"Суркіс контролював усе життя Мілевського та Алієва" - Сьомін

5

Фото: dynamo.kiev.ua

"З хлопцями-динамівцями спілкуюся за першої-ліпшої нагоди. В останній раз зустрічалися на зборах, ми жили по сусідству. Згадували хороші моменти, намагалися не торкатися неприємних тем. Мова футболу все-таки найкраща і доступна для розуміння. Тому давайте ми теж будемо про футбол і без політики", - каже Юрій Сьомін, головний тренер московського "Локомотива". Очолював київське "Динамо" в 2008-2009 і 2010-2012 роках, ставав чемпіоном України і півфіналістом Кубка УЄФА, де команда програла "Шахтарю". Останній в підсумку став володарем трофея.

Зустріч призначає після тренування, в кафе елітного торгівельно-розважального центру Москви. Одягнений в білий светр, сіру куртку без рукавів, такого ж кольору джинси. По дорозі зупиняють відвідувачі, просять сфотографуватися, бажають успіхів у найближчих іграх. Замовляє чорний чай, до нього мед і вишневе варення.

Про що більше шкодуєте - що не було третього приходу в "Динамо" або про те, що був другий?

- Мабуть більше про те, що не залишився в Києві в 2009-му після того, як ми стали чемпіонами і вийшли в півфінал Кубка УЄФА, де, на жаль, поступилися "Шахтарю" (2:3 за сумою двох матчів - Gazeta.ua). Це був яскравий період. Ми грали в дуже хороший футбол, до якого потрібно було додати трохи хороших компонентів, щось змінити - і, напевно, зробили б ще крок вперед. Тим більше, що потрапили в Лігу чемпіонів, а такі хлопці як Ярмоленко, Гармаш були молоді та азартні і могли розраховувати на серйозний успіх в Європі. З гравцями були хороші стосунки, вони розуміли, що від них вимагалося. Було повне взаєморозуміння з президентом клубу, він завжди вмів вислухати, при цьому роблячи певну паузу для прийняття рішення і тримаючи потрібну дистанцію. Вболівальники непогано до мене ставилися, особливо після розгрому "Спартака" в кваліфікації Ліги чемпіонів (сезон 2008/2009, 4:1 перемога в Москві і 4:1 в Києві - Gazeta.ua). Це дорогого коштує.

Що впало в очі, коли ви приступили до роботи з командою в перший раз? І за рахунок чого "Динамо" вдалося блиснути в весняному циклі?

- Було видно, що хлопці сильно надламані морально після серії попередніх невдач. Нам же вдалося провести хороший зимовий збір, зокрема, обіграти "Спартак", нехай навіть в товариському матчі (Кубок першого каналу-2008, 3:0 перемога "Динамо" - Gazeta.ua). Можливо, мої вимоги відрізнялися від тих, що були в попереднього тренерського складу. Я робив акцент на тому, щоб гравці більше були з м'ячем, більше комбінували. Виконавців для такого футболу в команді тоді вистачало, а можливість грати в свою гру, мабуть, дала їм додатковий імпульс.

За рахунок чого вдалося "винести" "Спартак" в кваліфікації Ліги чемпіонів? Ви ж чудово розуміли, що це за матчі і яка крізь їхню призму до вас буде увага.

- Розумів - не те слово. У бесідах з гравцями акцент робився абсолютно на всьому - принциповості, стосунках уболівальників, історії матчів. Зрозуміло, ігрових моментах. При цьому, звичайно, намагався не перегнути, щоб не зламати гравців. Вважаю, ми добре підготувалися до цих матчів. І ми були сильнішими і впевненішими, добре йшли у внутрішньому чемпіонаті. А зі "Спартаком" абсолютно всі гравці зіграли як мінімум не нижче свого рівня. Вони бачили, наскільки цей матч важливий для уболівальників, яких з Києва приїхало близько 15 тис. Особливі слова для налаштування вже не знадобилися, цього вистачило, щоб і в Києві потім свято зробити.

Що не вийшло в другій прихід?

- Він виявився більш складним з усіх точок зору. Основну роль зіграв період перед Кубком світу-2010, коли велика група гравців "Динамо" була задіяна в національних збірних. Інші перебували в зовсім іншому режимі. І добитися загального функціонального стану нам не вдалося. Плюс "Шахтар" в той період був дуже сильним, одним з найкращих колективів Європи.

А який же "Шахтар" зараз?

- Зараз це хороша команда за підбором гравців. Тоді ж вона була видатною. Мхітарян, Луїс Адріано, Дуглас Коста - такої групи атаки, вважаю, не було в жодної європейської команди.

Півфінал Кубка УЄФА з "Шахтарем". В який момент ви зрозуміли, що пройти донеччан не вдасться?

- Я до останнього вірив, що ми зможемо. Все ж було на волосині і хитнути могло то в один, то в інший бік. Але, мабуть, зробили на одну помилку більше - в самому кінці, зліва, на позиції Каддурі. Перевага "Шахтаря", скоріше, була в тому, що другий матч вони грали вдома. Якби ми тоді вийшли у фінал - думаю, виграли б Кубок УЄФА, запас очок у чемпіонаті дозволяв нам повністю зосередитися на цьому завданні.

Чим нинішні Ярмоленко і Гармаш відрізняються від тих, що починали грати в основі "Динамо"?

- Тоді був дуже сильний, конкурентний чемпіонат України, з великою кількістю висококласних команд. "Динамо", "Шахтар" - це зрозуміло. А якими були "Дніпро", "Металіст", "Карпати". Звичайно, в таких умовах емоційний фон у гравців був набагато сильнішим. Зараз же залишилися, по суті, дві команди, завдяки яким, а точніше, завдяки президентам яких зберігається український футбол. Це відбивається й на футболістах. Тому ж Ярмоленку важко розвиватися в таких умовах. А тоді хлопці прогресували не по днях, а по годинах.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Динамо" мало продати Ярмоленка ще перед Євро-2016" - Федорчук

Ярмоленко пересидів в чемпіонаті України?

- Це тонке питання. З позиції ж президента клубу все зрозуміло. "Динамо" бере участь в єврокубках, а без Ярмоленка це вже менш конкурентна команда. А точніше - результат був би зовсім сумним. Та й чимало вболівальників ходять саме на Ярмоленка. Так склалося на даному етапі.

З Газзаєвим під час "перезмінки" спілкувалися, щось йому рекомендували?

- Йому складно давати рекомендації, він досить досвідчений фахівець. Звичайно, ми спілкувалися, він цікавився обстановкою в клубі. Я йому все змалював, виключно з позитивного боку. Стосовно інфраструктури, бази, хороших молодих гравців. Частково, думаю, він скористався цією ситуацією. Але не було головного - результату. Згадаймо матч з "Інтером" Моуріньо. "Динамо" виглядало краще, але програло (1:2) і не пройшло далі. Атмосфера, звичайно, негативна, ставлення уболівальників відповідне. Як наслідок - президент через певний час звільняє тренера. Нічого нового.

Деякі провідні гравці "Динамо" мають непростий характер, особливо Гармаш з Хачеріді. У останнього в березні навіть був конфлікт з Сергієм Ребровим і заслання в дубль. Як у вас складалися з ними стосунки?

- Епізодично складно, особливо з Хачеріді. Явно конфліктних ситуацій не було. Основна проблема - не повна самовіддача на тренуваннях. Можливо, по молодості йому тоді здавалося, що він найголовніший і незамінний. Вимоги були однакові до всіх, так само, як зараз у Реброва. Гравець повинен це розуміти і поважати думку тренера. Ігор Суркіс же в таких ситуаціях завжди на стороні останнього. І правильно робить. Якщо гравець починає займати головну позицію, керувати такою командою дуже важко.

Головна особливість нинішнього "Динамо"?

- Клуб вибрав правильний напрямок, зробивши акцент на своїх вихованцях. Тим більше, там дуже хороша школа, а нинішнє молоде покоління динамівців дуже сильне, я бачив їх на зборах. Хлопці потужні, одержимі. Потрібно потерпіти, зачекати - і вони повинні стати не гіршими за їхніх зіркових попередників.

Чим Ребров-тренер відрізняється від Реброва-гравця?

- Куди Ребров приходив - всюди як футболіст ставав чемпіоном. У нього величезний досвід, працював з різними тренерами. Для київського "Динамо" це - ідеальний наставник. Він своя людина, відданий клубу, думаю, ще довго буде з ним. Найголовніше в Реброві - він убив в собі футболіста і мислить виключно категорією тренера. Зумів стати над собою гравцем, те, на чому в різний час спіткнулися багато великих футболістів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Він лише п'є каву й смалить цигарки": Блохіна відправили у відставку

Ваш наступник Олег Блохін входить до їхнього числа?

- Цілком можливо. Але я б більше його ситуацію порівняв з моєю. Коли "Динамо" стало чемпіоном і вийшло в півфінал Кубка УЄФА, я зібрав валізу і пішов. Як уже казав, це було неправильно. Напевно, Блохін зробив схожу помилку. У нього була дуже хороша позиція в збірній України, після успіху на Кубку світу в Німеччині його на руках носили, з команди ніхто не звільняв. Але, думаю, він став заручником своєї динамівської слави, а бажання тренувати рідну команду зіграло з ним злий жарт. Все-таки не варто, як показує практика, розривати там, де в тебе добре виходить.

А що про Андрія Шевченка скажете?

- Як футболіст він досяг по-справжньому світових висот і слави. Досяг усього копіткою працею. А як тренеру це забезпечило йому незаперечний авторитет. Який обов'язково принесе успіх. Тим більше, що в процесі ігрової кар'єри працював з багатьма тренерами. Крім того, як і Сергій Ребров перейшов у позицію оцінки того, що відбувається категорією тренера. Рішення призначити саме Андрія наставником збірної України було абсолютно правильним. Я б порівняв його з Зіданом, якому теж спочатку десь чогось як тренеру не вистачало. Але в нього є ім'я - Зідан. І це дозволило на певному етапі щось компенсувати. Головна проблема Шевченка - в нього набагато менше, ніж раніше робочого матеріалу. Тобто, кваліфікованих гравців. Але навіть цю ситуацію він намагається переламати. І, по-моєму, не без успіху. Так, програли Хорватії, в складі якої виступають провідні гравці топ-клубів Європи. Проте, шанси потрапити на Кубок світу-2018 у збірної України хороші.

І збірна України, і збірна Росії провалилися на Євро-2016. Є в цьому якась загальна причина?

- Є один момент. Закінчується чемпіонат будь-якої країни, і в збірної залишається приблизно місяць на підготовку до першості світу або Європи. Як команда цей відрізок проведе, так і виступить. Візьмемо приклад Лобановського, у якого не вийшла тренувальна робота перед Кубком світу в Італії 1990 року. Чи то перенавантаження були, чи то, навпаки, недонавантаження, але збірна СРСР виступила невдало. А до цього такий самий цикл був перед Євро-1988, який команда провела ідеально. Результат - чудово виступила на турнірі, поступившись лише у фіналі голландцям (0:2). Цей цикл грає дуже важливу роль. І підійти до нього гравці можуть в різному стані. Або втомлені, або як збірна Данії в 1992-му: без особливої напруги на тренуваннях вийшла і стала чемпіоном Європи.

Збірну України в цей відрізок не сильно навантажували, хоча, можливо, треба було й навпаки. З огляду на те, що в команді зараз немає футболістів рівня Шевченка, Блохіна. Аналогічна ситуація з Росією: стан гравців залишав бажати кращого, а підвести команду до спільного знаменника саме в цей проміжок тренерам не вдалося.

Повернемося до динамівців. Що Артему Кравцю завадило після тріумфу з "Валенсією" в 2009-му стати, умовно кажучи, другим Шевченком?

- Травма і тільки вона. Розрив м'яза - справа серйозна. Він дуже багато втратив, довгий час перебуваючи поза грою. Цей період, швидше за все, вдарив по ньому психологічно. Зараз добре, що він грає, хоча б періодично, не здається. Його викликають до національної збірної, це вже немало. І реально їй допомогти він здатний.

В який момент "зламалися" Алієв з Мілевським, чому їм не вдалося до кінця розкритися?

- Думаю, кожен з них повинен був сам у собі знайти той момент, коли щось в житті пішло не так. Виховати дуже складно. А прийняти самому правильні норми поведінки, ставлення до професії в них не виходило. При тому, що багато з кожним було розмов, штрафів, Суркіс контролював, по суті, все їхнє життя.

Нещодавно зустрівся з Мілевським у Тосно. Він у відмінній життєвій формі, хороших кондиціях, немає ані грама зайвої ваги. Здається, нормально почувається. Чого не можу сказати про Алієва. Я його давно не бачив, лише спостерігаю, як він потрапляє в різні ситуації, які відразу ж стають надбанням преси.

У будь-якому випадку, обидва вони свій талант не зберегли. Як сказав колись Генріх Четвертий, "найкращі роки свого життя я провів у розпусті і пияцтві. Власне, саме тому вони й найкращі". Приблизно так вийшло в Алієва з Мілевським.

Багато зараз розмов з приводу допінгу і футболу, не можна не згадати і про дискваліфікацію Романа Єрьоменка.

- Ставлення до всього цього негативне, тут навіть питань немає. Вихід я бачу один - всі, хто пов'язаний з футболом - гравці, тренери, керівники різних рівнів - повинні випереджати події. А для цього треба більшою мірою володіти знаннями та інформацією навколо даної проблеми, постійно проводити роз'яснювальну роботу з гравцями, робити акцент на наслідках для кар'єри. Є деякі види допінгу, які ніяк не впливають на стан футболіста. Але той узяв, щось не те з'їв або від незнання випив не ту таблетку - і все. Потрібен більш ретельний контроль.

Що стосується Єрьоменка, ні разу не помічав за ним в "Динамо" хочаб натяк на те, щоб він там щось покурив. Як і інші хлопці. Так, могли загуляти, але щоб якась схильність до чогось наркотичного, то й близько не було. Єрьоменко ж в якийсь момент, схоже, втратив пильність і обережність. Я з ним уже потім бачився, сказав, що змінити нічого не можна, раз це сталося. Потрібно зібрати в кулак усю волю, гідно пройти цей етап і думати, що нічого ще не закінчено, можна буде ще пограти, головне - все правильно для цього зробити.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Збірну Росії з футболу підозрюють у вживанні допінгу

За рахунок чого Шовковському, який нещодавно завершив кар'єру, вдалося "пережити" своїх своїх конкурентів по амплуа?

- Це професіонал до мозку кісток. І ступінь цього професіоналізму виявився значно вищим, ніж в інших його колег. У нього були травми, провальні періоди, зокрема в збірній. Але кожен раз він виходив з них новою людиною, ще більш сильною, ніж раніше. В Олександра завжди була чітка позиція, як в житті, так і в футболі. Своїм ставленням до справи він завжди чітко як би давав зрозуміти, що просто так своє місце не віддасть.

Чорним роком для "Динамо" став 2014-й, коли менше, ніж за два місяці пішли з життя відразу три легенди - Валентин Белькевич, Андрій Баль та Андрій Гусін.

- Чудові були хлопці, професіонали своєї справи, хороші люди. З Гусіним часто спілкувалися, адже він у другій команді тоді працював. Пам'ятаю, як весь час, на базу, збори він приїжджав на своєму мотоциклі, у відповідній екіпіровці. Всіляко, жартуючи, але намагався відрадити його від цього захоплення. Мовляв, краще на машині давай. Не подобалося мені це, погані були передчуття. Так що вже говорити?

×