інтерв"ю тренера тріумфатора Мундіалю-2006 журналістам, що входять до європейської асоціації спортивних видань
Взагалі-то пунктуальність до італійців не відноситься. Але Марчелло Ліппі - виключення. Рівно в призначену післяобідню годину він з доброзичливою усмішкою з"явився в холі відомого на всю Італію готелю "П"ємонте". В кінці січня в курортному Віареджо тиша та гладінь, і настрій головного тріумфатора Кубка світу в Німеччині, який не раз вступав в минулі роки в полеміку з журналістами, опинилося в унісон морю, яке мирно плескалося в якихось ста метрах від закритої тераси, де і відбулася наша бесіда.
Один з тих двадцяти трьох гравців, які виграли разом з вами Кубок світу в Німеччині, веде переговори про переїзд до Росії. Що вам відомо про це і як ви ставитеся до ситуації?
- Ви маєте на увазі Марко Амеліа? Я знаю, що московський "Спартак" хоче бачити цього футболіста в своїх лавах, але про деталі переговорів мені нічого не відомо. Що стосується мого відношення до відходу Амеліа з "Ліворно", то можу сказати тільки одне. Як людина, яка вболіває за наш футбол, мені б дуже не хотілося, щоб голкіпер такого рівня покинув Серію А, та ще в такому молодому для гравця його амплуа віці. Нічого не маю ні проти "Спартака", ні проти Росії в цілому - просто вважаю, що Амеліа потрібний нашому клубному футболу, адже сьогодні він один з чотирьох-п"яти кращих голкіперів Італії. Якби йшлося про переговори Марко не з Росією, а з іспанською Примерою або англійською прем"єр-лігою, я б, повірте, сказав вам те ж саме.
До нашого чемпіонату діючі чемпіони світу ще не приїжджали. Змалюйте все-таки двома словами людину, яка завдяки вам носить цей почесний титул.
- Амеліа став чемпіоном світу завдяки не мені, а собі самому. Він провів дуже хороший сезон, за підсумками якого я і узяв його на турнір до Німеччини. Марко - дуже кваліфікований гравець, дисциплінований і відповідальний хлопець. Він може принести чимало користі нашій національній збірній, але від"їзд за кордон, тим більше не в самі ближні краї, здатний ускладнити ситуацію. Втім, у хлопця своя голова на плечах, і він сам повинен прораховувати всі нюанси, зважувати "за і проти".
Добре знайомий вам по Серії А Андрій Шевченко, який сяяв на Апеннінах, ніяк не може знайти себе в Англії. Чи вірите ви в розмови про те, що колишній лідер "Мілана", мовляв, вже зовсім не той, що раніше?
- Я завжди з повагою відносився до Шевченка, і моя думка про нього залишається незмінною. Думаю, нічого страшного з ним зараз не відбувається. Навіть найбільші зірки, а Андрій до них якраз і належить, повинні мати час на акліматизацію в нових для себе умовах. Декілька місяців, півроку - абсолютно нормальний термін для будь-якого футболіста. На прикладі Італії можу вам сказати, що знаменитому Мішелю Платіні в "Ювентусі" знадобилося чимало часу, щоб звикнути до нових реалій. Так само, як і бразильцю Фалькао в "Ромі". А знали б ви, скільки бесід я провів із Зінедіном Зіданом, коли він перебрався до мене до того ж "Ювентуса"! Я тоді, напевно, з своєю сім"єю спілкувався менше, ніж із Зінедіном. Отже будь-якому гравцеві потрібний час. А ще, звичайно, довіра з боку тренера і керівництва.
Але той же Шевченко свого часу безболісно вписався в Серію А, почавши забивати вже з першого туру чемпіонату Італії!
- Цей факт тільки зайвий раз підтверджує: йдеться про одного з кращих форвардів світу. Але ж не може все в житті завжди відбуватися по одному і назавжди заведеному порядку. Значить, через якісь причини і обставини в Італії адаптація далася Шевченку швидше, ніж в Англії. При цьому ризикну припустити, що багато що ще і зайве роздувається пресою, через що у людей складається враження про глибоку кризу гравця. Знаєте, я все ж таки в своєму футбольному житті встиг дещо побачити і потренувати декого із зірок світового рівня, тому не вірю багато чому з того, про що пишуть і говорять люди, які не знають футбольного світу зсередини. Я останнім часом дивлюся багато футболу по телевізору і днями якраз бачив, як Шевченко забивав голи за "Челсі". Після одного з них він підбіг до Дрогба і щиро його обійняв. Повірте, після важливого забитого гола - а для Шевченка будь-який гол зараз на вагу золота - гравців так перехльостують емоції, що у них об"єктивно немає можливості їх контролювати. У пресі пишуть, що у Шеви і Дрогба нібито конфлікт, але такий безпосередній прояв відчуттів з боку Андрія по відношенню до партнера по атаці говорить мені про те, що далеко не все так погано, як це намагаються представити.
Кажучи про Шевченка, ви згадали Зінедіна Зідана. Його провина у фінальному матчі Кубка світу стала для багатьох мало не головною подією всього турніру. Ви не спілкувалися із Зіданом після фіналу? І як взагалі ви ставитеся до цього гравця?
- Якщо брати абсолютні величини і футбольні цінності, то в моєму розумінні Зідан - кращий гравець світу за останні років двадцять, якщо не рахувати великого Дієго Марадону. Думаю, одного цього висловцву вам досить, щоб зрозуміти, як я ставлюся до Зідана-футболіста. Що стосується його людських якостей, то і про них я можу говорити тільки хороше. Ми з ним працювали пліч-о-пліч цілих чотири роки, і він проявив себе з самого кращого боку.
Але як тоді все ж таки бути з його вчинком у фіналі?
- У кожного можуть бути хвилинні або секундні слабкості. Ніхто з нас не ідеальний, у всіх є недоліки. Мені по-людськи дуже шкода, що Зідан так зірвався, та ще в такому матчі, але я добре знаю, що це не перший випадок в його кар"єрі. Мені на пам"ять одразу приходять як мінімум два схожі епізоди. Один з них стався в нашій грі проти "Парми", а інший - в поєдинку проти німецького "Гамбурга". Після фінального матчу в Берліні ми із Зіданом не спілкувалися, але можу тільки повторити, що вважаю його великим гравцем. Перед початком фінального поєдинку я підійшов до Зінедіна, потиснув йому руку і висловив співчуття у зв"язку з його рішенням закінчити кар"єру. На триваліше спілкування, як ви розумієте, часу за декілька хвилин до початку матчу у нас не було, але, думаю, ми ще будь-де зустрінемося.
Ті, хто вболіває проти Італії, досі голосять: ось, мовляв, якби Зідан залишився на полі, так Франція дотисла б "Скуадру адзурру". Що ви на це скажете?
- Я живу не на іншій планеті, спілкуюся з людьми, читаю газети, дивлюся телевізор. Отже мені добре відомі всі ці розмови. Можу сказати дві речі. По-перше, до кінця доданого часу залишалося всього декілька хвилин, і сил на будь-які подвиги у гравців обох команд, у тому числі і у Зідана, залишалося мало. До того ж вирішальний гол Зідан міг забити і до моменту вилученння, але незрівнянно зіграв Буффон. По-друге, люди чомусь не хочуть зрозуміти однієї простої речі. Зрозуміло, якби залишся залишився на полі, він узявся б виконати один з післяматчевих пенальті. Деякі намагаються переконати себе в тому, що його гол неодмінно приніс би Франції перемогу. Але спробуйте на секунду забути про емоції і замислитися. Так, Зідан міг би пробити свій пенальті. І міг би його забити (що, до речі, ще не факт). Ну і що?! Адже фатальну помилку зробив Трезеге! А Трезеге, доповім я вам, у будь-якому випадку був би в списку пенальтістів- із Зіданом або без нього. Тобто виходить, що Зідан свій гол забив би (якби, повторюю, забив) замість когось з тих, хто і так це зробив. Тобто просто замінив би в статистичних довідниках чиєсь прізвище на своє - от і все. Але суті справи це не міняє: Трезеге ж все одно промахнувся! Втім, який сенс зараз над цим всім мучитися: історія умовного нахилу не визнає.
ЯК МИ ЙШЛИ НА ЕВЕРЕСТ
Ви виграли Кубок світу в серії післяматчевих пенальті завдяки тому, що доля у момент одного-єдиного удару обернулася лицем до вас і спиною до французів. Це не зменшує для вас цінності перемоги?
- Ну ви і питання ставите! А ви запитаєте у Шевченка, чи зменшує для нього цінність перемоги у фіналі Ліги чемпіонів те, що вирішальний гол за "Мілан" у ворота мого "Ювентуса" він забив "всього лише" в серії пенальті! Ну звичайно, не зменшує! Адже не випадково вирішальний гол забили саме ми. Я бачив очі своїх хлопців перед тим, як призначав пенальтістів. Бачив в цих очах впевненість в своїх силах, віру в перемогу і в два роки нашої спільної роботи, яка принесла свої плоди. Такі ж очі були перед серією пенальті у гравців "Ювентуса" десять років тому, коли ми грали в Римі фінал Ліги чемпіонів проти "Аякса". І абсолютно іншу ситуацію я пережив пізніше в Манчестері, коли всі ховали погляди і не хотіли підходити до "позначки". У Римі ми обіграли "Аякс" по пенальті, а в Манчестері Шевченка забив нам, можливо, найпам"ятніший для нього гол в кар"єрі. У тій самій серії пенальті, яка до берлінського вечора сиділа в мені занозою.
Так от, у фіналі проти французів у моїх підопічних була дика впевненість в собі. Кожен готовий був пробити пенальті, навіть Буффон, який, до речі, робить це непогано. Ось і виходить, що все начебто вирішив удар Гроссо, але на справі за цим ударом стоять два роки роботи і багато що інше. Я поважаю французів і всіх наших суперників, але ми цю перемогу заслужили. Ну а тих, хто в це вірити не хоче, переконувати не збираюся.
На якому етапі Кубку світу ви відчули, що перемога близька?
- Ми всі прагнули не забивати собі голову зайвими думками. Перед нами стояло конкретне завдання на кожен конкретний матч. Команда виходила на поле і не вдавалася до мріянь, а думала про сьогоднішнього суперника. Ми були єдиним цілим і ще після тренувальних матчів напередодні турніру, в яких ми перемогли Голландію і Німеччину, відчули впевненість в своїй силі. Ми йшли до Евересту по висхідній. Матчі групового турніру вийшли складними, не легкою видалася і гра проти міцної збірної Австралії з прекрасним тренером Хіддінком. Опір суперника ми зломили лише в самому кінці зустрічі завдяки пенальті, але з психологічної точки зору це було дуже важливо. Потім впевненість зміцнила велика перемога над Україною. Ну а кращим нашим матчем став, звичайно, поєдинок проти Німеччини в півфіналі. Ми обіграли німців в їх "бункері" - на стадіоні, де вони до цього не програвали, за переповнених трибун, де більшість, зрозуміло, складали шанувальники німецької збірної. Причому не просто перемогли, а перевершили Німеччину і по грі, і по характеру. Я пишаюся своїми хлопцями, які вийшли на такий матч з високо піднятими головами, без тремтіння в колінах і з очима людей, яким все до снаги. Думаю, дуже добру службу нам тут прислужила та сама перемога в товариському матчі напередодні Кубка світу. Тоді ми обіграли німців з рахунком 4:1, і, можливо, це відклалося в пам"яті не тільки у нас, але і у них... Так, ну а про фінал проти французів ми з вами вже говорили. Франція - прекрасна команда, проте ми зуміли здолати і її. От так і підійнялися на Еверест.
Які можуть бути стимули у людини, що узяла найвищу і найпрестижнішу вершину в світі?
- Знаєте, перемоги ніколи не приїдаються. Мені всього 59 років, і я ще не готовий остаточно перейти на розмірене і спокійне життя пенсіонера, який з ранку до вечора без діла гуляє по пляжу у Віареджо, катається на велосипеді і ходить в море на яхті. Я ще до початку Кубка світу знав, що після турніру піду із збірної при будь-якому результаті і візьму паузу на роздум. Міняти свої рішення не звик, тому і зробив все саме так, як задумав наперед. Порох у мене в порохівницяхще не відволожився, і в новому сезоні я буду готовий знов вплутатися в бій. Думаю, що я ще здатний приносити футболу практичну користь, а не тільки отримувати нескінченні премії і брати участь в семінарах. Хоч, не заперечиватиму, і те і інше мені дуже приємне і цікаво.
Останнім часом ходить безліч чуток про вашу подальшу кар"єру. Не допоможете відокремити зерна від плевел?
- Можу сказати, що зі мною хотіли зустрітися представники деяких клубів і збірних, причому йдеться про іноземців. Я всякий раз ввічливо відхиляв пропозиції про зустріч з тієї простої причини, що сьогодні мені сказати нічого. Чекаю закінчення нинішнього сезону. Ось десь ближче до травня буду готовий обговорювати варіанти роботи. До того моменту з"ясується ситуація в італійських і зарубіжних клубах, багато що стане зрозумілим.
Ви бачите своє майбутнє в Італії або за кордоном?
- Ми можемо нескінченно говорити на цю тему, але сьогодні ви від мене не доб"єтеся нічого. Причому, повторюю, не тому що я щось приховую, а тому що до квітня - травня не бачу теми для наочної розмови.
УЛЮБЛЕНИЙ ТРЕНЕР - ФЕРГЮСОН
Але хоч би можете сказати, чи є у вас бажання попрацювати поза Італією?
- Скажімо так, я не бачу причин, з яких апріорі відхилив би закордонний варіант.
Колись ви говорили, що вас бентежить одна обставина: за кордоном доведеться спілкуватися на іноземній мові, а з цим у вас не дуже добре. Як йдуть справи зараз?
- В англійському, зізнаюся, я з тих пір не дуже просунувся. В усякому разі, зі своїм товаришем Алексом Фергюсоном з "Манчестер Юнайтед" спілкуюся або через перекладача, або на суміші французької, англійської і італійської. Іспанську розумію, звичайно, краще, але не робіть з цього ніяких висновків. У сьогоднішньому футболі, де змішалися всі національності і мови, лінгвістичний бар"єр вже не виглядає таким страшним, як раніше.
Одним з кращих тренерів світу сьогодні вважають Жозе Моурінью з "Челсі". Як ви оцінюєте його роботу і потенційний переїзд португальця до Італії, про який останнім часом пересуджують все частіше?
- Про останнє нічого сказати не можу, оскільки не знаю дійсного стану справ. Що стосується роботи Моурінью, то вона не може не викликати пошани. Особливо якщо врахувати, що на відміну від більшості тренерів він, якщо не помиляюся, не має футбольного минулого. Дуже хороший і кваліфікований фахівець, та ще, мабуть, і неабиякий психолог. Останніми роками його команди постійно входять до числа ведучих в Європі, а це не може не викликати пошани.
Чи є у вас улюблений тренер?
- Здається всім давно відомо, що у мене особливі відносини з Алексом Фергюсоном. Можливо, саме він мені ближчий за всіх по духу. Його довга і продуктивна робота в "Манчестері" викликає захоплення. Алекс примудряється вигравати, потім перебудовувати команду, вводити молодь і знов вигравати. І так не один раз! Подивіться, адже в нинішньому сезоні його "МЮ" повернувся на вершину і лідирує в першості Англії.
Як в такій консервативній футбольній державі, як Англія, на посаді тренера збірної міг опинитися іноземець?
По-перше, Свен-Йоран Ерікссон - блискучий фахівець. По-друге, яка ж Англія, за нинішніми мірками, консервативна держава? Візьміть провідні клуби. "МЮ" тренує шотландець Фергюсон, "Челсі" - португалець Моурінью, "Арсенал" - француз Венгер, "Ліверпуль" - іспанець Бенітес...
Вам не здається, що в прем"єр-лізі не вистачає італійця?
- (Посміхається.) Не намагайтеся мене провокувати. Я ж говорю, що про свою подальшу долю замислюся не раніше квітня - травня.
Однією з головних футбольних подій останнім часом стало обрання француза Мішеля Платіні президентом УЄФА. Як ви до цього ставитеся?
- Платіні був видатним футболістом. Напевно, добре, що УЄФА очолюватиме людина, яка чудово знає зсередини всю футбольну кухню. Подивитеся, як не менш великий Франц Беккенбауер успішно працює на користь німецького і світового футболу. Пригадайте, як багато в чому його стараннями був прекрасно організований минулий Кубок світу. Коли такі люди дістають можливість принести користь сучасному футболу, хіба це погано?
У вас зараз достатньо часу для того, щоб спостерігати матчі всіх ведучих європейських турнірів, національних чемпіонатів або Ліги чемпіонів. Які команди імпонують вам більше всього?
- В Італії за всіми параметрами, зрозуміло, вище за всіх міланський "Інтер", який зобов"язаний стати чемпіоном. У Англії і Іспанії все більш заплутано, і я думаю, що там робити остаточні висновки рано. У Франції не може не захоплювати "Ліон", які останніми роками змітає все на своєму шляху, але подивимося, як він виступить в Лізі чемпіонів. Я, до речі, в нинішньому сезоні не бачу в цьому турнірі явного фаворита і з великим інтересом чекаю матчів плей-офф.
Ваші клубні перемоги пов"язані з туринським "Ювентусом". Як вам зараз бачити найпопулярніший і титулований клуб Італії в Серії В?
- Гадаю, не тільки мені, але і всім іншим бачити "Юве" в Серії В, м"яко кажучи, незвично. Але все склалося так, як склалося, а тому я можу тільки побажати цій команді скоріше повернутися до Серії А.
Чи згодні ви з тим, що француз Дід"є Дешам чимось нагадує в роботі Марчелло Ліппі?
- Не знаю, кого нагадує Дешам, але вважаю його хорошим тренером. Він продуктивно працює з "Ювентусом" і, думаю, з першої спроби поверне його до Серії А.
Головною подією зимового трансферного ринку в Італії став перехід Роналдо з мадридського "Реала" до "Мілана". Хто більше виграє від цього переходу: "Реал", "Мілан" або сам Роналдо?
- Я б в цій ситуації не став шукати переможця. Можу тільки припустити, що Роналдо здатний принести користь нинішньому "Мілану".
"Спорт- Експрес" (матеріал публікується зі скороченнями)
2 
4166
Коментарі