"У фанаті потрібно побачити людину, а не хулігана" — розповідає соціальний педагог Аксель Панніке, який працює з фанатами у рамках фан-проекту.
"У 70-х роках студенти виступили за створення суспільної організації, яка б працювала із фанатами. Це була ініціатива самого суспільства, а не вказівка згори. Робота першого фан-проекту була успішною, тому їх почали організовувати по всій країні.
Зараз у Німеччині функціонує 56 фан-проектів. Всі працюють за одним принципом. В одній організації в ідеалі має працювати 3,5 людини, але через брак коштів їх зазвичай двоє. Наприклад, нам зараз конче необхідна жінка, яка б могла працювати з фанатками.
Фінансуються фан-проекти наступним чином: третину витрат бере на себе федеральна земля, третину оплачує місто, і ще одна третина покривається клубом. Більше коштів виділяється на більш проблемні регіони".
98% фанатів у Німеччині є аполітичними.
"Але від політики все одно нікуди не дінешся, - продовжує Аксель. - Ми самі себе обманюємо, коли кажемо, що спорт є поза політикою. Наведу приклад. "Локомотив" із Лейпцига був провідною командною НДР. Зараз команда втратила свої позиції і виступає у четвертій лізі, але фанати команди "залишилися" у вищій лізі. Зараз там навіть є розкол між вболівальниками. Старші притримуються правих поглядів, а молоді — лівих".
Цільова аудиторія фан-проектів — 14-27 років.
"Найбільше людей віком 16-22 роки. Зараз побільшало дівчат. Вони свідомо намагаються стати лідерами фан-руху. Вже 23 роки ми проводимо товариський турнір для фанів різних команд. Хлопці і дівчата приїжджають на три дні і живуть у палатках. Останні 12 років ми почали проводити змагання також для фанаток. Стало менше стресу. Коли поряд є дівчата, хлопці ведуть себе по-іншому", - жартує Аксель.
Панніке вже 22 роки займається роботою з фанатами.
"Наша робота починається зі спостереження. Воно триває близько трьох місяців. Ми тільки уважно спостерігаємо, але нікуди не втручаємось. За цей час потрібно визначити лідерів, знайти з ними контакт і завоювати довіру. Для цього у першу чергу потрібно говорити з фанами на рівних. У цей час головне не перевантажити, а показати, що до нас можна прийти і поділитися своїми проблеми. На словах звучить легко, але це титанічна робота і велика відповідальність.
Але дуже приємно, коли на вулиці підходять 30-річні і дякують за допомогу. Кажуть, якби не ми, то зараз вони б сиділи у в'язниці.
Звичайно, трапляються безнадійні випадки. Фанати вчиняють правопорушення і їм за це забороняють відвідувати стадіони по всій країні. Тоді вони приходять до нас. Ця заборона не вирішує проблему, а лише її відтерміновує. Фанати все одно їдуть на гру і дивляться матч десь у пабі біля арени. І там теж можуть виникнути проблеми.
Ми намагаємось звузити заборону до певного регіону або замінити соціальними роботами. З 2001-го року дозволяють створювати комісії, які можуть змінити рішення про заборону. Ми працюємо над тим, щоб така комісія стала обов'язковою. Адже версія поліції — це одне. Потрібно вислухати всі сторони".
Аксель вважає, що насильство присутнє у футболі, але воно тримається в рамках.
"За останні роки поменшало хуліганів. Поліція також почала трохи ліберальніше дивитися на фанатів. Зараз 10-15% матчів потребують присутності поліції. Наприклад, рурське дербі "Боруссія" (Дортмунд) — "Шальке 04", - зазначає Аксель.
Відзначимо, що берлінський фан-проект працює з фанатами "Герти", "Уніона" та "Динамо".
8 
35413
Коментарі