Не вважаю за необхідне детально розбирати календар останніх п'яти турів футбольного чемпіонату України та розмірковувати про шанси команд на перше місце. Тому що титул за нинішніх умов просто зобов'язане здобути "Динамо".
Мене інше непокоїть. Спостерігаючи за "епічною битвою" між "Шахтарем" і "Динамо" у Львові, ніяк не міг забути дві речі. Перша: чинні поки що чемпіони поступилися нещодавно 0:7 найсильнішій команді Німеччини. Друга — вірогідних чемпіонів майже напередодні повністю обіграла шоста команда італійської першості. Річ не у поразках — із кожним трапляється. Проблема у тому, що наших лідерів перемогли якраз у футбол. І це не дивно — у футбол наші команди грають виключно у єврокубках. Тому і ломиться у нас народ на ці матчі, практично ігноруючи матчі національного чемпіонату.
Як це не прикро, але навіть у грі двох найсильніших на сьогодні українських команд, власне футболу було набагато менше, аніж боротьби. Нормальний європейський арбітр у першій половині матчу вилучив би з поля за грубощі по двоє-троє гравців "Шахтаря" і "Динамо". Український же арбітр побоявся "зіпсувати видовище", якого не було.
Про інші українські команди годі й казати — вони або програють лідерам без варіантів, або "рубляться на смерть" за ймовірні додаткові преміальні. Ні у першому, ні у другому випадку про гру у футбол не йдеться. То де і з ким мають підвищувати свою майстерність чемпіони України і реальні претенденти на цей титул? Коли ж згадати, що ледь не половина учасників вищої ліги є або колишніми гравцями "Динамо", "Шахтаря" та "Дніпра", або такими, що не пробилися до їхнього складу, або належать цим командам і перебувають в оренді, то питання спортивної конкуренції стає остаточно недоречним. Тому що за спортивним принципом титул чемпіона України логічно розігрувати не між 10, як нині пропонують, а між трьома командами.
Тепер стає очевидним, що, вкладаючи шалені гроші у свої клуби, власники "Шахтаря", "Динамо" та "Дніпра" не збиралися думати про решту команд чемпіонату, які нині "здуваються" одна за одною. Якщо так піде далі, то ми повернемося у 1990-ті, коли Валерій Лобановський називав матчі "Динамо" у чемпіонаті України "тренуваннями з підвищеною відповідальністю". Хоча, дивлячись на те, як "Дніпро" тепер без проблем перемагає у чемпіонаті другим складом, ми вже туди повернулися.
Що побачать "динамівці" довкола себе, піднявшись на довгоочікувану чемпіонську вершину? Порожні стадіони, які заповнюють двічі-тричі на рік? Конкурентів, переважна більшість яких навіть не мріє боротися за титул чемпіона?
Звісно, футболісти і тренери "Динамо", які у чесній боротьбі виборюють чемпіонський титул, у цьому не винні. Але якраз їм у першу чергу потрібен нормальний сильний чемпіонат із боротьбою у кожному матчі, із заповненими трибунами. Нарешті з інтригою, що дозволить забути про невдачі на міжнародній арені. І коли-небудь згодом вийти на рівень тієї ж "Фіорентини".
2 
1
Коментарі