Борис Рассихін, 70 років, півзахисник "Шахтаря" і "Карпат" 50-х та 60-х, на інтерв"ю запросив до себе додому — у невелику трикімнатну квартиру у Львові. Пропонує до столу чотиризірковий коньяк "Грінвіч", нарізає канапки. Говоримо майже чотири години. Уродженець Москви намагається розмовляти українською, але виходить суржиком.
Коли захопилися футболом?
— У післявоєнні роки. Нас у сім"ї було дев"ять дітей — п"ять братів і чотири сестри. З трьома братами грав на чемпіонаті Москви. Але в команду майстрів потрапив тільки я. Грав на піщаному полі, поряд зі стадіоном "Сталінець" (тепер — "Локомотив"), де знаходилася база донецького "Шахтаря". Там мене і запримітили тренери "Шахтаря", запросили на початку 1957 року разом із нападником Плехановим у Донецьк (тоді — Сталіно).
У Москві грав проти самого Стрельцова. Він нам забив три голи, але ми виграли 5:3. У середині 50-х років працював на годинниковому заводі, грав за свою юнацьку команду, а ще за дорослу заводську. Отримував більше, ніж ті, хто пропрацював на заводі 20 років — 1400 карбованців. Для порівняння, у Донецьку ставка гравця дубля в мене була 880 карбованців. Давали талони на харчування, проживав у гуртожитку. Як у Москві, так і в Донецьку всі гроші віддавав батькам.
У 1961-му та 1962 роках ви виграли з "Шахтарем" Кубок СРСР.
— Уболівальники тоді зустрічали нас в аеропорту. Ішли колоною, прапорами махали. Але автобуси, як у Львові, не перевертали. За перемогу дарували футболістам іменну зброю, і то не всім (мені не дісталась), золоті годинники, срібні ложечки. А грошова премія була маленька — 200 карбованців. Лише вдвічі більша, ніж за просту перемогу в матчі чемпіонату.
Правда, що в Москві, де проходили тоді півфінали і фінали Кубка Союзу, умови проживання були не найкращі?
— Так. У 1961 році наші адміністратори запізнилися з замовленням номерів у готелі. Коли приїхали, вільних місць уже не було. Розмістили нас у "Лужниках", під трибунами. У прихожій жили тренери Ошенков і Шпіньов. А футболісти розмістилися в холі на розкладачках. І коли ми в півфіналі виграли, то Ошенков перед фіналом відмовився змінювати місце поселення — на фарт. Залишилися там і виграли. У 1962 році спеціально поселилися під трибунами "Лужників" і ... знову виграли Кубок.
З ким із зірок радянського футболу були близько знайомі?
— З Валентином Івановим. Він від мене на три роки старший. Кликав його з поваги на "ви" і "Кузьміч". Наші дружини були у збірній Союзу зі спортивної гімнастики. Якось під час відпустки зустрілися у Москві на змаганнях гімнастів. Запросив мене в буфет. Замовив канапки з чорною і червоною ікрою, по 50 грамів коньяку. А якось у поїзді Москва–Адлер зустрівся з ним. Я ще з кількома москвичами їхав у Донецьк, а він зі своєю компанією — на відпочинок у Сочі. Їхали у плацкарті. Дав мені 50 карбованців, щоб збігав у ресторан закуску купив. І вони починали пити! Умовив мене випити 50 грамів, потім ще... Мені аж погано стало. Зранку прокидаюся "мертвий", а вони знову п"ють, — сміється.
У 1976 році ваші "Карпати" двічі ставали четвертими — у весняному й осінньому чемпіонатах.
— І двічі нас "підкузьмили". Перший раз Лобановський виставив проти тбіліського "Динамо" незаявленого воротаря. З киян зняли очки і дали тбіліському "Динамо" — нашим суперникам за "бронзу". Думаю, грузини тоді багато коньяку привезли в Київ.
Підготовкою яких футболістів пишаєтесь?
— Андрія Баля. За це мені дали звання заслуженого майстра спорту.
Як склалося особисте життя?
— У 1960 році одружився з гімнасткою, олімпійською надією Любою Носиковою. Вона тренувалася в Донецьку разом з олімпійською чемпіонкою Поліною Астаховою. Зараз дружина — суддя міжнародної категорії. Виховали двох дітей. Донька живе в Угорщині, виховує 21-річного сина. А син живе з нами. Теща теж.
У квітні вам виповнилося 70 років. Довго святкували?
— 12 днів! І ще не всім виставив, — сміється. Повно подарунків отримав. А перед матчем із "Шахтарем" Мірча Луческу подарував кришталевий кубок і футболку з номером 70 та написом "Рассихін".
1937, 27 квітня — Борис Рассихін народився у Москві
1946 — почав грати в футбол
1957 — перейшов у "Шахтар" (Донецьк)
1960 — одружився з Любов"ю Носиковою
1961, 1962 — з "Шахтарем" виграв Кубок СРСР
1962 — народилася донька
1963 — перейшов у "Карпати"
1972 — народився син
1989 — головний тренер "Карпат"
1997 — присвоїли звання заслуженого тренера України
3 
35413
Коментарі