Ексклюзиви
Четвер, 19 липня 2007 18:38

Борис Рассихін грав проти Стрельцова

Автор: фото: Василь ТАНКЕВИЧ
  Перед фіналом Кубка СРСР Борис Рассихін спав під трибунами ”Лужників”
Перед фіналом Кубка СРСР Борис Рассихін спав під трибунами ”Лужників”

Борис Рассихін, 70 років, півзахисник "Шахтаря" і "Карпат" 50-х та 60-х, на інтерв"ю запросив до себе додому — у невелику трикімнатну квартиру у Львові. Пропонує до столу чотиризірковий коньяк "Грінвіч", нарізає канапки. Говоримо майже чотири години. Уродженець Москви намагається розмовляти українською, але виходить суржиком.


Коли захопилися футболом?

— У післявоєнні роки. Нас у сім"ї було дев"ять дітей — п"ять братів і чотири сестри. З трьома братами грав на чемпіонаті Москви. Але в команду майстрів потрапив тільки я. Грав на піщаному полі, поряд зі стадіоном "Сталінець" (тепер — "Локомотив"), де знаходилася база донецького "Шахтаря". Там мене і запримітили тренери "Шахтаря", запросили на початку 1957 року разом із нападником Плехановим у Донецьк (тоді — Сталіно).

У Москві грав проти самого Стрельцова. Він нам забив три голи, але ми виграли 5:3. У середині 50-х років працював на годинниковому заводі, грав за свою юнацьку команду, а ще за дорослу заводську. Отримував більше, ніж ті, хто пропрацював на заводі 20 років — 1400 карбованців. Для порівняння, у Донецьку ставка гравця дубля в мене була 880 карбованців. Давали талони на харчування, проживав у гуртожитку. Як у Москві, так і в Донецьку всі гроші віддавав батькам.

У 1961-му  та 1962 роках ви виграли з "Шахтарем" Кубок СРСР.

— Уболівальники тоді зустрічали нас в аеропорту. Ішли колоною, прапорами махали. Але автобуси, як у Львові, не перевертали. За перемогу дарували футболістам іменну зброю, і то не всім (мені не дісталась), золоті годинники, срібні ложечки. А грошова премія була маленька — 200 карбованців. Лише вдвічі більша, ніж за просту перемогу в матчі чемпіонату.

Правда, що в Москві, де проходили тоді півфінали і фінали Кубка Союзу, умови проживання були не найкращі?

— Так. У 1961 році наші адміністратори запізнилися з замовленням номерів у готелі. Коли приїхали, вільних місць уже не було. Розмістили нас у "Лужниках", під трибунами. У прихожій жили тренери Ошенков і Шпіньов. А футболісти розмістилися в холі на розкладачках. І коли ми в півфіналі виграли, то Ошенков перед фіналом відмовився змінювати місце поселення — на фарт. Залишилися там і виграли. У 1962 році спеціально поселилися під трибунами "Лужників" і ... знову виграли Кубок.

З ким із зірок радянського футболу були близько знайомі?

— З Валентином Івановим. Він від мене на три роки старший. Кликав його з поваги на "ви" і "Кузьміч". Наші дружини були у збірній Союзу зі спортивної гімнастики. Якось під час відпустки зустрілися у Москві на змаганнях гімнастів. Запросив мене в буфет. Замовив канапки з чорною і червоною ікрою, по 50 грамів коньяку. А якось у поїзді Москва–Адлер зустрівся з ним. Я ще з кількома москвичами їхав у Донецьк, а він зі своєю компанією — на відпочинок у Сочі. Їхали у плацкарті. Дав мені 50 карбованців, щоб збігав у ресторан закуску купив. І вони починали пити! Умовив мене випити 50 грамів, потім ще... Мені аж погано стало. Зранку прокидаюся "мертвий", а вони знову п"ють, — сміється.

У 1976 році ваші "Карпати" двічі ставали четвертими — у весняному й осінньому чемпіонатах.

— І двічі нас "підкузьмили". Перший раз Лобановський виставив проти тбіліського "Динамо" незаявленого воротаря. З киян зняли очки і дали тбіліському "Динамо" — нашим суперникам за "бронзу". Думаю,  грузини тоді багато коньяку привезли в Київ.

Підготовкою яких футболістів пишаєтесь?

— Андрія Баля. За це мені дали звання заслуженого майстра спорту.

Як склалося особисте життя?

— У 1960 році одружився з гімнасткою, олімпійською надією Любою Носиковою. Вона тренувалася в Донецьку разом з олімпійською чемпіонкою Поліною Астаховою. Зараз дружина — суддя міжнародної категорії. Виховали двох дітей. Донька живе в Угорщині, виховує 21-річного сина. А син живе з нами. Теща теж.

У квітні вам виповнилося 70 років. Довго святкували?

— 12 днів! І ще не всім виставив, — сміється. Повно подарунків отримав. А перед матчем із "Шахтарем" Мірча Луческу подарував кришталевий кубок і футболку з номером 70 та написом "Рассихін".

1937, 27 квітня — Борис Рассихін народився у Москві
1946 — почав грати в футбол
1957 — перейшов у "Шахтар" (Донецьк)
1960 — одружився з Любов"ю Носиковою
1961, 1962 — з "Шахтарем" виграв Кубок СРСР
1962 — народилася донька
1963 — перейшов у "Карпати"
1972 — народився син
1989 — головний тренер "Карпат"
1997 — присвоїли звання заслуженого тренера України

Зараз ви читаєте новину «Борис Рассихін грав проти Стрельцова». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода