Представник ультрас сімферопольської "Таврії" 23-річний Олег Комуняр розповів Gazeta.ua чому залишив Крим.
Люди зробилися злішими. Крим став півостровом втраченого щастя
"У Київ із Сімферополя переїхав з появою перших "зелених чоловічків". Ще до проведення "референдуму" (16 березня), - розповідає Олег. - Кримській владі потрібно було так чи інакше усунути всіх проукраїнських активістів. Виникли причини, які змусили залишити Крим. Коли-небудь напишу про це мемуари (сміється).
Крим здали з потрохами, а жити в окупації я не хотів. Я — українець і хочу бути в Україні."
Переїзд важко дався?
"Як сказати... Потрібно було все кинути і переїхати. Я ні про що не шкодую. Погано, що довелося залишити улюблений Крим, але одного дня ми повернемося додому."
Ультрас "Динамо" розповідали, що допомагають фанатам, які приїхали у Київ із Криму чи Донбасу.
"Я людина самостійна. Обживався сам. Особливих проблем у мене не виникло. Мені пропонували допомогу, але я відмовився. Знаю, що вони допомагали іншим хлопцям із Сімферополя. Велике їм за це дякую."
Скільки фанатів були змушені залишити Крим?
"Точної цифри не знаю, але всі найцікавіші особистості виїхали. Тобто, всі більш-менш активні люди залишили півострів. Кращі люди зараз воюють у батальйоні "Азов".
З моменту переїзду в Київ їздили додому?
"Жодного разу. І поки не збираюся. Є велика ймовірність, що хтось з нехороших людей може помітити мій приїзд і кудись повезти на розмову. Маю на увазі місцеву владу."
Підтримуєте зв'язок з тими, хто залишився у Сімферополі?
"Звичайно. Завжди цікаво поспілкуватися з хлопцями. Ми стільки років були разом пліч-о-пліч. Також підтримуємо зв'язок, з тими хто переїхав з Криму. Ми всі друзі, тому по-іншому не може бути."
Як живе Крим після анексії?
"Коли читаю інтернет, то там захват — "Росія, Росія". Знайомі і рідні розповідають, що жити стало гірше, ціни підскочили. Роботи мало, або її взагалі немає. Побут змінився. Люди зробилися злішими. Крим став півостровом втраченого щастя. Якось так.
Хто хотів померти у Росії, то його мрія збудеться. Шкода, що від цього постраждає багато хороших людей."
Ніхто не буде вболівати за команду у російському чемпіонаті
Яким для вас вийшов минулий сезон?
"Він дуже добре розпочався для української прем'єр-ліги. Такі команди, як "Дніпро" та "Металіст" вийшли на новий рівень. Вони по повній програмі складали конкуренцію нашим грандам. Все було дуже цікаво. Шкода, що події, які трапилися в Україні, вдарили по клубах і нашому футболу. Кінцівка чемпіонату вийшла змазаною.
Щодо "Таврії", то на грецького наставника (Янніса Христопулоса) покладали великі надії. Шкода, що керівництво клубу, як завжди, підвело. У підсумку, "Таврії" взагалі не стало. Хоча команду можна було врятувати. Це було не складно зробити.
У першу чергу, потрібно було дати Христопулосу спокійно працювати. Зараз керівництво "Таврії" мало думати над тим, як зберегти "Таврію" в українській лізі, а не гнатися за міфічними російськими рублями. Тепер немає ні команди, ні грошей.
"Таврію" можна було б вивезти за межі Криму. Наприклад, грати домашні матчі у Херсоні чи Миколаєві. Головне — це зберегти команду."
Яка зараз ситуація у "Таврії"?
"Наскільки мені відомо, керівництво створює нову юридичну особу — ФК "Скіф". Вони намагаються знайти спонсора, але результат самі знаєте який. У будь-якому разі це краще, ніж грати у ганебному чемпіонаті Росії. Краще ми запам'ятаємо "Таврію", як першого чемпіона України, володаря національного Кубка і самобутню команду з Криму. Коли звільнимо півострів, то відновимо клуб."
Чи всі ультрас "Таврії" поділяють вашу позицію, щодо майбутнього клубу?
"Звичайно. Позиція у всіх співпадає. Ультрас "Таврії" — це патріоти Криму та України. Ніхто не буде вболівати за команду у російському чемпіонаті. Це не наша команда. Це амбіція деяких псевдо-політиків, самозванців та керівників клубу, які їм потурають і щось собі фантазують."
Яким ви бачите наступний чемпіонат України?
"У прем'єр-лізі мають грати 16 команд. Так як і було раніше. Зараз важкий час — війна, криза та інші несприятливі процеси. Футбольним чиновникам потрібно менше доїти клуби. Напевне, тепер олігархи вже не будуть вкладати у футбол величезні гроші. Всі будуть економити. Функціонерам потрібно навчитися жити в нових реаліях і йти на зустріч клубам."
Навесні ультрас провели зустрічі з президентом ФФУ Коньковим та керівником прем'єр-ліги Даниловим. Були на них?
"Мене запрошували, але я не зміг приїхати. На зустрічах "Таврію" представляв інший наш представник.
Було б не погано частіше спілкуватися з футбольними чиновниками і доводити до них свої думки і пропозиції. Також ми хотіли почути про їх очікування від нас. Ми дуже переживаємо за долю українського футболу, тому нам не все одно."
Зараз наші супротивники — це сепаратизм та російський агресор. Українці один одному не вороги
З 13 лютого в Україні триває перемир'я між ультрас. Відразу на нього погодилися?
"Так. Це навіть не обговорювалося. Зробили всього кілька телефонних дзвінків між різними групами ультрас "Таврії". Всі відразу підтримали перемир'я. На той момент у нас був інший ворог — існуючий на той момент режим Януковича. В такий час було не до міжусобиць між фанатами. Потрібно було рятувати Україну.
Зараз наші супротивники — це сепаратизм та російський агресор. Українці один одному не вороги. Коли закінчиться війна, тоді буде видно, що стане з перемир'ям. Думаю, український навколофутбол після всього, що трапилося, зазнає якихось змін. Всі ці події не пройдуть безслідно."
Вже не пройшли. Ультрас в очах суспільства і ЗМІ стали героями.
"Ми робимо те, що завжди робили. Просто тепер на нас почали дивитися з правильної точки зору. Не як на якихось відморозків, ідіотів і люмпенів, а як на патріотично налаштованих людей і людей з активною громадянською позицією, які щось можуть."
Ваші колеги з інших клубів розповідали, що вже у грудні футбол відійшов для них на другий чи навіть третій план.
"Аналогічно. Коли розпочався Євромайдан і всі подальші події, то стало не до футболу. Він і тепер залишається на другому плані. Зараз йде чемпіонат світу. Дивишся матчі без якогось запалу, а більше, щоб убити час."
Після переїзду в Київ ходили на футбол?
"Так. Коли "Динамо" грало з "Таврією" був на гостьовому секторі. Кілька матчів киян дивився зі звичайної трибуни, а потім пішов до своїх друзів на фан-сектор. На іграх була дуже душевна атмосфера. Ми ще стояли своєю невеликою діаспорою. На "динамівському" секторі повісили прапор Військово-морських сил України. Я зав'язав свій шарфик "Сімферополь - Україна".
Сезон завершили акцією на Пішохідному мосту, де були представники різних рухів. Вийшло супер."
Стало більше патріотичних зарядів та банерів. На секторі з'явився червоно-чорний прапор
Яким фан-рух "Таврії" був у мирні часи?
"За команду вболіваю вже десь 10 років. Можливо більше. Вперше на "Локомотив" потрапив після його реконструкції. Тоді "Таврія" грала з донецьким "Металургом". Здається, матч закінчився внічию — 1:1.
Наш фан-рух почав формуватися з колишніх кузьмичів. З моменту створення п'ятого сектора я не пропустив жодного домашнього матчу команди в різних турнірах. Також їздив на виїзні ігри "Таврії" і поєдинки збірної України. Куди ж без цього?
Були роки, коли на фан-трибуні збиралося до тисячі вболівальників. В середньому на сектор №5 приходять 200-300 фанатів. Стільки ж на 9 сектор. На матчах була хороша атмосфера. Тепер таке буде або не скоро, або ніколи.
На виїздах "Таврію", здебільшого, підтримувала молодь. За командою завжди їздило від 20 до 50 фанатів. Масштаби не такі великі, але для маленького руху нормально."
Які тенденції переважали у фан-русі "Таврії"?
"В останні роки у нас стало більше патріотичних зарядів та банерів. На секторі з'явився червоно-чорний прапор. Хвиля патріотизму не залишила нас осторонь. Це трапилося ще задовго до Майдану.
Люди на стадіоні реагували на це по-різному. Хтось плювався, а потім писав на форумах, що ми "фашисти і бандерівці". Інші, навпаки, позитивно це сприймали.
У Сімферополі було простіше. В Севастополі більше ватників. Після окупації Криму люди озлобилися. Раніше вони такими не були. Не знаю чи це так діє російська пропаганда чи ще щось."
Що відчуваєте, коли бачите банери чи графіті "Крим — це Україна"?
"Це бальзам на душу. Дуже приємно. Іноді навіть до сліз. Крим — це моя батьківщина. Так само як і моїх друзів. Я думаю, ми повернемося до складу України. Точніше, Крим нікуди не йшов. Він просто окупований."
Яка ваша мрія?
"Приїхати в український Крим і піти на стадіон "Локомотив" на українську "Таврію", яка грає в українській прем'єр-лізі."
3 
1
Коментарі
2