"Коли після концертного купальника надягаєш звичайний - відчуття, що на тобі взагалі нічого немає" - українська "синхроністка"

10

Фото: facebook.com

З Ганною Волошиною, заслуженим майстром спорта і лідером збірної України з синхронного плавання, зустрічаємося в її рідному Харкові, через кілька днів після тріумфального для команди етапу Світової серії в канадському Торонто. Там наші "русалки" здобули 8 золотих медалей у всіх видах, яких виступали. "Ось тільки тренування закінчилося. Часу - буквально півгодини, поспішаю в театр опери та балету, потрібно ще хореографа побачити, це ж теж для нас важливо"- вибачається дівчина.

У послужному списку спортсменки, яка прийшла в цей вид спорту 10-річним переростком (беруть туди дівчаток зазвичай в 6-7 років) - два титули чемпіонки Європи (2014, 2016) і дві "бронзи" чемпіонатів світу (2013, 2015).

Договорюємо через пару днів, у телефонному режимі: Ганна в аеропорту, чекає на виліт до Іспанії, на черговий етап Світової серії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українка виборола 2 золота Світової серії із синхронного плавання

Чи був внутрішній опір, коли зрозуміли, що доведеться багато чим пожертвувати і дитинство буде не таким, як у інших?

- Я не пручалася. Мене мама з трьох років по різних гуртках водила. Мені взагалі не знайоме, що таке у дворі гуляти і вільний час після школи. Звичайно, нових думок після приходу в синхронне плавання з цього приводу не було. Навпаки, навіть було дуже цікаво. З ранку основна робота під водою відбувається. Завжди пірнала, підглядала за дорослими дівчатами, як і що вони роблять, сама намагалася повторити. Так і вивчила деякі елементи.

Що давалося важче - скидати з себе зайву вагу або вправи на розтяжку?

- Спокуси щось зайве з'їсти не було. В нас усі тоді худнули. Борошняне, смажене, солодке - все в мить з дому зникло. Куди важче було з різким навантаженням, те ж саме з розтяжкою. Плакала, психувала. Кожен день по кілька разів виганяли, заспокоювалася - знову повертали. Поступово почало подобатися.

У перехідному віці, коли на першому плані інші інтереси, хто або що не дозволили кинути спорт?

- В першу чергу мама. Її слово для мене - закон. Але при цьому вона не наказувала, їй дано переконувати. Вона сказала просто: "Повір, так краще". Ну і тренери наші теж дуже уважні до таких моментів, як і до спортивної частини життя.

Коли зрозуміли, що це, як і фігурне катання - суб'єктивний вид спорту, не було відчуття дарма витрачених років і депресивного стану через це?

- Зараз я вже до цього нормально ставлюся, а був період, коли мені краще було це питання не задавати. Перше сильне розчарування було в 2012 році, коли на кваліфікації Кубка світу ми програли три сотих бали збірній Японії. При тому, що в них програма була дуже сира, ми виглядали набагато сильнішими, акробатично наш номер був набагато цікавіший. Дуже багато дівчат у нас після цієї кваліфікації кинули заняття. Мене тренери умовили залишитися. Мама тоді сказала, мовляв, щоб високо злетіти, потрібно спочатку впасти. Я тоді подумала, що це саме те падіння, після якого полечу. Уже в 2013 році на чемпіонаті світу ми взяли три бронзових медалі.

І все ж без японського дежавю на минулій Олімпіаді в Ріо не обійшлося?

- Як бачимо. Минув час, а я все одно вважаю, що нас засудили (Ганна посіла четверте місце в дуеті і в групі - Gazeta.ua). Тим більше, коли спортсмени, тренери з інших країн підходили і прямо говорили, мовляв, не турбуйтеся, ви все одно кращі, просто це - суб'єктивний вид спорту. З іншого боку - це десь було очікувано. Пам'ятаю, як ми летіли на Олімпіаду з Лолітою (Лоліта Ананасова, екс-партнер Ганни Волошиної за виступами в парі, завершила кар'єру - Gazeta.ua), сиділи в аеропорту, в нас була пересадка в Парижі. Наші хлопці гімнасти вже там виступали. Мама подзвонила, сказала, що Олег Верняєв японцеві програв. Ми саме з японками конкуруємо. При цьому Японія - один зі спонсорів Ріо. Стало ясно, що їх будуть тягнути, і нам ловити нічого. А після того, як вже на іграх побачили оцінки (в групі ми відстали лише на 0,5976 бали), відчуття були, м'яко кажучи, не найкращі. З огляду на те, як ми викладаємося на тренуваннях.

Як вони у вас проходять?

- 6 днів на тиждень, по 2-3 тренування в день, з 7.00 до 16.00, за необхідності можемо і затриматися. Працюємо не тільки в басейні, але і в залі. Крім головного тренера є ще тренери, які працюють з дуетами, групами. Окремо займаємося з тренером зі спортивного плавання і з педагогом з танців. Постійно відпрацьовуємо обов'язкові елементи, як і у фігурному катанні, вони в нас теж присутні.

В групах як визначаються, кого будуть підкидати?

- Акробатика - в синхронному плаванні елемент особливий. Недарма нею займається окремий тренер. Це взагалі коник нашої команди. Україна - перша в світі країна, яка почала використовувати подвійне сальто, коли викидають одну дівчинку, і вона робить його в повітрі.

Пам'ятаю, як мені було 18 років і тренер прямо напередодні виступу ставить перед фактом: завтра ти підкидна. Я перший момент впала в струпор, потрібних акробатичних показників у мене тоді близько не було. Потім весь вечір не знаходила собі місця, робила всі необхідні вправи, качала прес, заснула вся на нервах. Вранці прокидаюся - виявилося, що схудла на цілий кілограм.

У синхронному плаванні крім соло, дуету, груп (8 осіб) пару років тому з'явилася ще одна програма - Хайлайт, яка саме й побудована на акробатичних елементах. Вважаю її найцікавішою, свого роду шоу-програмою. Спочатку в ній було 12 людей, можна було тримати в руках різні аксесуари. Потім більше "причесали" під спортивні параметри: 10 людей, без аксесуарів. Але все одно, своєї родзинки вона не втратила.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Збірна України з синхронного плавання виграла "золото" Кубку Європи

За яким об'єктивним елементом глядач може оцінити рівень спортсменок?

- У соло це складно непрофесіоналові. А в дуетах і групах з одного боку, звичайно, синхронність рухів, з іншого - відстань між спортсменками в воді. Чим вона є ширшою, тим слабшою вважається команда, адже в таких командах дівчата бояться зачепити один одного.

Різниця між тренувальними, концертними і звичайними купальниками сильно відчувається?

- Так звичайно. На концертних багато різних прикрас, камінчиків, брязкалець. Та й матеріал набагато щільніший. Це додає їм зайвої ваги. Щоб до неї звикнути, в процесі тренувань ми, буває, надягаємо одночасно по кілька тренувальних купальників. Звичайно, після цього, коли одягаєш звичайний, спочатку відчуваєш себе трохи дискомфортно, відчуття, що на тобі взагалі нічого немає. Але потім все стає на свої місця.

Коли на змагання їдемо - більшу частину місця в багажі займають саме купальники. Навіть зараз в аеропорту запитують, що ви там таке везете, ви ж у сонячну країну їдете, взяли шорти, майку - все. Я й кажу, що в мене там одні шорти і одна майка, все решта - купальники. У відповідь - круглі від подиву очі.

Одну із золотих медалей Торонто ви виграли під композицію "Чарівна скрипка" Ніни Матвієнко. Чия була ідея і хто для вас підбирає музику?

- Світлана Борисівна (Світлана Саїдова, головний тренер збірної України - Gazeta.ua). Все, що вона підбирає - завжди виграшний варіант. Весь час намагається зробити так, щоб воно й для іноземного вуха приємно звучало. Адже навіть українські виконавці не всі так красиво звучать, як нам чується з позиції того чи іншого танцю.

Саме вона мені запропонувала цю пісню. Разом послухали, вирішили: треба робити. Сама ж я музику на свої програми не приношу, бо ніколи не можу визначитися на чомусь одному. А тренери мене добре знають, бачать, відразу уявляють мене під конкретну мелодію.

Особисто з Ніною Матвієнко не знайомі?

- Ні, але хотілося б. Цікаво подивитися на її реакцію. Якщо вона побачить такий номер під її пісню, що вона б сказала.

Як музику під водою чуєте?

- У нас підводні динаміки, чутно так само, як і зверху.

Позаштатні ситуації з музичним супроводом бували?

- Так звичайно. Нас інструктують, щоб не зупинялися, продовжували. Хоча, пам'ятаю, ми з Лолітою Ананасовою на юнацькому чемпіонаті Європи робили дует. І ді-джей, замість того, щоб зробити голосніше, прискорив музику рази в три. Добре пам'ятаю, як ми летимо з помосту в басейн, і Льоля на льоту мені кричить: "Це щось не те!". Добре, тренер підбігла, сигналізувала і нас зупинили. Запитали, хочемо в кінці виступити або відразу. Вибрали друге. Виграли "срібло". Напевно, фальстарт змусив заспокоїтися, торкнулися води, відчули рідне середовище.

Під шансон станцювати ніколи ніхто ідеї не підкидав?

- (сміється, зітхаючи) О, Господи! Навіть уявити собі таке не можу. Страшно подумати, що це був би за номер. У нас в команді, слава Богу, ніхто не п'є, тому на таке й не тягне. Навпаки, тренери кажуть, що команда зараз - божі кульбабки. Вдома все сидять, хрестиками вишивають.

І ви також?

- Ні, я не посидюща. Я з собачкою гуляю, це для мене - найкраща розрядка.

Вам багато уваги приділяє преса, інших це не зачіпає?

- У нас на рідкість дуже хороший колектив, ми дуже дружимо. Навіть нові дівчата, які прийшли замість тих, хто вже завершив кар'єру, дуже швидко і добре вписалися. Всі розуміють: для того, щоб тебе помічали, ставили головною в програмах, потрібно працювати, закатавши рукава. Тоді все прийде.

Вимоги до ваги в синхронному плаванні дуже жорсткі. Чи є якісь параметри в цифрах і стандартні заборони або обмеження на їжу в зв'язку з цим?

- Чітких параметрів у нас немає, але при мінімальній вазі потрібно, щоб було побільше м'язової маси. І тут кожен сам для себе становить програму дієти. Якщо про себе, то у мене останні чотири роки дуже насичені тренування через те, що вісім програм. І організм настільки виснажений, що я рідко собі в чомусь солодкому відмовляю. Звичайно, в розумних межах. В обов'язковому раціоні, звичайно, присутнє м'ясо, продукти, що містять білок, протеїн.

Вагу в сумочці не носите?

- (Сміється) Це болюча тема. Зважуюсь по чотири рази на день. Якщо якийсь плюсик пішов, в чомусь собі відмовлю. Хоча з такими тренуваннями, як зараз, в цьому просто немає необхідності.

У тренера в кабінеті контрольна вага стоїть?

- Світлані Борисівні з її досвідом вона не потрібна, там контрольний окомір. Але ми щоранку зважуємося.

Чи є санкції за зайву вагу?

- Раніше були якісь невеликі штрафи. Які саме - не знаю, мене це просто не стосувалося. У 10 років ця проблема пішла, більше я до неї не поверталася.

Дихання, наскільки це складний елемент в синхронному плаванні?

- Не найскладніший, але дуже важливий. Ми щоранку починаємо тренування з розминки дихання - під водою плаваємо, метри намотуємо, затримавши його.

Що для вас є найважливішим за день до виступу?

- Щоб прийшов масажист і зробив мені якісний масаж. Адже, як правило, перед змаганнями у нас бувають посилені тренування, серйозні розминочні вправи.

Коли краще виступати - на початку, в середині або наприкінці змагань?

- Краще ближче до середини. Іде початкове відчуття новизни, коли бачиш нові обличчя суддівські, трибуни, басейн. А в кінці вже "бензин" закінчується.

До речі, про бензин, машину водите?

- Так. "Форд Фієста". Мені її мама віддала, на свою я поки не заробила. Гарна дуже машина, люблю її. Зручна, маневрена, для великого міста те, що треба.

У відпустці на пляжі тягне зайвий раз потренуватися?

- Я не люблю море. Досить один раз зануритися, весь інший час - на березі. А ще краще, коли беру з собою великий надувний круг і з ним плаваю. Напевно, майже безперервне водне життя зробило свою справу (посміхається).

В інтернеті зайвий раз посидіти виходить? І відчуваєте дискомфорт через блокування російських соцмереж?

- Завжди намагаюся знаходити час. Що стосується мереж, по мені особисто це не вдарило. Ми, наше коло синхронного плавання, включаючи тих, хто за кордоном, спілкуємося, в основному, через Фейсбук, Вайбер. А російські мережі - це для школярів. Через них виходили з нами на зв'язок учениці нашої спортшколи, майбутні зірки. Для них це, звичайно, дискомфорт, не для нас.

×