Ексклюзиви
Неділя, 02 серпня 2020 20:11

Пеле вважав Блохіна легкоатлетом

Журнал "Франс Футбол" вирішив не присуджувати цього року "Золотий м'яч" – нагороду кращому футболісту Європи. Ініціатори вважають, що через пандемію коронавірусу не всі гравці були в рівних умовах.

Згадуємо переможців попередніх років. В 1973 і 1974 роках "Золотий м'яч" знову вигравав Йоган Кройф. А 1975 – перший український футболіст Олег Блохін.

Коли у Пеле запитали про рівень гри Олега Блохіна, він відповів: "Я не розбираюся в легкій атлетиці".

Для головного футболіста в історії гра київського "Динамо" була незрозуміла. Величезні люди з кам'яними м'язами, тотальна дисципліна, лютий пресинг і строго утилітарне завдання - перемога будь-якою ціною. Без всякого нальоту елегантності, - пише "Трибуна".

Незрозуміло правда, що поганого в легкій атлетиці. Мати Блохіна круто стрибала в довжину і через бар'єри, п'ять разів вигравала чемпіонат СРСР, а під кінець кар'єри отримала звання заслуженого майстра спорту. Олег спочатку теж займався, але батько відправив його в футбол.

У 1962 році Блохіну було 10, і батько привів хлопця в школу "Динамо". Там тренував його знайомий Володимир Леонідов (Блохін-старший і Леонідов раніше разом працювали інструкторами в київській міській раді "Динамо"). Леонідову Олег сподобався відразу: "На вступних він дуже легко втік від усіх на 40-метровій дистанції і сильніше за всіх улупив по воротах. Я був у шоці".

Пацани, які грали разом з Олегом за дитячу команду, вважали його блатним через знайомство тренера з батьком, але Блохін не слухав: відлітав від захисників і забивав голи, хоча був найменшим і найхудішим в команді.

Якось на матч молодіжного "Динамо" прийшов Михайло Семичастний (багаторазовий чемпіон СРСР у складі "Динамо" і ЦДКА), він тоді працював в центральному комітеті "Динамо". Їх діалог з Леонідовим:

- Дуже цікавий хлопчина. Дуже!

- Прізвище цього хлопчика Блохін. Мені багато колег кажуть, що не вийде з нього хорошого футболіста - не боєць, мовляв.

- Не слухай ти їх. З такого може вийти відмінний футболіст!

Після гри Семичастний розповів про Блохіна тренеру Віктору Маслову, який тоді тренував першу команду київського "Динамо", і записав ім'я хлопця в блокнот.

Пацани, які грали разом з Олегом за дитячу команду, вважали його блатним через знайомство тренера з батьком

У 1972-му київське "Динамо" тренував Олександр Севідов. У 70-80-х він по разу вигравав чемпіонат з київським і московським "Динамо", а ще двічі виходив у півфінал Кубка кубків (з московським клубом). У першому турі чемпіонату кияни грали з "Зорею" з Ворошиловграда і програли, а основний нападник Хмельницький отримав жорстку травму. Блохіну тоді було 19, але він біг найшвидше і взагалі дивував упевненістю. В команді ніхто не сперечався з приводу 11 номеру, який він вибрав.

У книзі "Футбол на все життя" Блохін згадував, як перед другим туром (ростовський СКА в гостях) Севідов покликав його і сказав: "Заміниш Хмельницького і будеш забігати за спину захисту, а там вирішуй момент. Півзахист буде грати на тебе".

Центральні півзахисники "Динамо" виконали установку і п'ять разів виводили Блохіна сам на сам із голкіпером, але той бив повз. "Динамо" все одно виграло, а Блохін допоміг в наступній грі з "Карпатами" - гол Олега врятував Київ. Ще через тур він зробив дубль у ворота мінського "Динамо" - і влетів в основу.

В одному з матчів Блохіна побачив Микита Симонян. Він вигукнув: "Цей хлопець поб'є всі наші рекорди!"

У тому сезоні молодий Блохін забив 14 раз - найбільше в чемпіонаті - і став головною надією радянського футболу, хоча титул кращого гравця вручили Євгену Ловчеву.

У наступному сезоні Блохін взагалі перестав помічати захисників, знову забив найбільше в чемпіонаті і став найкращим футболістом країни за версією тижневика "Футбол". Але "Динамо" знову нічого не виграло: всі титули пішли "Арарату" - і Севідова відправили у відставку. Блохін засмутився: Севідов дбайливо наближав Олега до основного складу і боровся з розриваючою енергійністю хлопця. Він кілька разів утримував його від спроб піти в інший клуб і рятував від перевтоми.

Навесні 1971-го Олег приїхав з молодіжної збірної СРСР, на огляді лікар київського "Динамо" зауважив у Блохіна перевтома і порадив пару днів відпочити, сходити в лазню, але гравець не послухався. Наступного ранку він стояв в строю на тренуванні і впивався гострим поглядом в тренера. Севідов побачив його не відразу.

– А ти чому тут? - запитав Севідов. - Тебе Ваня Жутник в парилці чекає.

- Піду після тренування.

- Ні, Олег, підеш не після, а замість. Потренуватися ти ще встигнеш.

Наприкінці 1973-го замість Севідова призначили Валерія Лобановського. Він дуже поважав футбол, який будувався на божевільному пресингу і чіткості командних рухів.

До наступного сезону команда ввібрала ідеї нового тренера і виграла все в СРСР, а Блохін знову став кращим бомбардиром (20 м'ячів - повторення рекорду чемпіонату). Після того сезону воротар "Динамо" Євген Рудаков зізнавався: "Мені пощастило, що Олег грає в одній команді зі мною, інакше б я пропускав більше".

Сезон-1975 для Блохіна і київського "Динамо" вийшов легендарним. Лобановський геніально докрутив у "Динамо" всі механізми, а багато лідерів вийшли на оптимальний рівень в житті.

"Навантаження підвищилися разів у п'ять. Обсяг, інтенсивність, швидкість, атлетизм. У мене, наприклад, так, втім, і у багатьох інших динамівців почали сильно боліти м'язи спини, які раніше ніколи так не навантажувалися", - згадував Блохін.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дебют Бекенбауера в збірній преса назвала самогубством

Базилевич і Лобановський десь діставали записи ігор голландців і на тренуваннях вкручували закони тотального футболу. Вони змушували команду синхронно переміщатися і багато працювали з різкими переходами із захисту в атаку.

Того року динамівці програли лише Кубок СРСР, а все інше (Кубок кубків, чемпіонат СРСР і Суперкубок УЄФА) виграли в блискучому стилі. Команда Лобановського мчала, наче ідеальний танк, а Блохін в ньому був гарматою.

  Президент УЄФА Артеміо Франкі вручає "Золотий м'яч" Блохіну. Фото РІА "Новости"
Президент УЄФА Артеміо Франкі вручає "Золотий м'яч" Блохіну. Фото РІА "Новости"

У чемпіонаті він забив на два м'ячі менше, ніж в минулому році, але все одно став найкращим бомбардиром і привів "Динамо" до перемоги.

У Кубку кубків-1974/75 склад учасників здавався страшним: "Ліверпуль", ПСВ Ейндховен, "Реал" Мадрид, "Бенфіка", "Айнтрахт", "Црвена Звезда", "Ференцварош". Але "Динамо" не злякалося.

У чвертьфіналі та півфіналі кияни не помітили "Айнтрахт" і "ПСВ", а в фіналі вийшли на колючий "Ференцварош".

Гра проходила на "Санкт-Якоб Парк" в Базелі. Блохін вийшов з божевільним настроєм на гол, але в першому таймі забивав тільки Володимир Онищенко. Зате в другому Олег виконав шедевр - на божевільній швидкості втік від захисника, елегантно прибрав воротаря і забив вже в порожні. 3:0.

Після матчу швейцарська "Ля Сьюісс" писала: "Одна команда була на полі в цьому матчі і показала гру, яку швейцарці давно вже не бачили. Можливо, "Динамо" - найсильніша команда в Європі, а Блохін - найкращий гравець".

У Суперкубку Блохін це підтвердив. Тоді в ньому грали володарі Кубка чемпіонів і Кубка кубків, а переможець визначався за сумою двох матчів. Суперником "Динамо" стала нереальна "Баварія" з Румменігге, Майєром, Бекенбауером і Мюллером.

Bild писав, що у Києва немає шансів: "Баварія" перемогла в Кубку чемпіонів, у них приголомшливий склад. Незрозуміло, за рахунок чого команда Лобановського може обіграти мюнхенців".

У першому матчі на Олімпійському стадіоні в Мюнхені Олег Блохін пояснив. Він знову забив шедевр, обігравши чотирьох.

А в матчі-відповіді додав ще два. "Динамо" виграло Суперкубок.

Цей перфоманс підкорив журналістів - і "Золотий м'яч" віддали Блохіну. Він все зробив ідеально і дуже вчасно, хоча в Європі тоді запалювали Кройф, Румменігге і Мюллер.

Його аритмічний біг, рваний дриблінг і атомний ривок порвали уяву багатьох, але Олег все одно сильно здивувався, коли дізнався про "Золотий м'яч": "Спочатку подумав, що це передноворічний жарт".

Сам "Золотий м'яч" приїхав до Блохіна тільки в березні 1976 го (тоді особливі церемонії не проводилися і нагороду просто віддавали перед яким-небудь матчем).

У тому ж році олімпійська збірна СРСР посіла третє місце на Олімпіаді, а Блохіна назвали головним винуватцем того, що не вдалося взяти золото.

Газети вважали, що найкращий гравець Європи повинен вигравати трофеї наодинці, але Блохін пояснював, що річ у проваленій підготовці до турніру і жахливому графіку під час його проведення:

"Наші тренери і їх помічники - представники спортивної науки - запевняли нас, що ми відмінно готові до того, щоб виграти перше місце - стати чемпіонами Олімпійських ігор! Але, чесно зізнатися, нам і на м'яч дивитися не хотілося, настільки втомленими ми все себе почували. Наприклад, ні світ ні зоря, коли після проведених напередодні матчів нам ще хотілося спати, всю команду в обов'язковому порядку піднімали на зарядку. Втомилися, не втомились - не так важливо. Програмою нам були запропоновані тренування. І знову: "Давай! Давай! " І ми носилися по Олімпійському селищу, а наші керівники спортивної делегації бачили все це зі своїх вікон і, напевно, раділи, як здорово і старанно виконують свою програму радянські футболісти".

Він не здавався, в 1977-му знову став кращим бомбардиром чемпіонату СРСР, в 1986-му разом з "Динамо" ще раз виграв Кубок кубків, але до нового "Золотого м'яча" так і не наблизився.

Його аритмічний біг, рваний дриблінг і атомний ривок порвали уяву багатьох

"Команда 1975 го була на піку, а потім пішов спад. Ми не могли з цим нічого зробити. А ще мене не пускали за кордон, хоча запрошення були. "Реал" пропонував за мене 4 мільйони доларів. Це був 1982 рік - зараз це навіть не знаю скільки мільйонів. Якби мені дали (зарплату) навіть 200 тисяч доларів, я б погодився, напевно. Я б погодився і за менші гроші. Мені було б просто цікаво зануритися в це. Якби я в 1982-му поїхав в "Реал" я би пройшов вже іншу школу", - згадував Блохін в книзі.

У 1982 році збірна СРСР не вийшла з чвертьфінальної групи. Винуватцем провалу московські журналісти назвали Блохіна.

  Олег Блохін виграв 8 золотих медалей чемпіона СРСР. Фото Микола Бочок
Олег Блохін виграв 8 золотих медалей чемпіона СРСР. Фото Микола Бочок

У 1984 році неймовірний збіг обставин, придуманий арбітром пенальті у вирішальному матчі плюс навмисне програний Польщею матч Португалії не дозволив збірній СРСР під керівництвом Лобановського поїхати на Євро.

У 1986 Блохін вже не був гравцем основи збірної. Але саме в тому році він не раз виблисне майстерністю. Спочатку у складі "Динамо" в фіналі Кубка кубків проти "Атлетіко", потім в 1/8 Кубка чемпіонів проти "Селтіка" і, нарешті в листопаді саме вихід Блохіна на заміну в матчі проти Норвегії дозволив збірній СРСР нарешті зламати опір вікінгів.

Невдовзі Олег закінчив кар'єру і став тренером. Він навіть досяг зі збірною України неймовірного успіху - виходу в чвертьфінал. Але це вже була інша історія.

Зараз ви читаєте новину «Пеле вважав Блохіна легкоатлетом». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода