Народився Гаррінча

28 жовтня 1933 з'явився на світ Мануел Франсіску душ Сантуш, якого весь світ знав під ім'ям Гаррінча.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Народився Пеле

Мало хто міг подумати, що хворобливий хлопчик Мануел Франсіску коли-небудь стане зіркою світового футболу - у молодого спортсмена одна нога була коротша за іншу на шість сантиметрів. Крім того, у нього були проблеми з хребтом, і гравець переніс кілька хірургічних операцій.

Але Мане відрізнявся дивною завзятістю, поступово доводячи, що саме футбол мав стати його професією. А для початку він грав за команду текстильного заводу, де працював.

Хлопець намагався потрапити в клуби "Флуміненсе", "Васко" і "Сан-Крістовао", але кожен раз, помітивши його фізичні недоліки, команди відмовлялися від його послуг. Самим прозорливим виявився тренерський склад "Ботафого". Переказ свідчить, що під час перегляду в цей клуб, в першому ж розіграші м'яча Гаррінча вдалося обіграти знаменитого Нілтона Сантоса (якого називали "енциклопедією футболу"). Останній одразу ж порекомендував керівництву не втрачати можливість зарахувати такого гравця до лав "Ботафого". Дебют у складі клубу відбувся 19 липня 1953 року року, і в цьому матчі Гаррінча вдалося забити три м'ячі. Коментатори вже після перших ігор зрозуміли, що перед ними справжня зірка. А тренери суперників ламали голову, як зупинити цього футбольного генія.

За "Ботафого" нападник зіграв 581 матч і забив 232 голи.

Саме в цьому клубі за гравцем остаточно закріпилося його знамените прізвисько - Гаррінча. Так ще в дитинстві його охрестив брат за дивовижну здатність ловити маленьких птахів (які і називаються Гаррінча), що з'являлися в період міграції в рідних для футболіста місцях.

Успіхи Маноеля були помічені тренерами національної збірної. У складі команди Бразилії він взяв участь в трьох мундіалях.

Фахівці досі вважають, що напад південноамериканської збірної зразка Кубку світу 1958-го року - в нього входили Пеле, Діді, Загало, Вава і сам Гаррінча - чи не найкращий за всю історію футболу. Справжній фурор Гаррінча провів на наступному мундіалі. У 1962-му році в Чилі його майстерність проявилася у всьому його блиску. Кадри, зняті під час матчу з командою Мексики, дозволили в повній мірі оцінити талант футболіста. Він обійшов вісьмох захисників, які намагалися зупинити його просування до воріт. Бразильський футболіст став найкращим бомбардиром чемпіонату, поряд з ще чотирма гравцями, які забили однакову кількість голів.

Однак з 1963-го року в кар'єрі спортсмена почався спад. Далі були перехід у "Корінтіанс" в складі якого він виходив на поле кілька разів. Зовсім недовгим виявилося перебування зірки в Колумбії, куди його запросило керівництво "Атлетіко Хуніорс" - він зіграв всього за клуб всього один матч. Незабаром Гаррінча підписав контракт з "Фламенго", в якому провів три місяці. У 1971-му році футболіст переїжджає до Європи на запрошення клубу "Ред Стар" (Париж). Але і в цій команді гравець не затримався, і в 1972-му році гравець завершує клубну кар'єру в "Олару" (Ріо-де-Жанейро).

19 грудня 1973 році відбулося урочисте прощання Гаррінчі з командою Бразилії. 130 тисяч осіб прийшло на останній матч нападника в складі національної збірної, присвятивши йому овацію, гідну великого футболіста. Всього за легендарну команду "Радість народу" зіграв 60 матчів (з яких 57 завершились перемогою бразильців) і 17 разів вразив ворота суперників.

×