У матчі "Реал" - "Ювентус" провалився не арбітр

Повторні чвертьфінальні матчі Ліги чемпіонів дещо зміцнили імідж турніру. Бо він упав після перших. Тоді здавалося, що все ясно. І якщо в камбек вірилося, то манчестерський. А там усе стало зрозуміло на початку другого тайму. І якось не надто хочеться говорити про незарахований гол Сане, якщо загальний рахунок протистояння – 5:1 на користь однієї з команд.

Інша річ – "Барселона" та "Реал". Чесно кажучи, розраховував на "Класико" в Києві, якщо жереб б розвів команди у півфіналі. Але усім зрозуміло – нинішня "Барселона" давно здала позиції. Вона ще могла взяти турнір три роки тому завдяки тріо Мессі-Неймар-Суарес, але командна гра після відходу Хаві та старіння Іньєсти не могла не потьмяніти. Надто багато там нині зав'язано на Мессі, але він не може видавати постійно такі перфоманси, як з "Челсі". І сірі матчі в генія трапляються усе частіше.

Різниця між цьоготижневими матчами "Реала" і "Барселони" очевидна. "Барса" програла у Римі вчисту. "Реал" діяв на посередньому рівні, як для себе. Але і посередній рівень "Реала" дозволяє на рівних протистояти "Ювентусу". Туринці відіграли з великим почуттям власної гідності. Аллегрі швидко виправив свою помилку, замінивши Де Шильо – дивно, вихованець "Мілана" знову вийшов у стартовому складі, а Ліхтштайнер залишився на лаві запасних. Ротація на 17 хвилині – і свій правий фланг атаки "Юве" використав надефективно.

Проте поточний рахунок – 0:3 – це збіг обставин. Насамперед, затремтів Навас. По-друге, лайнсмен "прогавив" чистий гол Іско. Якби ні – було б 1:1. По-третє, "Реал" мав не менше моментів для взяття воріт, а під кінець матчу грав з очевидною перевагою. Хоча тут момент тонкий: Аллегрі мав дві заміни, явно планував їх використати у овертаймі, а поки – уважно зіграти в обороні і затвердити рахунок 3:0 на свою користь.

План цей "тріснув" повністю. Джиджі може скільки завгодно звинувачувати суддю. Його навіть можна зрозуміти. Буффон зневірився у виграші ЛЧ після туринського матчу, а тут – отакої. І реакція великого воротаря після несподіваного за розвитком епізоду голу Матуїді – красномовна. Він весь на нервах. Він тягне м'ячі з кутів воріт. І тут – пенальті.

А пенальті тому, що оборона "Ювентуса" на 93-й хвилині провалилася, наче не італійська.

І Бенатія розумів: краще сфолити і пенальті. Бо з пенальті забити складніше, ніж з тієї позиції, на якій опинився Васкес. Олівер ще пошкодував захисника – бо що це, як не позбавлення явної голевої можливості?

Стовідсотковий пенальті. Якби він був сумнівним, то ставити таке на 93-й хвилині – дійсно не серце, а сміттєвий бак. А тут – чистий, як сльоза комсомолки.

"Ювентус" довів, що він топ-команда Європи. Міг ще й четвертий забити на останніх секундах. Проте італійський футбол нині у такій дупі, що фаворитом ЛЧ апенніська команда, на відміну від 1990-х, бути не може. Навіть вихід "Роми" до півфіналу – одиничний випадок, на кшталт торішнього "Монако". Хто б не випав у 1/2 – римляни там будуть андердогом. Тому – найбажанішим суперником.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як "Ювентус" переміг "Реал" у Мадриді - фоторепортаж

×