Матч української Прем"єр-ліги "Металург" З - "Металіст" став останнім у кар"єрі арбітра. Міхел був включений у список суддів на Кубок світу-2010 в ПАР. Травма ахіллового сухожилля змусила словака завершити кар"єру.
Міхел зустрівся з "ГПУ" перед матчем 14-го туру "Динамо" - "Шахтар".
- Я дуже задоволений, що зробив цей крок – прийняв пропозицію "Шахтаря". Це команда європейського рівня. У клубі все працює за європейськими стандартами, деякі речі навіть краще. Ми виграли Кубок УЄФА, у нас є новий стадіон. Враження тільки приємні. Я впевнений, що команда буде ще прогресувати. У "Шахтарі" є багато талановитих молодих гравців. Таким футболістам як Вілліан є ще куди рости і "гірники" ще скажуть своє слово в Європі.
- В Україні чекають від "Шахтаря" перемоги в першому розіграші Ліги Європи...
- Перший крок ми зробили – вийшли з групи. У нас ще один матч, але необхідні очки ми вже набрали. Другий крок буде найважчим, адже нас чекають ігри плей-офф. Там будуть сильні команди і нам не слід чекати легких матчів. Минулого сезону "Шахтар" супроводжувало футбольне щастя. Будемо сподіватися, що і цього разу воно буде на нашому боці. Будемо йти у турнірі якомога далі. Всі команди, які вийдуть в 1/16 фіналу хочуть виграти Лігу Європи, тому буде дуже важко. Але у "Шахтаря" вже є європейський досвід, впевненість у себе і команда дуже добре виглядає в європейських матчах.
- Коли "Шахтар" виграв Кубок УЄФА ходили розмови, що завдяки вашому авторитету в Європі арбітри ставилися до команди лояльніше.
- Арбітри ставилися до "Шахтаря" коректно - і в домашніх, і у виїзних поєдинках. Якщо був пенальті в наші ворота, то його призначали, як це було у грі з ЦСКА в Москві (ЦСКА - "Шахтар" - 1:0 - "ГПУ") і, навпаки, як у матчі-відповіді з тим же ЦСКА в Донецьку ("Шахтар" - ЦСКА – 2:0 - "ГПУ"). Це дуже важливо для команди. Тоді гравці можуть спокійно грати і не думати про якесь упереджене ставлення до себе. А моє завдання - піднімати імідж клубу. Матчі Ліги Європи – це не тільки 90 хвилин на полі. Команду треба презентувати на офіційних зустрічах та інших заходах.
- Скільки людей працює у вашому відділі?
- Троє. Ми займаємося міжнародними питаннями. В наші обов"язки входить підготовка міжнародних матчів і тренувальних зборів, робота з візами для гравців, комунікація з УЄФА та суперниками.
- З ким ви частіше спілкуєтесь – з головним тренером чи президентом клубу?
- По-різному. В принципі, з тренером перетинаємось частіше. Я приходжу на базу подивитися на тренувальний процес. З гравцями часто спілкуюся. З президентом ми бачимося під час матчів або коли виникають якісь питання. Я сам не телефоную Ахметову. Якщо у нього є бажання щось вирішити, тоді ми зустрічаємось.
- На який термін розрахований ваш контракт з "Шахтарем"?
- На три роки. Один вже пройшов, залишилось ще два. Сподіваюсь, що моєю роботою у клубі задоволені. Якщо запропонують підписати новий контракт або з"явиться якийсь інший варіант продовження кар"єри, то буду вирішувати. Навіть на даний момент у мене є пропозиції від клубів зі Словаччини та інших країн. Але зараз у мене діючий контракт з "Шахтарем". Можу лише з впевненість сказати, що моє життя буде пов"язане з футболом.
- Якщо не секрет, розкажіть які клуби робили вам пропозиції?
- Знаєте, це як з трансферами футболістів, якщо контракт ще не підписаний, то і говорити нема про що. Не хочу, щоб ходили різні чутки. Я часто буваю в Європі. Люди мене знають і цікавляться чи я довго працюватиму в "Шахтарі".
- З ким з арбітрів товаришуєте?
- У суддівстві ніколи не має великої дружби. Судді – це одна група конкурентів. Кожен хоче бути першим. Між арбітрами є професійні стосунки і повага. Протягом моєю суддівської кар"єри у мене ніколи не було близьких друзів-арбітрів.
- Кого з українських суддів знаєте?
- З минулого покоління знаю Валерія Онуфера, Василя Мельниченка. Зустрічався з асистентом Петровим з Харкова. На лінії мені допомагав Звягінцев з Одеси. Це було в 1998 році на чемпіонаті Європи серед двадцятирічних. З теперішньої генерації знайомий з Олегом Орєховим, Ігорем Іщенком. Бачу хлопці нормальні, хочуть працювати, вчитися, прогресувати. В Україні є кілька талановитих арбітрів, які можуть досягти успіху в Європі.
- Можете дати їм якісь поради?
- Найголовніше, щоб судді були незалежними, відчували себе в українському чемпіонаті спокійно і комфортно. Щоб виходили на поле з посмішкою і судили матчі у своїй найкращій манері. Потім вони будуть рости.
Що стосується особистих якостей, то найбільша проблема для всіх арбітрів з пострадянського простору - це мова. Було багато хороших суддів, але... Якщо арбітр їхав на турнір, де потрібно три тижні спілкуватися іноземною мовою, а він нічого не може сказати, то таких суддів дуже швидко відправляли додому.
- Ви знаєте п"ять мов. Який необхідний мінімум для арбітра?
- Офіційна мова УЄФА англійська. Нею треба володіти. Чим більше мов, тим більше можливостей. З третього класу я вивчав російську мову. Ніхто не хотів, а я радий, що пішов на цей крок. Якби не володів російською не зміг би працювати у "Шахтарі".
- Один з останніх скандалів в українському футболі стався після матчу "Дніпро" - "Динамо", який судив Віталій Годулян.
- Я б не хотів обговорювати ці випадки. Я працюю в клубі, а не в суддівському комітеті. Скандали трапляються всюди – в Італії, Іспанії. Це футбольне життя. От в Англії суддя зарахував м"яч забитий від кульки, яку вболівальник викинув на поле. Але там до цього поставилися людяніше. В Україні багато накручується.
Це не правильно, якщо президент клубу заходить у кімнату суддів. В Донецьку такого ніколи не було і я впевнений, що не станеться. Такі моменти не прикрашають футбол, але таке трапляється. Хоча треба зрозуміти і президента "Дніпра", який вкладає у команду значні кошти і коли він відчуває якесь упереджене суддівство, то виникає така реакція.
Стосовно рішень Годуляна, то для мене червона карточка – це вірне рішення, а пенальті можна було і не ставити. Вболівальники бачать тільки свою команду, вони не об"єктивно оцінюють гру на стадіоні. Фани хочуть перемоги своєї команди і коли суддя приймає рішення на користь суперника, тоді виникають протести.
- Після цього інциденту Рінат Ахмет в одному з інтерв"ю попередив арбітрів, що він колишній боксер.
- Це був жарт. Журналісти люблять виривати слова з контексту. Я знаю його особисто. Інколи мені важко зрозуміти, як він терпить речі, які з"являються проти "Шахтаря". Я б не зміг так спокійно на це реагувати. Ахметов вкладає значні кошти в команду, в "Донбас Арену".
Скажу, що в "Шахтарі" до суддів, які обслуговують матчі Ліги Європи і Ліги Чемпіонів ставляться так само, як до арбітрів прем"єр-ліги України. Не думаю, що всі українські клуби роблять так само. Рефері живуть в тих самих готелях, їдять у тих самих ресторанах. Ніякої різниці немає. Керівництво "Шахтаря" не чинить тиску на суддів, ставиться до них коректно. Така філософія клубу. Тому Містер нервує, коли бачить, що арбітри приймають упереджені рішення.
- Більшість післяматчевих прес-конференцій Мірчі Луческу не обходяться без критики арбітрів.
- Це частина футболу. Ніхто Містера не хоче і не буде міняти. Найважливіше у тренера це результат. У Луческу він є. Якщо у нього є своя думка, її треба розказати. Не тільки Луческу критикує суддів. Є ще Моуріньо і Фергюсон. Якщо люди незадоволені і бачать помилки арбітрів, то чому мовчати. Треба про це говорити.
- Донецьк – промислове місто. Коли приймали пропозицію "Шахтаря" зважали на цей фактор?
- Перед тим як прийняти пропозицію "Шахтаря" я зустрівся з президентом, з командою. Побачив, що будується новий стадіон - "Донбас Арена". Для мене саме ці фактори були визначальними. Якщо хтось будує таку команду, то це не рік чи на два, а на довгий період.
- Як ви проводите вільний час?
- Приходжу на роботу о дев"ятій чи о пів на десяту і працюю до шостої години. Моє життя завжди було пов"язане зі спортом, тому після роботи їду на базу і тренуюся. Що стосується вихідних, то коли "Шахтар" грає в суботу, в неділю я можу відпочити. Зазвичай їжджу в шопінг-центр попити кави.
Якщо ти працюєш у футболі, то це не на вісім годин і не на п"ять днів. Треба постійно бути в роботі. Перед виїзними матчами в Європі я літаю на два дні в країну суперника і дивлюся готель для команди. Також літаю на жеребкування. Робота цікава і чесно кажучи, багато вільного часу у мене немає.
- Пам"ятаєте, як вперше спробували українського борщу?
- Вперше я судив у Донецьку в 1995 році матч Кубка УЄФА "Шахтар" - "Лінфілд". Так вийшло, що ми не встигли спробувати борщу на місці. А назад летіли через Київ і таки покуштували його в ресторані біля НСК "Олімпійський". Дивно було б поїхати з України і не з"їсти борщу.
Я жив у Східній Словаччині. Моє місто знаходиться на відстані 100 км від Ужгорода. Протягом історії кордон часто мінявся і словенці також готують борщ, навіть мій батько це робить. Коли я був хлопчиком у нас в школі проводили місяць дружби з Радянським Союзом. Коли був тиждень російської кухні нам варили борщ. Треба сказати, що той шкільний борщ був не таким класним, як у вас в Україні.
- Часто футболісти стають батьками на полі, під час тренувань чи матчів. У вас двоє дітей. Коли вони народжувалися, ви, випадково, не обслуговували якийсь поєдинок?
- Син народився в травні. Я знав приблизну дату його народження і відмовився судити гру. Дочка з"явилася на світ взимку. Чесно кажучи не уявляю, як я міг знаходитися на полі в іншій країні, коли вдома народжується дитина. Футбол – це хобі, робота. Для мене сім"я завжди буде вище, ніж футбол.
3 
4166
Коментарі
1