2 травня 1986 року київське "Динамо" вдруге в своїй історії виграло Кубок володарів кубків. У фіналі у французькому місті Ліон кияни здолали мадридський "Атлетіко" – 3:0. Відзначилися Заваров, Блохін і Євтушенко.
"Абсолютної впевненості в перемозі не було, – згадує лівий захисник команди Анатолій Дем'яненко. – Ми громили усіх суперників на шляху до фіналу. "Утрехт" отримав – 4:1, "Університатя" – 3:0, "Рапід" – 4:1 і 5:1, "Дукла" – 3:0. У домашніх матчах із "Університатя" і "Дуклою" ми забивали по три м'ячі ще до перерви. "Рапіду" в першому таймі забили чотири. Тобто команда була на підйомі, в накаті. 27 квітня ми перемогли найпринциповішого суперника – "Спартак", 2:1. Рахунок був оманливий. Ми повністю домінували, а свій гол "Спартак" забив на останніх хвилинах. Тому самовпевненості в майбутній перемозі над "Атлетіко" не було. А от упевненості в своїх силах нам не бракувало".
У ніч перемоги ніхто не спав. Та який міг бути сон після виграшу трофею?
Кияни відкрили рахунок уже на 5-й хвилині гри. М'яч забив Олександр Заваров.
"Швидкий гол нас заспокоїв, але не було другого й третього. Зазвичай ми забивали кілька м'ячів і деморалізували суперника, – згадує Дем'яненко. – Але "Атлетіко" встояв. Згодом, навіть трохи притиснули нас. Це все тяглося досить довго. Голи Блохіна та Євтушенка трапилися один за одним. Олег забив на 85-й, а Вадим – на 87-й хвилині".
Анатолій Васильович не пам'ятає, скільки шампанського поміщалося в Кубок кубків.
"У Ліоні нас повезли на банкет. Добре пам'ятаю, що кожен гравець мав підійти до мікрофона й виголосити коротеньку промову. Після банкету автобусом поїхали в Париж. Звідти літаком – до Москви. У ніч перемоги ніхто не спав. Та який міг бути сон після виграшу трофею?"
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Київське "Динамо" у футболках збірної СРСР розбило чемпіонів світу на чолі з Марадоною
Невдовзі після тріумфу Федерація футболу СРСР звільнила тодішнього головного тренера збірної Едуарда Малофеєва. Замість нього призначили Валерія Лобановського.
2 
4166
Коментарі