Володар "Золотого м'яча-1962" був кумиром для Платіні

Через пандемію коронавірусу футбольний сезон спотворений. Імовірно, найкращого футболіста світу та володаря "Золотого м'яча" 2020-го не визначать. Розповідаємо про лауреатів минулого.

В 1962 році "Золотий м'яч" отримав чех Йозеф Масопуст.

Йозеф Масопуст народився в лютому 1931 року в чеському селі Стржіміце. Батько працював на шахтах, намагаючись прогодувати шістьох дітей, і Йозеф з ранніх років почав пасти кіз і корів односельців. Після німецької окупації село, де жили Масопустом, було практично зруйноване, і сім'ї довелося перебратися в найближче містечко Мост. Тут Йозеф за наполяганням батька, який помітив пристрасть в очах хлопця, пройшов перегляд у молодіжну команду місцевого "Баніка".

Через чотири роки 19-річний Масопуст перейшов в клуб "Тепліце" (тоді "Водотехна"), куди його довго відмовлявся брати тренер Рудольф Витлачіл. Молодому футболісту знову прийшов на допомогу батько, який умовив Руді дати синові ще один шанс. Йозефу призначили випробувальний термін, але вже через три місяці запропонували контракт і зробили гравцем основного складу. За два сезони Масопуст, який грав на позиції лівого півзахисника, забив 10 голів в чемпіонаті Чехословаччини і привернув увагу кількох великих клубів країни. Одним з них була празька "Дукла".

 

Це була типова для країн соцтабору відомча команда, як "Динамо Берлін" або будапештський "Гонвед", яка користувалася всіма можливими ресурсами і набирала до складу кращих футболістів в ім'я "служби на благо батьківщини". У квітні 1952-го після довгих умовлянь Масопуст став гравцем "Дукли" й отримав звання підпоручика й солідний оклад.

16 років по тому Йозеф піде з клубу підполковником.

Тренер "Дукли" Карел Кольський поставив Масопуста на лівий фланг півзахисту, але гравець не обмежувався тільки цією позицією, постійно зміщуючись від бровки до бровки і від одного карного майданчика до іншого.

Основним партнером Масопуста в півзахисті став опорник Сватоплук Плускал, що прийшов в клуб одночасно з Йозефом. Плускал був надійним тилом швидкому плеймейкеру "Дукли" та сам вважався універсальним гравцем, який отримав популярність завдяки ідеально чистим підкатам. Вже через кілька років цього дуету в центрі поля побоювалися всі провідні клуби країни. Плускал згадував в одному з інтерв'ю:

"Байдуже, з ким ми грали, Масопуст завжди виділявся на полі. Було майже неможливо забрати у нього м'яч. Навіть при найщільнішій грі суперника, з персональною опікою, він обмінювався зі мною двома-трьома короткими пасами, набирав хід і пролітав повз одного, двох, трьох футболістів противника, як ніби вони були тренувальними стовпчиками. Він був неймовірний".

Незважаючи на очевидний талант півзахисника, Масопуст досить довгий час не був головною зіркою чехословацького футболу в очах місцевих уболівальників.
"Дукла" ніколи не користувалася великою популярністю серед любителів футболу через свою приналежність до військового відомства, а самого Йозефа критикували за те, що він вибрав "легке життя" з військовими званнями, надбавками і високою зарплатою, замість того, щоб грати за народні команди.

За тринадцять років "Дукла" вісім разів ставала чемпіоном країни, але навіть в сезоні 1965/66, коли клуб завойовував своє восьме чемпіонство, відвідуваність матчів столичного клубу виглядала, м'яко кажучи, скромно. Матчі "Славії" та "Спарти" в тому сезоні відвідувало 24 тисячі глядачів. У "Дукли" цей же показник не перевищив 9 тисяч - попри на наявність зірок національної збірної в її складі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Омар Сіворі кричав на партнерів, відчайдушно не бажав програвати, відповідав ударом на удар

Зате про празький клуб і його головну зірцкупоступово почали говорити в усьому світі.

Гра Масопуста була унікальним явищем в європейському футболі. Футболіст з маленької країни, слабкого чемпіонату і далеко не грізної збірної став суперзіркою виключно завдяки своїй майстерності. Сам півзахисник завжди говорив, що його життєва і ігрова філософія - безцінний дар, отриманий від батька.

"Мій батько навчив мене двом речам, які, як мені здається, я добре засвоїв. Перша - це техніка. Якщо ви хочете навчитися грати в якісний футбол, потрібно навчитися пасувати обома ногами. Друга - це ментальність. Якщо ви хочете перемагати, перш за все треба навчитися програвати".

 

Про слаломи гравця, коли він під час швидких проходів перекидав м'яч з ноги на ногу, обводячи суперників, в футбольному світі ходили легенди. Масопуст ніколи не відмовлявся розповісти про секрети свого успіху.

"Грати в хороший футбол - значить завжди хотіти більшого. Не заспокоюватися на досягнутому, не спочивати на лаврах, не пропускати тренування і відмовлятися від смачних обідів. Я щодня бігаю кроси на 5-6 км, і роблю це з власної ініціативи, без примусу. Слалом? Потрібно швидко зрозуміти роль противника, вгадати, що він може зробити. Вдарить по м'ячу лівою ногою? Правою? Зробить фінт? Нехай вирішує, але я буду вже за його спиною, разом з м'ячем. Футбол - це і змагання інтелекту".

Керівництво клубу із задоволенням приймало пропозиції про виставкові матчі і товариські турніри. Пражани нерідко відправлялися за океан в великі турне, коли в короткому (26 турів) чемпіонаті Чехословаччини наступала перерва. У 1959 році "Дукла" вийшла в фінал турніру в Мексиці, де грала з бразильським "Сантосом", який обіграв в ході змагання чотири місцеві команди із загальним рахунком 15:3. Шість м'ячів забив 18-річний Пеле.

Але в матчі "Сантос" - "Дукла" головною зіркою на полі був Йозеф Масопуст. Півзахисник забив два м'ячі, а його команда виграла з рахунком 4:3. Пізніше Пеле казав:

"Він не повинен був народитися в Європі. З цим дриблінгом, ривками, технікою він мав був бути бразильцем!"

За Масопустом полювали провідні клуби Європи, головним з яких був мадридський "Реал", тричі пропонував півзахисникові допомогу з від'їздом з комуністичної Чехословаччини, нечувану зарплату і неймовірні бонуси, в тому числі будинок в Мадриді і машину. Іншими претендентами на гравця були "Інтер", "Лаціо", "Ювентус" і "Барселона", але Йозеф відмовляв усім. Він не збирався покидати країну, оскільки це означало автоматичне виключення з національної збірної та емігрантську долю для сім'ї.

У сезоні-1966/67 в Кубку європейських чемпіонів "Дукла" дійшла до півфіналу, обігравши "Андерлехт" і "Аякс" Йогана Кройффа. Команду Масопуста зупинив тільки "Селтік" Джока Стейна, який і завоював головну нагороду європейського клубного футболу в знаменитому лісабонському фіналі проти "Інтера" Еленіо Еррери.

Але незважаючи на вражаючі результати на клубному рівні, Йозефа Масопуста більше пам'ятають, як одного з творців головного успіху збірної Чехословаччини в її історії.

Півзахисник дебютував за збірну в 1954-му і через два роки, коли чехословаки почали підготовку до ЧС-1958 став гравцем основного складу. За підсумками кваліфікації збірна вирушила до Швеції, де грала за вихід в чвертьфінал з ФРН, Північною Ірландією і Аргентиною. Але після сенсаційних поразок від північноірландців в групі і додатковому матчі, Чехословаччина вилетіла з турніру. Не допомогла навіть неймовірна перемога над аргентинцями з рахунком 6:1 (у тій грі Масопуст віддав три гольові передачі).

Через чотири роки вже самі чехословаки і їх півзахисник стануть світовою сенсацією в Чилі. Перед цим збірна вийшла до фінальної частини Євро-1960 обійшовши в кваліфікації Ірландію, Данію і Румунію, однак програла в півфіналі збірній СРСР, майбутньому європейському чемпіону. Втіхою послужила перемога над Францією в матчі за третє місце (2:0).

У кваліфікації на чилійський Кубок світу-1962 Чехословаччина наколотила в ворота Шотландії та Ірландії 16 м'ячів у чотирьох матчах, але все одно змушена була грати додатковий матч з шотландцями, який виграла 4:2. У Чилі команда прибула в ранзі однієї з найслабших збірних на турнірі, а її футболіста під номером шість зареєстрували в готелі як якогось Хосепа Масапоста. Чехословаччина опинилася в групі з діючими чемпіонами світу Бразилією, Іспанією, до складу якої потрапили атакуючі гравці п'ятиразового чемпіона Європи "Реала" – Пушкаш, Ді Стефано і Пако Хенто, а також Мексикою. Масопуст згадував:

"Уболівальники інших команд кричали нам: "Не витрачайте час на розпакування валіз!"

У першому ж матчі фінальної частини Кубка світу збірна Чехословаччини зробила сенсацію, обігравши іспанців з мінімальним рахунком. Чудовий гольовий пас на вінгера трнавського "Спартака" Йозефа Штібраного віддав Масопуст. У наступній грі Чехословаччина протистояла чинним чемпіонам світу бразильцям - і знову півзахисник показав видатну гру, буквально задушивши атаку Бразилії, де був зібраний справжній дрім-тім світового футболу в особі Вава, Пеле, Гаррінчі, Діді і Маріо Загалло.

Програвши в останньому матчі кваліфікації мексиканцям, команда Масопуста все ж вийшла до чвертьфіналу, де обіграла з мінімальним рахунком збірну Угорщини. Останнім кроком до фіналу став матч проти Югославії, яка вибила з турніру команду ФРН. Чехословаччина виграла з рахунком 3:1. У двох іграх плей-оф тричі забив нападник братиславського "Інтера" Адольф Шерер, який через одинадцять років втік з соціалістичної Чехословаччини у Францію, після чого влада стерла його ім'я з офіційною футбольної статистики.

Однак головним героєм обох матчів, як і раніше залишався 31-річний Масопуст, що тягнув свою команду вперед. Найвідомішу фразу про свого півзахисника сказав тренер національної збірної Ярослав Войвода:

"Якщо ви не знаєте, що робити з м'ячем, віддайте його Масопусту".

Ференц Пушкаш високо оцінював суперника по групі чемпіонату світу:

"Наш Луїс Дель Соль був одним з кращих в світі руйнівників, Суарес - геніальним організатором атак, а Пако Хенто швидким форвардом. Але Масопуст міг замінити собою цих трьох: він відбирав м'яч у нападників, дриблінгом проходив центр поля і вривався в карний майданчик, обводячи захисників".

У фіналі КС-1962 збірна Чехословаччини знову зустрілася з бразильцями, але на цей раз сенсації не сталося.
У радянській футбольної історіографії було прийнято пишатися найвищим досягненням вітчизняної суддівської школи - "золотим свистком" Миколи Латишева за суддівство фіналу ЧС-62. Насправді пишатися особливо нічим - Латишев відсудив огидно, спочатку зарахував гол Зіто, який по ходу моменту підіграв собі рукою, а потім не поставив пенальті у ворота бразильців. Масопуст лютував, заявивши публічно, що Латишев "неправильно розуміє завдання соціалізму".

Чемпіонами стали бразильці, обігравши Чехословаччину з рахунком 3:1.

Радянському посольству довелося перейматися заміною авіаквитків для Латишева - летіти разом з чехами до Праги і там пересідати на московський рейс було неможливо. У Чехії досі вважають, що могли виграти фінал, якби не вбив суддя-комуніст.

За підсумками року Масопуст став першим вихідцем зі Східної Європи, який отримав "Золотий м'яч", обігнавши в голосуванні володаря Кубка чемпіонів португальця Ейсебіо.

У 1968 році, після 16 років і 11 титулів в "Дуклі", Масопуст отримав дозвіл виїхати з країни і відправився в бельгійський "Кроссинг Моленбек", якому допоміг піднятися до першого дивізіону. Йозеф завершив кар'єру в 39 років.

Через три роки Масопуст повернувся в "Дуклу" в якості тренера, а потім очолив "Збройовку" з Брно, з якою завоював її перший і єдиний на сьогоднішній день чемпіонський титул, і дійшов до чвертьфіналу Кубка УЄФА. Потім були бельгійський "Хассельт", збірна Чехословаччини і рідний для Володимира Шміцера "Ковострой" з Дечіна, після чого Масопуст пішов з футболу.

Йозеф Масопуст дружив і листувався з Ейсебіо, Уве Зеелером, Альфредо Ді Стефано, а Мішель Платіні називав його своїм кумиром. Півзахисником захоплювалися всі, кому пощастило грати з ним на одному полі, будь це його суперники або колеги по команді.

×