До початку чемпіонату Європи з футболу залишається одинадцять тижнів. "Gazeta.ua" продовжує нагадувати вам перебіг подій на минулих турнірах. Сьогодні у фокусі – 1968 рік.

Першим з кубком вийшов Яшин - історія Євро-1960

Франко запізнився на фінал - історія Євро-1964

Цю першість уперше можна назвати повноцінним чемпіонатом Європи. З 33 тодішніх європейських країн для участі заявилися 32 – лише Ісландія відмовилася. Згодом до неї приєдналася й Мальта, але за всієї поваги ці збірні ніяк не були фаворитами.

 

УЄФА вперше сформував відбірні групи. Лідерами груп визнали збірні, які за два роки до цього грали на Кубку світу в Англії. Оскільки від Європи на Мундіалі грали 10 команд, а груп було лише 8 жеребкуванням з числа "маток" відсіяли дві збірні. Невдахами виявилися болгари й італійці.

Однак обидві збірні все ж пробилися до чвертьфіналу. Болгарам випало грати в групі з бронзовими призерами останнього чемпіонату світу – португальцями на чолі із Ейсебіо. Збірна Болгарії виграла вдома й зіграла внічию на виїзді. До того ж португальці ще втратили очки зі шведами. Італійці легко виграли свою групу. Перевага над румунами та швейцарцями була великою – 5 очок.

Збірна СРСР виграла групу із Грецією, Фінляндією й Австрією. Свій останній матч за збірну зіграв Лев Яшин. Із греками грали в Тбілісі, бо керівництво Союзу не бажало бачити в Москві збірну з країни "чорних полковників". Навіть трансляції не було.

Але суперництво в групі запам'яталося не цим, а грандіозною бійкою у Відні, де побилися греки й австрійці. В останню мить на допомогу своїм кинулися вболівальники. Матч не дограли. Угорського арбітра Дьюлу Гере дискваліфікували. Але це було меншим злом, бо арбітра у Відні ще й добряче побили.

Югославія виграла групу з віце-чемпіоном світу, збірною ФРН. Суперники обмінялися перемогами, але німці мали кращу різницю забитих і пропущених м'ячів. Останню гру збірна ФРН мала грати в Албанії проти господарів. Упевнені в перемозі гості не взяли в Тирану своїх зірок – Зеєлера, Беккенбауера, Мюллера і воротаря Майєра. Останній не дуже знадобився, але напад серйозно підкачав – лише 0:0. Групу виграли югослави.

Британці попросили звести їх до одної групи. Заодно провели першість Великої Британії. Відтак у протистоянні Англії, Шотландії, Уельсу й Північної Ірландії кращими були англійці. Решту груп виграли Франція, Іспанія й Угорщина.

 

У чвертьфіналах уперше ввели правило "виїзного голу". Утім, збірна СРСР вкотре впоралася з Угорщиною і без нього. І це попри присутність у складі угорців володаря "Золотого м'яча" Флоріана Альберта. Однак у Будапешті Флоріан не грав. Господарі відкрили рахунок і стали грати на контратаках. Одна з них стала результативною 2:0.
У Москві радянці побігли вперед. У середині другого тайму рахунок став цілком прийнятним для господарів 3:0. Наприкінці матчу Угорщина мала реальний шанс забити "виїзний" гол, але змарнувала шанс.

Чемпіони світу англійці легко переграли чемпіонів Європи іспанців – 1:0 і 2:1. Югослави розгромили французів 1:1 і 5:1. Болгари перемогли Італію в Софії 3:2, але програли в Неаполі 0:2.

Напередодні фінальної частини збірна СРСР змагалася з Чехословаччиною за вихід на Олімпіаду. У Празі, розлючені радянською окупацією господарі, травмували Численка так, що той завершив кар'єру. Також із травмою повернувся Хурцілава. Через сварку всередині колективу поза збірною залишилися Йожеф Сабо та Едуард Стрельцов. В аварію потрапив лідер збірної Воронін.

СРСР випало грати в першому півфіналі із господарями – збірною Італії. У ті часи дозволялося міняти лише воротаря. Тому, коли в другому таймі травмувався Рівера, господарі залишилися вдесятьох. Радянські газети, до речі, рідко згадували про цей факт. Маючи чисельну перевагу, збірна СРСР не змогла дотиснути італійців ні в основний, ні в додатковий час. Пенальті ще не били. Переможця мав визначити жереб. У кімнату, де відбувалося жеребкування, таємно пробрався тренер збірної СРСР Михайло Якушин. Мали кидати десятифранкову монету. Якушин, який знався на іграх у гроші помітив, що вона була занадто випуклою з одного боку. Почав кричати капітану збірної СРСР Альберту Шестерньову: – Обирай "фігуру".

 

Того ніби заціпило. Зрештою Якушина почув капітан Італії Джацінто Факетті. Він вибрав "фігуру" і мав рацію. Італія вийшла до фіналу, а СРСР мала зіграти у матчі за 3 місце.
В іншому півфіналі молода й амбітна Югославія з королем дриблінгу Драганом Джаїчем перемогла самих чемпіонів світу – англійців із рахунком 1:0. Шедевральний м'яч забив Джаїч. Він обвів двох захисників, а легендарного Боббі Мура невловимим рухом посадив на п'яту точку. За мить невідпорно пробив під поперечину. Англійці визнали, що поступилися сильнішим.

Свою злість родоначальники футболу звели на збірній СРСР, яка попри домінування в ті часи київського "Динамо" надавала перевагу перевіреним москвичам. Англія легко перемогла 2:0.

У римському фіналі Югославію обікрав швейцарський суддя Готфрід Дінст. Спочатку він не дав явний пенальті, коли у карному майданчику господарів збили Добривоє Тривича, а потім скасував чистий гол Джаїча, забитий після сольного проходу. Тим не менше, Драган зумів відзначитися в першому таймі. Італійці настільки поступалися югославам, що навіть у другому таймі лише відбивалися. В одній із нечисленних атак господарів Євро на 81 хвилині югославські захисники порушили правила біля лінії карного майданчика. Захисник італійців Доменгіні мав насправді гарматний удар. Поки Югославія вибудовувала потужну стінку, він невідпорно пробив, не дочекавшись свистка арбітра. Якби гра проходила зараз, Доменгіні отримав би жовту картку. Однак Дінст гол зарахував. Додатковий час переможця не виявив.

 

За два дні призначили перегравання. Італійці випустили на поле п'ятьох нових гравців. У тому числі зіркових Сандро Маццолу та Луіджі Ріву. Югослави натомість змінили лише одного гравця. Господарі були свіжішими. Однак перший гол Ріва провів із явного офсайду. Другий гол Анастазі був красивим і чистим 2:0. Югослави не мали сил ні на що, окрім примітивних навісів. Італія тріумфувала вперше після зіркових 30-х років, коли двічі ставала чемпіоном світу.

 

Чемпіонат Європи-1968. Фінальний турнір.

1/4 фіналу

Англія – Іспанія – 1:0, Іспанія – Англія – 1:2
Болгарія – Італія – 3:2, Італія – Болгарія – 2:0
Франція – Югославія – 1:1, Югославія – Франція – 5:1
Угорщина – СРСР – 2:0, СРСР – Угорщина – 3:0

1/2 фіналу

Італія – СРСР – 0:0, Італія пройшла далі завдяки жеребу
Югославія – Англія – 2:0

Матч за третє місце
Англія – СРСР – 2:0

Фінал

Матч №1

Італія – Югославія - 1:1

8 червня. Рим. Стадіон "Олімпіко". 68817 глядачів.
Суддя: Готфрід Дінст, Швейцарія
Італія: Дзофф, Бургніч, Факкетті, Гуарнері, Кастано, Ферріні, Юліано, Лодетті, Доменгіні, Анастазі, Праті. Тренер: Ферруччо Валькареджі
Югославія: Пантелич, Фазлагич, Паунович, Хольцер, Дам'янович, Павлович, Тривич, Ачимович, Петкович, Мусемич, Джаїч. Тренер: Райко Митич
Голи: Джаїч, 39, Доменгіні, 81

Матч №2

Італія – Югославія – 2:0

10 червня. Рим. Стадіон "Олімпіко". 55000 глядачів.
Суддя: Ортіс Де Мендібіл, Іспанія

Італія: Дзофф, Бургніч, Гуарнері, Сальвадоре, Факкетті, Де Сісті, Розато, Маццола, Доменгіні, Анастазі, Ріва. Тренер: Ферруччо Валькареджі.
Югославія: Пантелич, Фазлагич, Паунович, Хольцер, Дам'янович, Павлович, Тривич, Ачимович, Хошич, Мусемич, Джаїч. Тренер: Райко Митич
Голи: Ріва, 12, Анастазі, 31

×