Ексклюзиви
Понеділок, 22 вересня 2008 18:16

Артурові Айвазяну подарували десять соток землі на березі Чорного моря

  Артурові Айвазяну після перемоги на Олімпіаді  подарували ексклюзивну колекційну зброю фірми ”Бенеллі”
Артурові Айвазяну після перемоги на Олімпіаді подарували ексклюзивну колекційну зброю фірми ”Бенеллі”

35-річний Артур Айвазян переміг на Олімпійських іграх у Пекіні в стрільбі на 50 м із малокаліберної гвинтівки лежачи. Це була друга золота медаль української збірної. Кореспондент "ГПУ" зателефонував Айвазяну. Спілкуємося російською.

Після завоювання "золота" минув понад місяць. Святкували перемогу?

— Ще ні. Устиг лише перші три дні після прильоту з Пекіна побути на морі. Відпочивав у Симеїзі, валявся на пляжі. Починаючи з 23 серпня дотепер у мене майже весь час забитий інтерв"ю, телебаченням, радіо, поїздками до Києва. Завантажений графік. І не видно цьому кінця. Усі телефонують, запрошують. Навіть середні школи, проводячи заходи, знаходять мій телефон, запрошують. Бувають накладки, тож доводиться навіть декому відмовляти, тому що нереально всюди встигнути.

Який з отриманих подарунків був найоригінальнішим?

— Є і оригінальний, і дорогий. Тренер Богдан Клименко подарував ексклюзивну колекційну зброю фірми "Бенеллі". Такої у світі випущено 350 штук. А найдорожчий подарунок зробив мій спонсор. Презентував 10 соток на березі моря.

Чи встигли випробувати зброю?

— Так. Стріляв по перепелицях і голубах, тому що зараз дозволено тільки по них стріляти.

Під час Олімпіади у вас були особливі заходи безпеки — наприклад, чи стежили щоб до їжі не підсипали допінг?

— Ні. В олімпійському селищі була загальна їдальня. Велика, на дві-три тисячі осіб. Система така: підходиш із підносом, вибираєш страву, кухарі тобі накладають. Їх було сто. Звідки кухар, який хоче дати тобі допінг, знатиме, що саме ти підійдеш до нього?

Перед Олімпіадою передчували успішний виступ?

— Так. Мій тренер Богдан Клименко був в Ізраїлі. Із Храму Гроба Господнього привіз мені хрестик. Він був зі мною. А ще на останньому етапі Кубка світу в Мілані, де я виграв золоту медаль за місяць до Олімпіади, знайомі, які випадково сфотографували мене на п"єдесталі, привезли ці фотографії на Олімпіаду й подарували мені. Ці знімки постійно лежали на моїй тумбочці. Щоранку прокидався, дивився на них — випадково, не випадково. І мені ця картинка подобалася, тобто вона мене не лякала. Це також був знак.

Для когось я завидний наречений, для когось — ні

Перед змаганнями спали нормально?

— Найскладніші були перші п"ять-шість днів. Потім почало все вирівнюватися. Звісно, хвилювання було. На двох попередніх Олімпіадах я мав жахливе безсоння, не міг заснути до ранку. Цього разу все було гаразд — засинав, коли треба, просинався, коли треба.

Ви вперше не готувалися до Олімпіади в Таїланді, як раніше, і виграли "золото". Закономірність?

— Ні. Залюбки поїхав би до Таїланду й цього разу. Та не мав можливості. Востаннє був у країні 2005-го чи 2006-го. Тобто не можна сказати, що я туди взагалі не їздив.

Що складніше — відстоювати у фіналі перевагу, здобуту у кваліфікації, чи доганяти суперників?

— Найскладніше, коли перед фіналом результати майже однакові. В принципі, два очки переваги у стрільбі лежачи, які мав, — це хороша перевага. Але в будь-якому випадку вона не дає тобі права на помилку. Доганяти також складно. Тому не можу сказати, що складніше. Усе складно. Взагалі, коли починається фінал, ці думки потрібно відганяти й чітко виконувати техніку пострілу.

Олена Костевич розповідала: "золото" Афін їй допомогло виграти те, що вона не слідкувала за результатами суперниць, зосередившись на власній стрільбі...

— За суперниками я не слідкував, хіба що за американцем Метью Еммонсом, який ішов другим. Його монітор був встановлений так, що я його бачив. Тобто, не прагнучи цього, все одно дивився на екран і міг приблизно розраховувати, на скільки в мене є відрив. Та краще цього не робити. Але коли мав перевагу, було легше психологічно.

Після Олімпіади деякі видання писали, що ви — найзавидніший наречений Криму. Чи відчули це?

— Ой не знаю. Це суб"єктивна думка. Для когось, може, завидний, для когось — ні, — сміється.

1973, 14 січня — народився в місті Єреван, столиці Вірменії
1985 — розпочав займатися кульовою стрільбою
1990 — вступив до Львівського державного інституту фізичної культури
1994 — став чемпіоном світу в командних змаганнях
1997 — переїхав до міста Сімферополь, почав тренуватися під керівництвом Вадима Клименка
1998 — став чемпіоном світу в командних змаганнях
2000 — двічі вийшов у фінал Олімпіади в Сіднеї
2001 — став чемпіоном Європи в особистих змаганнях
2004 — став фіналістом Олімпіади в Афінах
2008 — виграв "золото" Олімпійських ігор у Пекіні

Зараз ви читаєте новину «Артурові Айвазяну подарували десять соток землі на березі Чорного моря». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода