Джанні Ріверу називали "Золотим хлопчиком" італійського футболу

За версією порталу Goal першу сходинку в рейтингу претендентів на "Золотий м'яч-2020" зберігає форвард "Баварії" Роберт Левандовський. На 2-ге місце піднявся нападник "Ювентуса" Кріштіану Роналду. На 3-му рядку перебуває хавбек "Манчестер Сіті" Кевін де Брейне.

Згадуємо лауреатів минулих років. У 1969 "Золотий м'яч" виграв Джанні Рівера – італійський форвард "Мілану".

Джанні Рівера з'явився на світ 18 серпня 1943 року в Алессандрії, в сім'ї працівника залізниці. З дитячих років його захопленням був футбол, його поллем був плац позаду давньої каплиці. Джанні вступив до футбольної академії клубу "Алессандрія", який переміг в Серії В. 2 червня 1959 року, коли йому було лише 15 років, Рівера вперше вийшов в основному складі команди на гру чемпіонату Італії проти "Інтера". За супер вдалу і не по літах зрілу гру на позиції зв'язуючого між обороною і атакою один журналіст назвав його Золотий Хлопчик. Це прізвисько було разом з ним всю його футбольну кар'єру. Після перших же виступів про Ріверу почали писати кращі спортивні і футбольні видання Італії.

Вже через деякий час після дебюту в "Алессандрію" почали приходити різні пропозиції про придбання молодого таланту від куди більше відомих і багатих клубів італійської серії A. Найбільше запропонував "Мілан".

Пізніше виявилося, що за придбання Рівери найбільше тягнув руку прославлений півзахисник і лідер "Мілана" швед Нільс Ліндхольм. Керівники клубу спочатку ставили під сумнів фізичні кондиції худорлявого й низькорослого хлопця з Алессандрії, але Ліндхольм, думка якого мала значення, запевнив усіх, що Рівера - майбутній футбольний геній. Як виявилося, Лідхольм таки мав рацію.

У перший сезон в "Мілані" в 1960/61 роках Рівера ще грав спільно з Ліндхольмом, який вже фактично закінчував ігрову кар'єру. А в 1964 році Нільс став головним тренером клубу.

Рівера досяг в "Мілані", в якому проходила вся його футбольна кар'єра, чудових результатів. Через пару років натхненну гру Рівери називали футбольної поезією - його техніка і вміння організувати гру команди, створювали всякий матч з його роллю в чудовий футбольний спектакль, приводячи трибуни в захват. При цьому сам він автором голів ставав дуже часто - для нього найрезультативнішим був сезон 1972/73 років, в якому він забив в серії А 17 голів. Але незважаючи на вищесказане велика кількість голів "Мілана" сталася з його допомогою.

Нескінченна футбольна кар'єра Джанні Рівера виявилася однією з найблискучіших за всю історію італійського футболу. Він вів всю гру "Мілана", і клуб йшов від однієї футбольної вершини до іншої. Уже в сезоні 1961-1962 року Рівера в 1-ий раз виграв звання чемпіона Італії. В кінці зими 1963 року "Мілан" вперше у своїй історії виграв Кубок європейських чемпіонів, перемігши у фіналі португальську "Бенфіку", в якій тоді виблискував незрівнянний Ейсебіо.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Останніми словами Джорджа Беста були: "Не помирайте так, як я"

У сезоні 1967/68 років "Мілан" знову був чемпіоном в Італії, а крім того став переможцем Кубка володарів кубків - у фіналі переміг німецький "Гамбург". Однак піком досягнень Маленького Князя був 1969 рік.

Майже в кінці зими "Мілан" повторно виграв Кубок європейських чемпіонів, у фінальній грі розгромивши "Аякс" з Амстердама - 4:1. Джанні Рівера був визнаний кращим гравцем Європи і нагороджений Золотим м'ячем. Він став першим гравцем з Італії, який удостоївся цієї честі.

А в майбутньому у Рівери є ще цілих 10 сезонів феєричної гри. Йому судилося тричі виграти Кубок Італії, стати чемпіоном країни, а в кінці зими 1973 року знову здобути Кубок володарів кубків.

Єдиним його трофеєм у збірній став виграш чемпіонату Європи в 1968 році. Він проходив в Італії, і, на загальну думку, в фіналі судді очевидно виявляли прихильність до тріумфаторам.

Суперником італійської команди в фіналі була югославська збірна, яка довго вигравала - 1:0. Суддя навіть не зарахував черговий гол, який був забитий югославами чим допоміг італійцям вирівняти гру - 1:1. Того року ще не було правила післяматчевих пенальті, тому була призначена повторна гра. У другій зустрічі італійці виграли - 2:0, але перший гол вони забили з явного положення "поза грою".

На Кубку світу Золотий Хлопчик грав 4 рази. У складі збірної Рівера вперше зіграв в 1962 році. І в цьому ж році поїхав на чилійський чемпіонат світу, але Італії не судилося вийти з групи. Так само було на британському чемпіонаті 1966 р, де італійці зазнали однієї з найнеприємніших поразок у власній історії, програвши команді з Північної Кореї - 0:1.

Найвдаліше вийшов чемпіонат 1970 року в Мексиці, тоді італійська збірна програла у фіналі Бразилії - 1:4. Італійці страшенно втомилися після виснажливого півфіналу зі збірною ФРН (4:3 в додатковий час). Сил боротися з Бразилією на чолі з Пеле просто не залишилося.

 

У 2013 році Маццола в інтерв'ю до 70-ти річчя Джанні Рівера на питання: "Як би ви пояснили сучасної молоді, хто такий Джанні Рівера?" сказав:

"Я б сказав їм, що це був чемпіон, який з м'ячем вмів робити абсолютно все. І той, хто завжди вів вперед команду.

На Кубку світу була ситуація, коли, посварившись з тренерами, Рівера збирався повернуться до Італії, але в результаті знайшли вихід: Маццола виходив в основі в першому таймі, а Рівера підміняв його".

Рівера, який вийшов на заміну, став героєм відомого матчу півфіналу з командою ФРН. Італія практично весь час вела 1:0. Німці зрівняли рахунок лише під час третьої додаткової хвилини. У додатковий час було забито 5 м'ячів. Спочатку Мюллер вивів збірну ФРН вперед, після чого італійці зробили рахунок рівним і навіть вийшли вперед, але Мюллер забив ще один м'яч. Вирішальний, гол забив Джанні Рівера, і Італія вийшла у фінал.

 

У 1974 році Маленький Князь знову виступив на світовій першості, який проходив у ФРН, однак італійська збірна знову не змогла вийти з групи. Рівера покинув команду. У "Мілані" він закінчив виступати після сезону 1978/79 років, встигнувши ще раз стати чемпіоном Італії. А тренером "Мілана" в тому році знову був прославлений швед Нільс Ліндхольм.

×