СРСР програв фінал ідеологічному ворогу

11 червня в Римі стартує 16-й чемпіонат Європи з футболу. Згадуємо про переможців попередніх першостей. Четвертий за ліком Євро виграла збірна ФРН.

У фінальну частину Євро-72 вийшли знову чотири збірні – СРСР, Угорщина, ФРН і Бельгія.

Оскільки Євро-72 мали проводити в Англії, а збірна цієї країни до фіналу не пробилася, УЄФА змінив господарів турніру. Пощастило бельгійцям. Однак фортуна відвернулася від Бельгії під час жеребкування. Господарям випало грати із ФРН. Інша пара – СРСР – Угорщина виглядала відверто слабшою. Матчі розпочиналися одночасно. В Антверпені не було вільного місця. Натомість стадіон у Брюсселі був напівпорожнім. Фактично, в Антверпені було зіграно достроковий фінал. Знаменитий Герд Мюллер відзначився "дублем". Одільйон Поленіс відіграв один гол. Німеччина вийшла у фінал, а Бельгія змогла боротися лише за 3 місце.

У столиці Бельгії територіальною перевагою володіли угорці. Однак забити їм не щастило. Тим часом СРСР відкрив рахунок після кутового. М'яч зручно ліг на ногу Анатолію Конькову і той пробив воротаря. Угорці кинулися відігруватися і кілька разів не влучили у порожні ворота.

За шість хвилин до закінчення матчу Реваз Дзодзуашвілі збив у своєму карному майданчику нападника угорців. Однак до голу ще було далеко. Мадяри мали великі проблеми із реалізацією 11-метрових. Вони схибили у кількох матчах, що передували Євро. Пробивати взявся Шандор Замбо. Євген Рудаков витягся у струнку й витягнув м'яч із кута воріт.

Це був останній подвиг радянської команди. У фіналі німці були на голову сильніші. Герд Мюллер відкрив рахунок у першому таймі: спершу м'яч влучив у штангу, другий постріл парирував Рудаков, а третім Мюллер добив м'яч у сітку.

Перевага збірної ФРН була настільки очевидною, що сумніви у їхній перемозі, схоже, мав лише радянський тренер Олександр Пономарьов. У перерві він замінив травмованого Конькова на Олега Долматова. Після цього збірна СРСР остаточно посипалася: Герберт Віммер та Герд Мюллер до 58 хвилини довели рахунок до 3:0.

Уперше в двох матчах фінальної частини взяли участь відразу 8 українців. Шестеро представляли київське "Динамо" ,"Зорю" і "Карпати", а ще двоє – московські клуби.

У втішному матчі за третє місце Бельгія переграла Угорщину 2:1.

Срібло чергового Євро мало потішило керманичів радянського футболу. Лавина критики впала на голови гравців і тренерів. Виявляється, збірна СРСР програла такому супернику, якому програвати ніяк не мала права.

Доля переможців була цікавою. Голкіпер Зепп Маєр став автором рекорду бундесліги – 442 матчі без замін. У 1974 році виборов титул чемпіона світу на домашньому Мундіалі. У 1976 програв у фіналі Євро Чехословаччині, пропустивши в серії пенальті гол від знаменитого Антоніна Паненки. У 1979 році 35-річний голкіпер утрапив в аварію на трасі Мюнхен – Ульм. На цьому його кар'єра гравця завершилася, а почалася тренерська. Він був тренером воротарів "Баварії" 14 років, згодом – тренував голкіперів збірної аж поки не посварився з Юргеном Клінсманном, який вважав Йенса Леманна кращим за Олівера Кана. У 2008 році голкіпер вийшов на пенсію. Зараз йому – 77 років.

Захисник Хорст-Дітер Хьотгес починав у гладбаській "Боруссії". Згодом перейшов до "Вердера". За збірну дебютував у 1965, а закінчив у 1974, коли у першій грі Кубка світу ФРН поступилася НДР – 0:1. Після завершення кар'єри у "Вердері" грав за сільські команди. Зараз 77-річний Хьотгес на пенсії.

Автор голів у двох фіналах Кубка світу Пауль Брайтнер починав як лівий захисник у 1972 році. У фіналі кубка світу-1974 зрівняв рахунок з пенальті в матчі проти Нідерландів. Згодом Мюллер забив переможний м'яч.

Брайтнер славився своїми лівацькими поглядами. В часи ігрової кар'єри його квартиру прикрашали портрети Че Гевари і Мао Цзедуна. Але більше від комуністів він любив гроші. Тому в 1974 перейшов у мадридський "Реал". У 1978 повернувся до "Баварії". Тренер Юпп Дерваль взяв його на фінальну частину Кубка світу-82 замість травмованого Бернда Шустера. І відразу пожалкував. На базі німецької команди не переводилися карти, випивка і проститутки. Тим не менш, німці дотягли до фіналу, де Брайтнер забив гол престижу в матчі проти незрівнянної Італії.

 

У 1983 році 31-річний Брайтнер несподівано оголосив про завершення кар'єри. Нині працює журналістом на телебаченні.

Захисник Ханс-Георг Шварценбек з "Баварії" після Євро виграв із рідним клубом три Кубки чемпіонів. Особливо цінний був перший фінал 1974 року проти "Атлетико", коли саме "Катче" зрівняв рахунок на 90-ій хвилині. В переграванні за справу взялися Мюллер і Генесс, які зробили по дублю – 4:0.

Окрім Євро виграв ще й Золото кубка світу-74 і срібло наступного Євро-76. Зараз 72-річний Шварценбек проводить екскурсії в клубному музеї "Баварії".

Лідер захисту ФРН і капітан команди Франц Бекенбауер після Євро мав ще один злет – Кубок світу-1974. На клубному рівні виграв три Кубки чемпіонів. Двічі вигравав "Золотий м'яч" – в 1972 і 1976 роках. За збірну виступав до 1977 року, а потім на 3 роки поїхав до США грати за "Нью-Йорк Космос". Повернувся в 1980, але не до "Баварії", а до "Гамбурга", де ще зіграв 28 матчів.

Згодом як тренер виграв зі збірною ФРН золото Кубка світу-1990. Був президентом "Баварії".

Півзахисник 77-річний Герберт Віммер повторив шлях багатьох партнерів – виграв Євро, Кубок світу-74 і срібло чемпіонату Європи-76. Саме програний матч із Чехословаччиною став для нього останнім у футболці збірної.

Біографії нападника 69-річного Улі Генесса могли позаздрити найвідоміші шукачі пригод. Зі збірною він виграв чемпіонат Європи і кубок світу. До появи Олега Блохіна вважався найшвидшим форвардом Європи, бо пробігав 100 метрів за 11 секунд. У 1976 році в серії пенальті зі Чехословаччиною саме удар Генесса прийшовся в стійку. А потім Антонін Паненка поховав ФРН. У фіналі Кубка чемпіонів-1975 із "Лідсом" Улі травмував коліно й змушений був у 1979 році закінчити кар'єру футболіста. Зате почалася кар'єра генерального менеджера.

– На час його приходу клуб мав 12 співробітників, 12 мільйонів марок річного обороту й 8 мільйонів боргів. Генесс працював як віл і перетворив мюнхенців в один із найуспішніших клубів світу. Однак окрім роботи було ще й лікування – у 1982 році літак із Генессом упав біля Дюссельдорфа. Із чотирьох пасажирів вижив тільки Улі.

У 2014 році почалася нова пригода. Генесса впіймали на приховуванні податків. Виявляється, він мав рахунки в швейцарських банках на 27 мільйонів євро. За ухилення від сплати податків він загримів у тюрму на 3,5 років.

Газети потішалися. "Генесс за 27 мільйонів євро підписав трирічний контракт із збірною в'язниці".

Однак після в'язниці повернувся до роботи, яку остаточно залишив лише в грудні 2019-ого.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Комуністів знешкодили: як збірна Італії перемогла на Євро

Гюнтер Нетцер міг посперечатися з Генессом у скандальності. Він з дитинства не надто любив бігати, тому відточував довгі передачі. Грав у центрі півзахисту. Сварився з тренерами в "Боруссії" Менхенгладбах та збірній Німеччини. Після переможного Євро-72 пішов у "Реал", бо хотів заробляти більше Бекенбауера. Двічі вигравав титул чемпіона Іспанії. Став володарем кубка світу-74, а згодом – президентом "Гамбурга", з яким виграв три титули чемпіона й Кубок чемпіонів-83.

Форвард Юпп Гайнкес був одноклубником Нетцера. Виграв чемпіонат Європи й Кубок світу. У 80-их став тренером. Виграв із "Баварією" кілька чемпіонських титулів. Із "Реалом" виграв Лігу чемпіонів 97-98. Свій успіх ще раз повторив із "Баварією" в 2012-13 роках.

"Бомбардир нації" Герд Мюллер забив 398 голів у складі "Баварії", тричі виграв кубок чемпіонів і по разу – чемпіонат Європи й Кубок світу. Догравав у США. Повернувся і працював у "Баварії". Зараз живе в будинку для важкохворих. Нікого не впізнає.

Фінал Євро-72 став вершиною для тоді 23-річного Ервіна Кремерса з менхенгладбаської "Боруссії". Кар'єру в збірній надалі продовжив його брат-близнюк Гельмут а Ервіна не взяли на Кубок світу.

Тренер Гельмут Шен ще виграв з цією збірною Кубок світу-1974, срібло Євро-1976. Пішов на пенсію в 1978 році. Помер в 1996 у віці 81 року. До 2012 року був єдиним наставником, хто вигравав і Кубок світу й чемпіонат Європи. Згодом його успіх повторив Вісенте Дель Боске.

×