22 лютого 1980 року сталося знамените "Диво на льоду" – матч, визнаний світовою федерацією хокею найкращою грою ХХ століття. На Олімпіаді в Лейк-Плесіді збірна США виграла в команди СРСР - 4:3 і проклала собі шлях до золотих олімпійських медалей.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Канада виграла Суперсерію-1972
У ті часи ніхто не міг зрівнятися зі збірною СРСР. На льоду ще виблискувала знаменита "перша трійка" Петров – Михайлов – Харламов, їх підпирали молоді Макаров та Крутов.
За рік до старту Олімпіади збірна СРСР виграла в збірної НХЛ Кубок Виклику – серію до двох перемог. Причому у вирішальній грі канадці були розбиті - 6:0.
На передолімпійському тижні СРСР розгромив збірну США 10:3. Росіяни виграли й забули, але поразку не забув Херб Брукс – наставник американців. Він старанно проаналізував матч і зробив висновки.
Херб зробив нездійснене. Він зібрав збірну із студентів університетів. Керувався не майстерністю, а патріотизмом і вольовими якостями. Ще один критерій – здатність тренуватися до виснаження й непритомності. Саме цих хлопців він хотів кинути в бій проти радянських віртуозів
Херб зробив нездійснене. Він зібрав збірну із студентів університетів. Керувався не майстерністю, а патріотизмом і вольовими якостями. Ще один критерій – здатність тренуватися до виснаження й непритомності. Саме цих хлопців він хотів кинути в бій проти радянських віртуозів.
Як і очікувалося, СРСР розгромив усіх суперників на груповому турнірі: 5 матчів, 5 перемог, різниця шайб 51- 11. Лише Канада і Фінляндія спробували опиратися.
З "червоної групи" у фінал чотирьох вийшли СРСР і Фінляндія. Причому у фіналі СРСР вже мав два очка. З "синьої" пробилися Швеція і США. Ці команди зіграли між собою унічию, тому мали по 1 балу.
Гравці збірної СРСР неабияк здивувалися, що до фіналу не змогла пробитися збірна Чехословаччини – головний суперник минулого десятиліття.
– Ми вже подумки свердлили дірки під ордени, – згадував голкіпер Владислав Третяк.
Матч розпочався з наступу радянців. На їхні чотири атаки суперник відповідав одною. На 10 хвилині гри Володимир Крутов відкрив рахунок - 1:0. Однак невдовзі США відновили статус-кво. Базз Шнайдер ударив здалеку та ще й майже від борту. Третяк кидок відверто проґавив - 1:1.
СРСР кинувся в напад і знову вийшов уперед - 2:1. Шайбу закинув Сергій Макаров. Перший період котився до свого завершення. Залишалося 5 секунд, коли захисник Крістіан кинув із власної зони. Третяк, що вже чекав на сирену, відбив шайбу перед собою. Захисники проспали ривок Джонсона. Суддя поїхав радитися до колеги, який фіксував хронометраж і гол таки зарахував - 2:2.
Тренер СРСР Віктор Тихонов лютував. Його можна було зрозуміти. СРСР чесно награв на свої дві шайби, а голи американців взялися нізвідки. До закінчення залишалося зіграти менше секунди. Віктор Васильович замінив Третяка на Мишкіна.
– Це була грандіозна помилка, – згадував В'ячеслав Фетисов. – Після пущеного "метелика" Третяк зазвичай збирався, і забити йому було справою нереальною
– Це була грандіозна помилка, – згадував В'ячеслав Фетисов. – Після пущеного "метелика" Третяк зазвичай збирався, і забити йому було справою нереальною.
У другому періоді радянці продовжили тиснути. Мальцев закинув третю шайбу й рахунок став - 3:2. Співвідношення кидків було 12:2 на користь СРСР.
У третій половині гри стався довгоочікуваний перелом. Американці несподівано для суперника пішли вперед і закинули дві шайби поспіль. Відзначилися Джонсон і капітан команди Майк Ерузіоне 4:3. Вихід на лід Мишкіна впевненості СРСР не додав. Підопічні Тихонова настільки розгубилися так, що не спромоглися навіть на фінальний штурм.
– Ви вірите в дива? – запитав коментатор Ел Майклс у своїх глядачів. – Я - вірю!
З фінальною сиреною команда вилетіла на лід. Здавалося, зараз туди вискочить уся Америка.
У заключному турі розлючені радянці розгромили збірну Швеції 9:2, але це їм не допомогло, бо США обіграли Фінляндію 4:2 і стали олімпійськими чемпіонами.
Тріумф дав неймовірний поштовх розвитку хокею в США. Тисячі хлопчаків пішли записуватися в секції. Америка нарешті здолала кризу 1970-х і вступила в золоте десятиліття 1980-х. А СРСР впевнено пішов до свого розпаду.
Згодом 13 із 20 хокеїстів тієї команди перейшли в професіонали і стали грати в НХЛ. Найуспішнішим був Кен Морроу – він разом із "Айлендерз" виграв Кубок Стенлі і став єдиним на той час гравцем – переможцем Олімпіади й володарем Кубка Стенлі.
І лише капітан Майк Ерузіоне у 25 років вирішив зав'язати з хокеєм. Він вважав, що такого емоційного підйому, який був у нього 22 лютого 1980 року, вже не буде ніколи.
Коментарі