У нинішньому сезоні "Лестер Сіті" змусив говорити про себе не лише Туманний Альбіон, але й усю футбольну Європу. "Лисиці" очолюють турнірну таблицю, подумати про таке ще влітку не могли навіть найзатятіші оптимісти.
Перед 25-м туром з 50-ма очками "Лестер" лідирує, випереджаючи на три пункти "Манчестер Сіті" - суперника київського "Динамо" в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. Саме з "городянами" "лисицям" доведеться зустрітися в стартовому матчі суботи, 6 лютого. Гра почнеться о 14.45 за київським часом, наш сайт проведе її текстову трансляцію.
"Ми насолоджуємося моментом, але будуємо плани на майбутнє. Можливо, років через три, коли молодь підросте, ми зможемо змагатися з грандами АПЛ. А поки що ми чекаємо, дихаємо на повні груди і не втрачаємо концентрації", - так скромно оцінює результати своєї команди її легендарний наставник Клаудіо Раньєрі.
64-річний тренер спробував проаналізувати свій життєвий і професійний досвід. Зокрема, розповів про...
Про роботу в збірній Греції
Греції не вистачало не лише гарного тренера - проблеми були в самій системі. Тренер сам по собі - ніщо. Щоб добитися добрих результатів, потрібна робота багатьох людей, а в Греції я відчував, що все роблю сам: стара гвардія накшталт Карагуніса й Кацураніса пішла, нових лідерів не з'явилося. За три місяці я пробув з гравцями лише 15 днів. У деяких обставинах просто неможливо впоратися з поставленими завданнями. Чи не звинувачую я себе? Звичайно, звинувачую. Я дуже швидко зробив вибір. Давно хотів потренувати збірну. Потрібно було краще подумати, почекати, зважити всі за і проти. Загалом, я помилився, коли прийняв Грецію.
Про початок кар'єри
У 1986-му в "Ламеції" повним ходом йшла перебудова. Президент позбувся декількох людей, яким перестав довіряти, а мені дали карт-бланш. Я тільки закінчив грати, добре знав Південь і Калабрію, відразу відчув себе в своїй тарілці. Це були три чудових місяці, ми йшли першими в турнірній таблиці, а потім я пішов. Чому? Умови змінилися. До клубу повернулися ті, хто пішов до мого приходу. Я пішов до президента: "Ми так не домовлялися. Мабуть, я вам більше не потрібен".
Коли я вранці дивлюся в дзеркало, то в мене не повинно виникати бажання плюнути собі в обличчя. Це моя вимога до себе. Своєрідна риса, яку я ні разу не переступив. Я ніколи не підлаштовуюся під когось. Якщо проект здається мені безперспективним або керівництво не тримає свого слова, я відразу йду. Я всюди прошу одного - можливості розвивати свої ідеї. Якщо це неможливо, то залишається лише попрощатися. Я можу комусь не подобатися, але я всього добився своїми силами. Без будь-чиєї допомоги.
Взагалі ж, у мене такий характер - я завжди незадоволений, мені здається, що можна краще. Я обертаюся назад і кажу: "Ти зробив багато, але ніколи не приходив у клуб в потрібний момент". Я ніколи не опинявся в потрібному місці в потрібний час.
Про період у "Наполі"
Привид Марадони нависав над командою. Ми всіма силами намагалися допомогти уболівальниками, зменшити їхню біль, яка відчувалася буквально фізично. Джанфранко Дзола в цій ситуації феноменально себе проявив. У мене ніколи не було проблем з гравцями, які фантазували на поле. Я тренував Дзолу, Тотті, Руя Кошту, Дель П'єро, Франческолі. Думаю, вони теж можуть сказати, що ми добре ладнали. Я завжди намагався створити організовану команду, але не хотів позбавляти її думки, геніальності однієї людини. Було важливо зберегти баланс, зробити так, щоб він міг вписатися в колектив, у загальну роботу. Футбол - це таланти, футбол - це непередбачуваність, і великі гравці повинні бути вільними, мати можливість показати те, що вміють найкраще. Винаходити, змінювати хід гри, знаходити рішення, якого більше ніхто не бачить.
Про контроль над гравцями
Я - не мораліст, я - не поліцейський. Я нікого не чекаю біля будинку, не контролюю, у скільки мої гравці лягають спати, проводять вони ночі на дискотеках чи ні. З 18-ти кожен відповідає за себе сам. Я бачив і продовжую бачити, як багато футболістів самі себе гублять. Дуже боляче за цим спостерігати. Я приходжу в лють, коли розумію, що деякі люди просто не в змозі впоратися з даром, яким їх нагородила природа.
Про ставлення до людей
Мій принцип - ясність в спілкуванні. З усіма: з президентами, з гравцями, з журналістами. Мені завжди подобалися неприборкані гравці. Дзігоні, Кордова, Вієрі, Кіналья. Чудові майстри з неймовірною харизмою. Я ж був скромним і міг лише захоплюватися ними. Ніколи не намагався їх наслідувати, можливо, тому вони мені й подобалися. Я спостерігав за ними, я цінував їх, як цінують твір мистецтва.
4 
4166
Коментарі