Михайличенка привітав посол України в Данії: що супроводжувало матч "Копенгаген" - "Динамо"

Бориспіль. Злітно-посадкова смуга.

"Це Україна, Бен, літак готують, - відповідає київський динамівець Денис Гармаш на запитання одноклубника Бенжаміна Вербича. Після проходження усіх паспортно-митних формальностей стоїмо в автобусі, який має підвезти нас до літака на Копенгаген, на матч Ліги Європи. Стоїмо довго – не менше, ніж півгодини. Вербичу не нудно: він то англійською перемовляється зі скромним Карлосом Де Ла Пеною, то переходить на пристойну російську у діалозі з Віктором Циганковим і Томашем Кендзьорою. Та якому там діалозі: обидва легіонери "троллять" віце-капітана "Динамо", коли у того бринчить телефон.

"Цветочек", - заливаються сміхом словенець і поляк. Так у телефоні проіменована кохана Циганкова. – Можно я у тебе возьму интервью, - каже тонким жіночим голосом, аби було чути на тому кінці "дроту", створюючи хибне уявлення, що з Віктором заграє журналістка. Циганков ніяково усміхається, потім махає рукою, виходить з автобуса і спокійно продовжує розмову.

Дві години двадцять хвилин льоту і ми у Копенгагені. Точніше, команда. Вона заселяється безпосередньо у столиці Данії, групу журналістів та підтримку везуть до сусіднього шведського Мальме. Це 40 кілометрів через Ересунський міст. Кордон між країнами проходить по ньому, але він суто номінальний. Ніхто не зупиняє і паспорти не перевіряє.

- У Копенгагені дорогі ціни на готелі, нам легше було заселити медіа у Мальме, - пояснює супроводжуюча нашої делегації.

У Мальме то у Мальме, хоча не сказати, що там дешево. Сам пива не вживаю, але колеги розповіли: знайшли бар о десятій вечора, бо більшість закриваються о восьмій, сіли, взяли кухоль пива і "спустошилися" на 305 грн. Ціна на метро у Копенгагені – 135 грн. Щоправда, контролю немає. На потяг Копенгаген-Мальме він теж нерегулярний. А коштує – 540 грн. на двох. І 304 грн. з людини, якщо прямуєш до столиці Данії.

Передматчева прес-конференція – захід необхідний, але малоінформативний. Я на них давно не бував, ставлю питання Михайличенкові, але тренер вважає їх низькосортними. Йшлося про фізичну готовність киян, які минулого тижня зіграли 120 хвилин проти "Шахтаря" і вдесятьох - значну частину матчу зі "Львовом". Михайличенко завтра виграє у цьому відношенні: за фактом нічия, але команда спокійно витримала 90 хвилин, мала перевагу у другому таймі. У неділю їм знову грати з командою Каштру, і я переконаний, що Михайличенко, як великий Лобановський, мислить стратегічно і не може не думати про наступний поєдинок. Бо у Лізі Європи право на помилку є, а якщо програють "Шахтареві" в УПЛ, чи навіть не виграють, то і без того примарні шанси на чемпіонство зникнуть. Але так Михайличенко і відкрив карти, ага, це по-перше, і мені соромно, що сам не второпав, а по-друге, склад у нинішнього тренера "Динамо" стабільний, і зміни він вносить неохоче.

Трафік у Копенгагені перед матчем неймовірний. Виїхали з готелю за дві години до початку поєдинку, а на своє місце в ложі преси всівся тільки перед стартовим свистком. Покрутив головою ліворуч і бачу величезну фанатську трибуну. Вербича, він же грав тут, партнери напередодні питали, скільки вміщує стадіон, розраховували на 50000. Ні, Бен похитав, головою, тисяч тридцять. Насправді, 38, але, блін, фанатська трибуна волає так, що, здається, ніби ми у Туреччині. От тобі і спокійні данці. Ефект присутності такий, що всі 50000 дасиш.

Можливо, тиск трибун позначився, тільки початок, як і в Києві, не вдався: господарі швидко забили, наші розгубилися і погано працювали з м'ячем. Сольбаккен, їхній тренер, на ногах постійно, а Олексій Олександрович вперше виходить на сьомій хвилині і дає вказівки Шабанову. Ну, він порівняно слабке місце у центрі захисту киян, але тільки порівняно, бо гігантський поєдинок грає Денис Попов. Він усе перехоплює і читає, а якщо не читає, то працює у підкаті, і ризиковані передачі встигає віддавати. Чемпіон світу серед молоді вразив мене настільки, що перед вильотом до Києва роблю те, що не робив ніколи: підходжу, тисну руку і вітаю з відмінною грою.

Вербич то перегорів перед матчем, це зрозуміло. Він дуже активний, пропонує себе, намагається загострювати, але діє дещо метушливо, не завжди правильно приймає рішення на полі. Взагалі – нинішній Вербич не той, що у 2018-му, але рівень цього гравця достатньо високий, щоб вирішити один епізод на користь "Динамо". Це було уже в таймі другому, коли кияни сподобалися більше, от тільки Караваєв на правому фланзі вкотре не може підлаштуватися під м'яч, завершуючи атаку і влучно пробити по воротах.

Другий тайм я дивився уже в прес-ложі, зиркав на місцевих журналістів, розбирався у повторах, слухав Браяну Лаудрупа після матчу і косив оком на двох блондинок, які сприяли роботі преси у ці два дні. У перерві зустрів гендира "Динамо" Резо Чохонелідзе, який гаряче доводив іншому динамівському співробітнику, що в моменті з голом "Копенгагена" на Бущані порушили правила.

- Десять разів дивився повтор, - уточнив грузинсько-італійський легіонер "Динамо".

У стрічці "Фейсбуку" я підписаний на Мішу Смолового, для якого "Динамо" і є життя. Тому знаю, що Циганков 12 разів поспіль забивав пенальті, але місяць тому промахнувся у грі з "Колосом", і от тепер – хоча спробуй встояти, коли проти тебе не тільки воротар суперника, а і десятки тисяч горлянок на тій самій фанатській трибуні "Паркена". Знову я став діставати Михайличенка – тепер уже стосовно пенальті. Тренер був спокійний і відповів: промахуються всі, штатного пенальтиста поки змінювати не плануємо, але послухаємо ще думку Циганкова, а що в тому ударі було більше – невдачі самого Віктора чи майстерності воротаря – сказати без повтору динамівському тренеру важко. Після атаки журналістів на Олексія Олександровича чекала порція слави: і данські колеги просили фото у четвертого футболіста Європи-1988, і посол Україні прийшов привітати і зазнімкуватися з легендарним динамівцем.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Кияни не змогли дотиснути суперника: головні висновки матчу "Копенгаген" - "Динамо"

×