Генеральний директор львівських "Карпат" Ігор Дедишин дав скандальне інтерв'ю програмі "ПроФутбол", де назвав причетних до корупції в українському футболі і як і чому, на його думку, керівники вітчизняного футболу створюють перепони львівському клубу. Зокрема, він сказав про...
Про зняті три очки і стосунки з футболістами
Ми очікували на таке рішення, на такі санкції і очікуємо на наступні санкції. В нас є обґрунтована чітка позиція стосовно тих справ, які проти клубу порушували, тих спорів з футболістами на початку минулого сезону, коли ми виставили на трансфер значну кількість футболістів. Ніхто нікого не "нагинав", ніхто нікого не змушував, їм було запропоновано декілька варіантів на вибір. Перший – ми спільно погоджуємося на те, щоб урізати їхні доходи, що було як наслідок цих провальних сезонів, а також у зв'язку з фінансовою ситуацією в клубі, в країні й цілому футболі. Був другий варіант запропонований, що вони можуть бути продані в будь-який клуб, тому ми їх виставили на трансфер, але не вішали ніяких цінників на футболістів. Частина футболістів пішла таким шляхом, вони були продані в інші клуби. Частина футболістів погодилася залишитися в клубі працювати і зменшити свої доходи. А частина футболістів, такі як Ощипко, Мілошевіч, Богатінов, Крістобаль вирішили судитися з клубом. Судові процеси ми програли. Можна було, звичайно, звернутися до CAS, опротестовувати рішення. Але в якийсь момент ми зрозуміли, що ця ситуація з такою кількістю цих позовів, кількістю справ проти "Карпат", вона ж не просто так виникла. Це був контрольований процес. Футболістів використовували для того, щоб звести порахунки з клубом. Було бажання цей клуб або "поставити в стойло", або взагалі забрати з футбольної карти.
Про зарплати гравців "Карпат"
В нас контракти у всіх футболістів однакові, відрізняються лише терміном дії. В нас за контрактом зарплата 5 тисяч гривень в кожного футболіста. Є ще крім контракту угода про додаткові виплати, яка чітко обумовлює додаткові виплати. Є пункт 4.2 – де говориться про те, що футболіст може за свою кваліфіковану роботу отримувати премії, винагороди, бонуси і таке інше. Тобто, якщо футболіст виступає в команді у Прем'єр-лізі, то він отримує додаткові винагороди в іншому вимірі. Ми ж беремо футболіста не для того, щоб він просто потрапив в заявку і грав в нас у дублі і ми йому платили зарплату. В Богатінова зарплата 5 тисяч гривень, офіційний оклад, він його отримує на карточку стабільно, без затримок. Все решта – це результат його діяльності в команді.
Про "підпільний футбольний синдикат"
В українському футболі створений цілий підпільний футбольний синдикат. Ми знаємо прекрасно головних дійових осіб цього синдикату. щоб виграти справу, судовий спір у Палаті вирішення спорів, потрібно дати гроші. Є такі юристи як Коробко, Ключковський, Скоропашкін, через цю компанію і вирішуються питання в органах футбольного правосуддя. Всі футболісти, всі інші агенти, які не вхожі в це коло, саме через них вирішують такі питання. Якщо рішення приймається на суму, наприклад, 100 тисяч, то не менше 10% потрібно повернути певним футбольним ділкам за те, щоб рішення було прийняте. Є така людина як Ігор Федорович Гатауллін, це людина, яка все життя в футболі, яка при всіх футбольних владах завжди була "в шоколаді", вона завжди випливала там, де найбільш грошовиті місця. Він очолює Всеукраїнську профспілку футболістів і він вчасно зрозумів, що це може бути перспективним напрямком діяльності і джерелом доходів. Свій вплив, свої контакти і зв'язки спрямував на те, щоб зробити профспілку футболістів своїм власним бізнесом. Голова Палати вирішення спорів – його ставленик Скворцов, який ділить з ним кабінет. Тепер Гатауллін ще й очолює атестаційний комітет. Якщо клуби не виконують рішення (комітету) у гру вступає атестаційний комітет і говорить: ми не дамо вам атестат і ви не заявитеся на чемпіонат, бо треба виконати рішення. Вони потім ще за це беруть гроші, за те, що сприяють тим, хто виграв спори, отримати ці кошти, які клуби не виплачують тривалий період. Знаходять різні механізми, різні способи тиску. Просто коло замкнуте і з цього кола вирватися дуже важко. Я переконаний, що сам Гатауллін цю систему не міг створити. На вершині цієї піраміди стоїть пан Попов. Всі ж по суті питання Федерації футболу вирішує ця людина. Мені просто шкода в цій історії Конькова. Він потрапив в такі обставини, коли він нічого не вирішує за великим рахунком. За нього все вирішують такі люди як Попов, Данилов. Це центри впливу, які просто поклали цей футбол собі в кишеню, весь український футбол. Коньков опинився в такій ситуації, коли рано чи пізно на нього скинуть весь негатив, а всі решта вмиють руки і відійдуть в сторону.
Про суддів та гроші
Судді, коли отримують гроші за допомогу у забезпеченні того чи іншого результату, собі залишають ці кошти? Вони так само несуть наверх. Ці гроші прямують безпосередньо до Попова. І він себе прекрасно там почуває, ні за що за великим рахунком не відповідаючи. Якщо буде якась скандальна ситуація, вони все скинуть на Конькова. Мовляв, є президент, він не реагував, нічого не змінював, не проводив реформ. Коліна – це лише ширма, якою прикриваються. Наверху ця вся публіка прикривається Коньковим, а справи суддівські прикриваються Коліною. Йому просто платять гроші за те, щоб він був цим прапором і цією ширмою. В принципі, які до нього можуть бути претензії? Він має дуже хорошу зарплату в Україні, він намагається провадити передовий досвід виховання і прогресу арбітрів. Я не кажу, що він нічого не дав, не приніс, просто він не впливає на ці процеси. Він ніколи не буде займатися розслідуванням, він сам про це заявляв: "Мене не для того запрошували, мене запрошували для того, щоб я ростив арбітрів, піднімав рівень їхній, авторитет, щоб вони судили в Європі" і так далі. А про те, що робиться внизу... Головою комітету арбітрів є ж не Коліна, правда? Є інший чоловік. Хто голова комітету? Мельничук. Я думаю, без нього теж нічого не відбувається. Раніше, ви знаєте, був такий цікавий чоловік на прізвище Татулян. Свого часу зробив феноменальну кар'єру в українському суддівському корпусі, в українському футболі, з зарплатою офіційною, я думаю 1200-1500 гривень, побудував собі такі хороми за містом в Києві. Григорій Михайлович як побачив це раз, то був дуже здивований хоромами пана Татуляна. Зараз він ситуативно відійшов, римає руку на пульсі. Я думаю, не втрачає надії повернутися на добре колись насиджене місце і далі впливати на ті процеси. За арбітраж різні суми фігурують, залежно від можливостей. В нас не гребують ніякими сумами. Там є цифри 10 тисяч доларів, 20 і 50, є і 150 за надважливі матчі. В футболі такий об'єм коштів, об'єм потоків, що якщо легалізувати всі ці кошти, я думаю, що держава би себе по-іншому почувала. Футболіст отримує дохід, але чомусь Федерація футболу жодного разу не підняла це питання. Вони ж знають про це. Коли вигідно, то вони дивляться, що в нас є контракт, наприклад, на 5 тисяч гривень, чи на 3 тисячі, чи на 1,5 тисячі гривень, бо це так вигідно. А коли приймається рішення в органах футбольного правосуддя, там вже спливають додатки так звані, де інші цифри фігурують. І з цих цифр ніхто не сплачує податків. Я би хотів, щоб відбувся такий процесс як у Польщі. Пам'ятаєте, скільки сидять колишніх арбітрів, скільки штрафів посплачували і так далі. Який був серйозний скандал в польському футболі. І зараз подивіться – там арбітри як ангелики ходять. Ніхто навіть не думає, щоб десь в когось та щось попросити чи взяти.
Про люстрацію в футболі та Прем'єр-лігу в кішені Ахметова
Для того, щоб відбувалися якісь зміни, треба приймати щось на кшталт закону про люстрацію в українському футболі. Бо не можуть ті люди, які вже десятками років, які ще вийшли з радянської системи, де катали направо і наліво "договорняки", керувати. Воно все звідти і вийшло. Потім відрижка всіх негативів з радянського футболу перекинулась на український. Прем'єр-ліга – це просто кишенькова структура одного футбольного клубу під назвою "Шахтар". Я не виключаю, що вони там на зарплаті в них сидять. Я не виключаю, що багато людей з федерації так само. Попов ж був у структурі "Шахтаря", якщо не помиляюся, виконавчим директором. Потім його делегували спочатку в Прем'єр-лігу, а потім у Федерацію. Пригадайте, тоді почалася ціла компанія по всій країні. Люди, які вчора були за Суркіса, сьогодні вже були проти Суркіса і отримали тут гроші, люди, які були залежні, які думали про своє майбутнє, той же Грисьо, який є тут головою федерації. Він голова чи президент громадської організації, це ж громадська організація федерації футболу області. Зарплата в нього 1,5 тисячі гривень. Чого ж він так чіпляється за це місце? Він вчора здав Суркіса, він здасть завтра Конькова, післязавтра ще когось здасть. Це все теж внизу, все починається звідти. Яка мотивація в людини працювати в Федерації футболу Львівської області, декларувати свої наміри розвивати обласний, регіональний футбол за зарплату півтори тисячі гривень? Поясніть мені логіку. Але подивіться: якщо він не є голова Федерації футболу Львівської області, то він не є делегатом чи інспектором. Його діти не обслуговують матчі як арбітри. Він не має можливості побудувати два будинки, у двох шикарних приміських зонах Львова. Коли зливали Суркіса, його ж зливали всі. І ті, хто його підтримували, свого часу його на трон вознесли. Наверху один чоловік дуже-дуже хотів зміни влади. А хто? Пан Ахметов. Він ж весь час мріяв про те, щоб футбольна влада була в його руках, підкорялася йому. Розмови про конфлікт інтересів, розмови про те, що його позбавляють можливості грати в Лізі чемпіонів. Була історія, по суті, вирішальний епізод в епопеї по зняттю Суркіса з посади президента Федерації футболу. Коли мало бути вирішальне засідання Прем'єр-ліги, і ситуація була 50 на 50, золота акція, так звана, була у Прем'єр-ліги. Але Прем'єр-ліга так і не зібралася, так і не висловила недовіри. Тому що не було голосів за ці збори. І ключову роль тут зіграли якраз "Карпати". "Карпати" зайняли принципову позицію не тому, що ми так сильно любимо Суркіса. Для нас важливо було те, щоб футбол український пішов іншим шляхом розвитку, ніж той, який був і той, яким зараз він іде. Коли президента нашого клубу попросили взяти участь в цих зборах і проголосувати за недовіру Суркісу, він поставив чітке і конкретне питання: а хто буде замість Суркіса? На що відповідь була така: ми ще не знаємо, але ми там зберемось в тісному колі і повирішуємо ці питання, не переживайте. Коли Петро Петрович (Димінський) поставив питання: мене не цікавить, хто буде наступним президентом, мене цікавить лише те, щоб та людина підписала договір між Прем'єр-лігою і федерацією, договір, який ми підготували, і який Суркіс не хотів підписувати, натомість підписав з досить значними змінами і зрізаними повноваженнями. На що прозвучала відповідь: цього ніхто робити не буде. Якщо будуть мірятися товщиною грошових мішків – ніколи в нас футболу не буде. І ніколи той же "Шахтар", який ставить велику амбіцію виграти Лігу Чемпіонів, він ніколи її не виграє, поки не зробить сильний український чемпіонат. А він не зробить з тими правилами, які сам нав'язує, які йому потрібні і вигідні.
2 
1
Коментарі