може, й сотні тисяч людей, готових за скромні добові сісти в автобуси і поїхати туди, куди повезуть. Упевнений, якби стояло завдання заповнити людьми у формі "Шахтаря" весь, майже стотисячний, стадіон, він був би заповнений. Якщо треба, привезли б людей на два стадіони, на три стадіони!

Футбольний матч на Кубок України став кульмінацією акції прихильників Януковича

Запитаєте, до чого тут футбол? Практично ні до чого. Тому що на нормальних уболівальників, які знаходять час їздити за своєю командою на виїзні ігри, привезені "донецькими" дві дивізії "фанатів" були схожі лише зовні. Так само як і ті, хто приїжджав мітингувати "за коаліцію", лише зовні нагадували політичних демонстрантів. І дуже добре, що футбол — не політика. У цій грі є непідвладні нашим судам правила. За ними, перемагає той, хто забиває більше м"ячів, а не той, хто привіз із собою більше глядачів.

"Шахтар", як відомо, Кубок програв. Програв, так і не відчувши підтримки уболівальницького десанту. Втомився десант. Десятки тисяч людей на трибунах думали не стільки про те, хто виграє, як про те, що попереду безсонна ніч у вагоні чи автобусі. Ніч, після якої знову буде життя, від якого хочеться поїхати куди завгодно. Хоч на демонстрацію, хоч на футбол. Куди повезуть.

×