35-річний Артур Айвазян переміг на Олімпійських іграх у Пекіні в стрільбі на 50 м із малокаліберної гвинтівки лежачи. Це була друга золота медаль української збірної. Кореспондент "ГПУ" зателефонував Айвазяну. Спілкуємося російською.
Після завоювання "золота" минув понад місяць. Святкували перемогу?
— Ще ні. Устиг лише перші три дні після прильоту з Пекіна побути на морі. Відпочивав у Симеїзі, валявся на пляжі. Починаючи з 23 серпня дотепер у мене майже весь час забитий інтерв"ю, телебаченням, радіо, поїздками до Києва. Завантажений графік. І не видно цьому кінця. Усі телефонують, запрошують. Навіть середні школи, проводячи заходи, знаходять мій телефон, запрошують. Бувають накладки, тож доводиться навіть декому відмовляти, тому що нереально всюди встигнути.
Який з отриманих подарунків був найоригінальнішим?
— Є і оригінальний, і дорогий. Тренер Богдан Клименко подарував ексклюзивну колекційну зброю фірми "Бенеллі". Такої у світі випущено 350 штук. А найдорожчий подарунок зробив мій спонсор. Презентував 10 соток на березі моря.
Чи встигли випробувати зброю?
— Так. Стріляв по перепелицях і голубах, тому що зараз дозволено тільки по них стріляти.
Під час Олімпіади у вас були особливі заходи безпеки — наприклад, чи стежили щоб до їжі не підсипали допінг?
— Ні. В олімпійському селищі була загальна їдальня. Велика, на дві-три тисячі осіб. Система така: підходиш із підносом, вибираєш страву, кухарі тобі накладають. Їх було сто. Звідки кухар, який хоче дати тобі допінг, знатиме, що саме ти підійдеш до нього?
Перед Олімпіадою передчували успішний виступ?
— Так. Мій тренер Богдан Клименко був в Ізраїлі. Із Храму Гроба Господнього привіз мені хрестик. Він був зі мною. А ще на останньому етапі Кубка світу в Мілані, де я виграв золоту медаль за місяць до Олімпіади, знайомі, які випадково сфотографували мене на п"єдесталі, привезли ці фотографії на Олімпіаду й подарували мені. Ці знімки постійно лежали на моїй тумбочці. Щоранку прокидався, дивився на них — випадково, не випадково. І мені ця картинка подобалася, тобто вона мене не лякала. Це також був знак.
Для когось я завидний наречений, для когось — ні
Перед змаганнями спали нормально?
— Найскладніші були перші п"ять-шість днів. Потім почало все вирівнюватися. Звісно, хвилювання було. На двох попередніх Олімпіадах я мав жахливе безсоння, не міг заснути до ранку. Цього разу все було гаразд — засинав, коли треба, просинався, коли треба.
Ви вперше не готувалися до Олімпіади в Таїланді, як раніше, і виграли "золото". Закономірність?
— Ні. Залюбки поїхав би до Таїланду й цього разу. Та не мав можливості. Востаннє був у країні 2005-го чи 2006-го. Тобто не можна сказати, що я туди взагалі не їздив.
Що складніше — відстоювати у фіналі перевагу, здобуту у кваліфікації, чи доганяти суперників?
— Найскладніше, коли перед фіналом результати майже однакові. В принципі, два очки переваги у стрільбі лежачи, які мав, — це хороша перевага. Але в будь-якому випадку вона не дає тобі права на помилку. Доганяти також складно. Тому не можу сказати, що складніше. Усе складно. Взагалі, коли починається фінал, ці думки потрібно відганяти й чітко виконувати техніку пострілу.
Олена Костевич розповідала: "золото" Афін їй допомогло виграти те, що вона не слідкувала за результатами суперниць, зосередившись на власній стрільбі...
— За суперниками я не слідкував, хіба що за американцем Метью Еммонсом, який ішов другим. Його монітор був встановлений так, що я його бачив. Тобто, не прагнучи цього, все одно дивився на екран і міг приблизно розраховувати, на скільки в мене є відрив. Та краще цього не робити. Але коли мав перевагу, було легше психологічно.
Після Олімпіади деякі видання писали, що ви — найзавидніший наречений Криму. Чи відчули це?
— Ой не знаю. Це суб"єктивна думка. Для когось, може, завидний, для когось — ні, — сміється.
1973, 14 січня — народився в місті Єреван, столиці Вірменії
1985 — розпочав займатися кульовою стрільбою
1990 — вступив до Львівського державного інституту фізичної культури
1994 — став чемпіоном світу в командних змаганнях
1997 — переїхав до міста Сімферополь, почав тренуватися під керівництвом Вадима Клименка
1998 — став чемпіоном світу в командних змаганнях
2000 — двічі вийшов у фінал Олімпіади в Сіднеї
2001 — став чемпіоном Європи в особистих змаганнях
2004 — став фіналістом Олімпіади в Афінах
2008 — виграв "золото" Олімпійських ігор у Пекіні
4 
1
Коментарі